Етичні ідеї та система моралі Стародавнього Сходу та Заходу

Мораль первісного суспільства

На противагу усталеній позиції, що в архаїчній добі мораль була ще несформованою, можемо виокремити ряд фактів, що заперечать цю концепцію.

Особливості міфологічно-світоглядних ідей Архаїчної доби:

Ø Антропоморфізм (від грец. anthropos – людина і morphe – форма) – наділення божественних сутностей (явищ природи, небесних тіл, тварин, духів, демонів) зовнішністю і властивостями людини.

Ø Анімізм (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в існування душ і духів, що визначають існування предметів і явищ та управляють усім матеріальним світом; одухотворення сил і явищ природи.

Ø Тотемізм (англ. totemism) – вірування, для якого характерним є віра в спільне походження й кровну спорідненість між певною групою (родом) і певним видом тварин, рослин, рідше з тим чи іншим предметом або явищем природи.

Ø Політеїзм – багатобожжя, поклоніння багатьом богам.

Ø Синкретизм (гр. suncretis - об’єднання) – злиття вірувань та обрядів різних релігій; людина первісного суспільства не відділяла себе від природи соціуму. Наприклад, будь-який вид діяльності містив у собі інші: виготовлення зброї + знання звичок тварин + соціальн взаємодія + релігійні уявлення (пісні, танці, ритуал).

Ø Магія (гр. mageia - воржба)

Ø Міф (гр. mythos – розповідь, переказ)

Ø Сорорат (лат. soror - сестра) – звичай епохи родового ладу, згідно з яким чоловік брав шлюб одночасно з кількома рідними чи двойорідними сестрами дружини.

Ø Левірат (лат. levir – брат чоловіка) – звичай, згідно з яким вдова зобов’язана вийти заміж за брата свого померлого чоловіка.

Ø Однорідність – прикладом може бути палеотична венера, яка була знайдена в різних частинах світу, проте зі сталими особливостями: відсутність рис обличчя, надмірно акцентовано на грудях та животі, позаяк саме ці частини асоціювались з продовженням роду.

Ø Табу (заборона). Наприклад, не їли тотемних тварин, табу на екзогамію (шлюби в межах певної соціальної групи).

Повнота людського життя та його моральна визначеність досягається єдністю двох рівнів моральності. Перший являє себе як соціальний, опертий на раціонально визначені норми стосунків. Другий – суспільний, витоки якого лежать у діяльності творення моральних стосунків у їх самоцінності[1].

Ідеал моральних стосунків формується на стику раціонального та чуттєвого, соціального та індивідуального як укладений у норми, розумно визначений та сприйнятий почуттями досвід бажаного у відносинах між людьми[2].

Дата добавления: 2014-01-20