Перший етап навчання – назва, мета, завдання, особливості

План

Тема 7 Структура процесу навчання руховим діям

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття «принцип навчання» у фізичному вихованні.

2. Які принципи використовуються в системі фізичного виховання?

3. Чому принцип свідомості та активності розглядається разом, а не окремо?

4. Назвіть та охарактеризуйте основні напрямки реалізації принципу свідомості та активності в навчанні.

5. Характерні особливості принципу наочності.

6. Які види наочності ви знаєте?

7. Риси принципу систематичності.

8. Яка закономірність лежить в основі принципу систематичності?

9. Сутність принципу послідовності і поступовості.

10. Дайте визначення міри доступності в навчанні.

11. Назвіть основні шляхи реалізації принципу індивідуалізації.

12. Сутність принципу диференційованого підходу в навчанні.

1. Перший етап навчання – назва, мета, завдання, особливості.

2. Другий етап навчання – назва, мета, завдання, особливості, зміст.

3. Третій етап навчання – назва, мета, завдання, особливості, зміст.

4. Методи й прийоми навчання руховим діям.

5. Попередження й виправлення помилок у процесі навчання.

6. Формулювання освітніх завдань процесу навчання.

Література:

1. Теорияиметодикафизическоговоспитания: учеб. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов / [Б. А. Ашмарин, М. Я. Виленский, К. Х. Грантынь и др.]; под ред. Б. А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1979. – С. 125-138.

2. Теория и методика физического воспитания: учеб. для ин-тов физ. культуры: в 2 т.: Т. 1: Общие основы теории и методики физ. воспитания / под ред. Матвеева Л. П., Новикова А. Д. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Физкультура и спорт, 1976. – С. 151-168.

3. Физическое воспитание: учеб. / под ред. В. А. Головина, В. А. Маслякова. – М.: Высшая школа, 1983. – С. 223-238.

4. Тер-Ованесян А. А. Педагогические основы воспитания / Тер-Ованесян Арам Аветисович. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – С. 53-81.

5. Боген М. М. Обучение двигательным действиям / Боген Михаил Михайлович. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – С. 69-95.

6. Оценка техники движений на уроках физической культуры / под ред. Г. Б. Мейксона, Г. П. Богданова. – М.: Просвещение, 1975. – 96 с.

7. Теория и методика физического воспитания: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и пед. училищ по спец. № 2115 "Нач. воен. подгот. и физ. воспитание" и № 1910 "Физ. культура" / Б. М. Шиян, Б. А. Ашмарин, Б. Н. Минаев и др.; под ред. Б. М. Шияна. – М.: Просвещение, 1988. – С. 84-101.

8. Теория и методика физического воспитания: учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / под ред. Б. А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 100-118.

9. Матвеев Л.П. Методика физического воспитания с основами теории: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и учащихся пед. училищ / Матвеев Л.П., Мельников С.Б. – М.: Просвещение, 1991. – С. 21-22.

10. Основы теории и методики физической культуры: [учеб. для техникумов физ. культуры / В. М. Выдрин, А. А. Гужаловский, В. Н. Кряж и др.]; под общ. ред. А. А. Гужаловского. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – С. 62-70.

11. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры: учеб. для ин-тов физ. культуры / Л. П. Матвеев. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – С. 114-158.

12. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: підруч. для студ. вузів фіз. виховання і спорту. Ч. 1 / Богдан Михайлович Шиян; голов. ред. Б. Є. Будний. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001. – С. 253-263.

13. Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособие для студентов вузов физ. культуры / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Academia, 2001. – С. 71-74.

14. Шамардіна Г. М. Основи теорії та методики фізичного виховання: вибр. лекції / Г. М. Шамардіна. – Дніпропетровськ: Пороги, 2007. – С. 171-184.

Структура (умовний розподіл) педагогічного процесу навчання фізичним вправам, який ґрунтується на педагогічних і психофізіологічних закономірностях формування рухових навичок.

У побудові процесу навчання можна виділити етапи, які в педагогічних цілях розглядаються як відносно самостійні. Кожен етап характеризується, насамперед, своєрідністю пізнавальної діяльності тих, хто займається, їхньою здатністю керувати своїми рухами при виконанні вправи.

Ця загальна структура процесу навчання окремій руховій дії не повинна розглядатися як стандартна схема.

Вона може конкретизуватися й змінюватися в практиці залежно від спрямованості фізичного виховання та особливостей техніки фізичної вправи.

У системі фізичного виховання прийнята науково обґрунтована структура процесу навчання, яка складається з трьох етапів.

Для успішного формування рухової навички необхідно провести фізичну вправу через повний дидактичний цикл навчання (три етапи).

Ці етапи взаємозалежні між собою й кожен попередній етап створює умови для реалізації наступного етапу. Порушення послідовних зв’язків між етапами або перестрибування через етап призведе до зниження темпів навчання вправі і погіршення якості вивчення рухів.

Тривалість етапів може бути різною. Найменшу тривалість, як правило, серед інших етапів має перший, а найбільшу – третій етап.

Слід пам’ятати, що структура навчання – це етапність навчання окремій руховій дії, а не послідовність навчання діям, які входять до змісту уроку фізичної культури. Таким чином, на кожному уроці вчитель звертається до структури навчання руховій дії стільки разів, скільки їх заплановано на урок. Етапом для однієї рухової дії буде перший, для інших – другий або третій.

Отже, на першому етапі відбувається початкове розучування фізичної вправи, створюється вміння виконувати основу техніки рухової дії, тобто виконувати техніку в „грубій формі”, зосереджуючи увагу на її ланках.

Для досягнення цієї мети вирішуються такі завдання:

1) Створити загальну уяву про рухову дію і надати установку на оволодіння нею.

Якщо учень після створення в нього розумової й зорової уяви про досліджувану фізичну вправу зуміє самостійно відтворити основу її техніки, то на цьому завершується перший етап навчання. Це буває при розучуванні багатьох загальнопідготовчих, стройових та інших нескладних вправ.

Початкове розучування рухових дій, що мають складну структуру й особливо тих із них, які пов’язані незвичним переміщенням тіла в просторі або із проявом значних фізичних і вольових зусиль, вимагає вирішення додаткових завдань.

Тоді на першому етапі необхідно ставити й вирішувати такі завдання.

2) Відновити попередній досвід виконання дій, близьких за технікою до вправи, що розучується.

3) Розучити нові ланки основи техніки, вичленяючи їх із рухової дії, якщо це необхідно й можливо, або включаючи їх до складу інших, більш простих вправ, попередити виникнення грубих помилок.

4) Домагатися самостійного виконання основи техніки рухової дії в цілому; шляхом полегшення умов її виконання поступово зменшувати при цьому допомогу, що надається з боку вчителя.

При початковому розучуванні, тобто на першому етапі, недоцільно робити перерви між заняттями й не варто давати велику кількість повторень рухової дії на кожному занятті, тому що вивчення нових ланок вимагає великої уваги й значного нервового напруження.

Навчання руховій дії починається з постановки рухового завдання. Пошук і засвоєння способу його вирішення й буде становити сутність процесу навчання.

Після пояснення способу вирішення рухового завдання вчитель демонструє рухову дію ще 2-3 рази (велика кількість не поліпшує сприйняття). При цьому вчитель концентрує увагу учнів на зазначених основних елементах рухового завдання й способі його вирішення.

Доцільно тут поєднувати натуральний показ із демонстрацією кінокільцівок, що допускає уповільнення, зупинку, багаторазове повторення рухової дії. Формуванню зорово-логічної уяви допомагає показ зображень окремих елементів рухової дії на кінограмах і фотознімках. Ці всі способи повинні орієнтувати учнів на виконання дії. Демонстрацію вчитель супроводжує словесним коментарем, причому, чим яскравіше, образніше, емоційніше мова, тим швидше й міцніше запам’ятовується учнем інформація (особливо на першому етапі навчання).

Після коментованого показу фізичної вправи учень може одержати інструкцію (усну або письмову). Вона повинна включати: завдання навчання; умови рухового завдання; способи його вирішення; систему оцінки якості вирішення завдання навчання в цілому.

В інструкції використовують тільки ті терміни, які знайомі учню і можуть створити в них чіткі уявлення. На цьому етапі здійснюється спроба виконання рухової дії.

Якщо фізична вправа є нескладною, може бути передбачене виконання її в цілому. Якщо ж рухова дія складна, то розучують її частинами. Для цього підбирають підводячі вправи.

Як підводячі вправи можуть виступати вивчені раніше фізичні вправи, частково подібні за структурою зі вправою, що розучується.

Підводячі вправи можуть спеціально створюватися викладачем для вирішення тих або інших завдань навчання. Наприклад, при навчанні лазінню по канаті можна розучувати положення того чи іншого руху при захопленні каната не у висі, а сидячи на гімнастичному коні або використовуючи замість каната гімнастичну палицю, сидячи на підлозі.

На першому етапі початкового розучування при перших спробах виконати рухову дію зустрічаються більш-менш значні відхилення від вимог техніки. Тому уже на цьому етапі необхідно попереджати такі відхилення.

На першому етапі – найбільш типові такі групи помилок:

1) Зайві, непотрібні рухи.

2) Перекручування руху за амплітудою і напрямком.

3) Порушення ритму рухів у руховій дії.

4) Виконання руху на невисокій швидкості.

5) Рухи „закріпачені”.

На першому етапі навчання ці відхилення доцільні і не розглядаються як помилки. Тому що деякі із цих помилок обумовлені закономірностями формування рухової дії, інші помилки пов’язані з відсутністю необхідних знань, треті можуть бути обумовлені недоліком у методиці викладання.

Освоєння рухової дії вимагає від учнів значних витрат фізичної, психічної й розумової енергії.

У міру зростання втоми концентрація та стійкість уваги в учнів буде помітно знижуватися. Тому приступати до початкового розучування треба, коли учні перебувають у стані оптимальної працездатності, як правило, на початку основної частини уроку.

Однак у практиці застосовують і тренують здатність учнів засвоювати навчальний матеріал на фоні втоми, а в деяких випадках (у спортивному тренуванні) контролю якості рухів в умовах наростаючої втоми навчають спеціально.

До початку навчання конкретній руховій дії частина учнів (30-35%) не готова її засвоювати. Це пояснюється таким:

1) Рівнем фізичної підготовленості та фізичного розвитку.

2) Характером сформованості та направленості спортивних інтересів дітей.

3) Відношенням учнів до предмета «Фізична культура» та вчителя фізичної культури.

4) Різницею в рівні професійно-педагогічної підготовленості вчителів фізичної культури.

2. Другий етап навчання – назва, мета, завдання, особливості, зміст

На другому етапі навчання фізична вправа розучується поглиблено, створюється вміння виконувати її відносно правильно, в об’ємі намічених технічних вимог, деякі елементи рухової дії при цьому частково закріплюються й автоматизуються.

Завдання другого етапу навчання:

1) Поглибити розуміння закономірностей техніки досліджуваної дії й значення її частин, попередити виникнення значних помилок.

2) Послідовно розучити загальні деталі й удосконалювати просторові і динамічні характеристики техніки рухової дії.

3) Домогтися виконання дії злито в об’ємі вивчених технічних вимог в умовах, що дозволяє тим, хто навчається, концентрувати увагу на техніці рухової дії.

З появою злитості у виконанні рухів і закріпленням окремих елементів дії увага учнів поступово переключається: по-перше – на оволодіння раціональним ритмом цілісної дії; по-друге – на більш узагальнену форму свідомого контролю за якістю виконання рухової дії в цілому.

Тривалість другого етапу залежить від об’єму технічних вимог, намічених до вивчення, й від попереднього рухового досвіду учнів. На цьому етапі доцільно збільшувати кількість повторень вправи, що розучується, в рамках одного заняття.

Отже, результативність навчання залежить від оптимальної кількості повторень рухової дії, що вивчається. Однак воно не повинно бути надмірним. Оптимальним варто вважати таку кількість повторень, що дає очікуваний педагогічний ефект (розвиток фізичних якостей, відтворення техніки). Якщо ж результати виконання рухової дії погіршуються, повторювати вправу не варто.

Теорія навчання у фізичному вихованні не має рекомендацій, хоча б із загальними даними про оптимальну кількість повторень на різних етапах навчання, за роками навчання (класами), а також за конкретними розділами шкільної програми (легка атлетика, волейбол, баскетбол тощо) з фізичної культури. Проте успішність навчання, перш за все, залежить від кількості повторень рухової дії, що вивчається.

3. Третій етап навчання – назва, мета, завдання, особливості, зміст

На третьому етапі забезпечується закріплення й удосконалювання техніки виконання фізичної вправи, формується здатність доцільно застосовувати рухову дію в реальних умовах практичної діяльності.

Завдання третього етапу навчання:

1) Закріпити в необхідній мірі техніку рухової дії (повторність вправ).

2) Удосконалювати досліджувану дію в поєднанні з іншими руховими діями (для гімнастики, аеробіки).

3) Сформувати додаткові варіанти техніки для доцільного виконання дії в різних зовнішніх умовах і ситуаціях (інші місця, метеоумови, рухлива гра).

4) Удосконалювати індивідуальні деталі техніки рухової дії.

5) Удосконалювати виконання дії при вольових і фізичних зусиллях, що підвищуються, аж до максимальних (додаткові ускладнення, в умовах прикидок, у змаганнях).

Для закріплення техніки рухової дії використовується такий провідний метод, як повторна вправа:

- у формі багаторазового повторення дії з повними або скороченими інтервалами відпочинку між повтореннями;

- серійні повторення вправ, тобто дія повторюється кілька разів підряд безупинно, що й становить серію. Кількість серій й інтервали відпочинку між ними можуть бути різними;

- повторне виконання при різному стані організму й психіки тих, хто займається (при виключенні зорового контролю тощо);

- повторне, безперервне виконання дії „до відмови”, тобто доти, поки зберігається правильна його техніка.

Закріплення відбувається в процесі багаторазового повторення вправи, що розучується, у відносно постійних зовнішніх умовах.

Закріплення навички й доведення її до високої стійкості буде в тих випадках, коли техніку дії не передбачається надалі змінювати; коли рухова дія й умова її виконання відносно стандартні (стройові вправи, стрибки у воду, деякі елементи в боротьбі, деякі гімнастичні елементи, стійка у волейболі); де техніка фізичної вправи повинна систематично частково перебудовуватися не варто домагатися міцного закріплення навички при оволодінні діями. Це стосується рухових дій, результат яких, у цілому, залежить від рівня розвитку спеціальних фізичних якостей. Так, техніка стрибків, метань, перегони, плавання повинні систематично перебудовуватися в деталях у міру підвищення фізичних можливостей тих, хто займається. Це особливо характерно для спортивної діяльності (вдосконалення буде відбуватися по лінії часткової переробки їхньої техніки й оволодіння її варіантами).

Паралельно здійснюється подальше вдосконалювання деталей, насамперед їх часових і динамічних характеристик.

У такий спосіб досягається необхідна міцність навички, основним критерієм якої є стабільність техніки виконання фізичної вправи.

Тривалість третього етапу залежить від мети й характеру рухової дії, підготовленості тих, хто займається й багатьох інших чинників.

Третій етап навчання не обов’язковий при розучуванні всіх вправ. Цей етап може тривати безперервно в процесі тренування висококваліфікованих спортсменів, тобто до тих пір, поки спортсмен тренується. Змінюючи рухову навичку, варто знову проходити всі етапи навчання (удосконалювати техніку, щоб досягти максимального результату, вдосконалювати техніку в нестандартних умовах).

У цілому вдосконалювання техніки виконання фізичних вправ повинне носити на даному етапі більш індивідуальний характер. Це вимагає від викладача вивчення особливостей тілобудови, рівня розвитку фізичних й інших якостей тих, хто займається.

Для того, щоб забезпечити рухливість і варіативність рухової дії, необхідно її повторювати в умовах, що відтворюють частково або повністю реальні обставини її практичного застосування. Зміст і послідовність розв’язання дидактичних завдань на третьому етапі у кожному випадку визначаються конкретною практичною діяльністю, заради якої учні засвоюють фізичну вправу.

Якщо на перших двох етапах навчання безперервність занять, на яких розучувалася рухова дія, була важливою умовою успіху в навчальному процесі, то на третьому етапі нетривалі перерви стають можливими, кількість повторень і спрямованість рухових дій зростають від заняття до заняття. Тут особливо чітко реалізується принцип розвиваючого навчання шляхом органічного злиття процесів удосконалювання техніки й спрямованого розвитку фізичних якостей, що забезпечують необхідну ефективність дії (метод сполученого впливу).

Навчання може здійснюватися в об’ємі всіх етапів або тільки одного чи двох із них. Кількість завдань навчання, що розв’язуються на кожному етапі, може бути досить різноманітною. У зв’язку із цим при побудові конкретної програми навчання виникає потреба так визначати загальні й індивідуальні освітні завдання, щоб у їхніх формулюваннях містилася зрозуміла будь-якому фахівцеві інформація про те, що саме необхідно досягти при навчанні за запланований період часу.

Якщо передбачається весь процес навчання, то формулювання загального завдання варто починати зі слова „навчити”. Наприклад, навчити опірному стрибку ноги нарізно через коня в довжину.

Якщо планується якась частина процесу навчання, то початок формулювання повинен подавати інформацію про те, яка саме частина (етап) процесу мається на увазі. Сигналом цієї інформації може стати назва відповідної частини.

Якщо в силу якихось причин викладач обмежується формуванням у тих, хто вчиться, уміння виконувати рухову дію, не закріплюючи його в навичку, то формулювання завдання варто почати зі слова «вчити».

Якщо дія вже була розучена раніше й має бути продовження навчання, то загальне завдання може починатися зі слів «закріпити» або «вдосконалювати».

Таким чином, формулювання індивідуальних завдань першого й другого етапів навчання повинні давати відповіді на питання, яку частину фізичної вправи конкретно розучувати в цей момент. Наприклад, «вчити» вихідному положенню для верхньої прямої подачі м’яча (перший етап) і «вчити» руху кисті при верхній подачі м’яча (другий етап).

При визначенні завдань, що ставляться до третього етапу, їхні формулювання повинні чітко відповідати на питання, в яких конкретно умовах ця дія вдосконалюється.

Наприклад, «удосконалювати стабільність верхньої подачі м’яча», «удосконалювати точність подачі м’яча при емоційному напруженні, що поступово підвищується».

Ґрунтуючись на закономірностях формування рухових навичок, процес навчання у фізичному вихованні будується також з урахуванням принципів дидактики й вимог теорії вправи.

Дата добавления: 2014-01-20