Відсутність розуміння творчих потреб дитини і того факту, що креативні здібності необхідно вчасно виявляти і розвивати, бажано з допомогою спеціалістів

Небажання згадувати своє дитинство або, навпаки, нерозважливе перенесення методів своїх батьків на виховання своєї дитини.

Італійський педагог Торре Делла Ада запропонувала свою умовну схему батьківських помилок та дала їм такі назви: традиціоналізм, сімейна демократія, егоїзм, батьківські лінощі, хвалькуватість, надмірна принциповість. Дамо їм характеристику.

Традиціоналізм. Він виявляються в перевищенні влади у стосунках з дітьми. Як правило, батьки виступають у ролі головної діючої особи, мають похмурий незадоволений вираз обличчя, втручаються в дитячі ігри, карають і вказують що, як і коли робити.

Сімейна демократія. Вона має два варіанти:

а) усталена батьківська влада;

б) рівність у правах і обов’язках між батьками і дітьми.

Егоїзм. Егоїзм батьків має свої варіації:

а) батьки-власники – вони надмірно опікують дитину, в результаті чого та виростає боязливою і занадто упередженою. Безперечно, це дозволяє вберегти дитину від численних небезпек, але лишає її радощів спілкування з ровесниками, задоволення від ігор, особливо рухливих, здатності сміливо дискутувати;

б) мати -„квочка” – вона постійно пригнічена страхом, а дитина мучиться усвідомленням того, що вона не така як всі, у чомусь неповноцінна (наприклад, слабкіша від своїх ровесників). Такі ситуації нерідко виникають у випадках, коли дитині робили якусь операцію або вона мала травму;

в) халатність батьків, безтурботність – дитина у вільний час майже повністю полишена без нагляду, самостійно грається на вулиці, у дворі. Як правило, такі батьки впевнені, що з їхньою дитиною нічого не трапиться. А між тим деякі з них навіть чіпляються ззаду до трамвайних вагонів або з якоюсь дитячою зухвалістю перебігають назад - вперед проїжджу частину вулиці перед автомобілями у невстановленому для пішоходів місці;

г) самореклама батьків – одні тішать свою дитину і купують їй дуже дорогі речі, іграшки та книжки, якими дитина майже не грається (їх тримають у недоступному для неї місці), одяг, в якому вона буває тільки на свята і почувається незручно, бо батьки не дозволяють у ньому гратися, щоб не вимазатися. Інші – приймають на себе у спілкуванні з дитиною певні ролі, наприклад: мама – ­завжди злюча, невдоволена, криклива, батько – буркотливий, але люблячий; мама – жартівлива, грайлива, пустотлива, батько – приятель дітей; батьки – дотепні, гостроязикі, які в присутності сторонніх постійно кепкують з дитини, висміюють її незібраність, неуважність та інші недоліки.

Батьківські лінощі. Вони виявляються у непослідовності вимог. Як приклад можна навести статеве виховання хлопчиків і дівчаток. Воно, особливо у хлопчиків, епізодичне. З вини батьків систематично не проводяться гігієнічні процедури.

Нескромність, хвалькуватість батьків. Вони хизуються будь-якими успіхами своєї дитини. Дуже хворобливо реагують на успіхи інших, якщо ті затьмарюють їхню дитину. Не пропускають жодної нагоди, щоб продемонструвати як їхня дитина декламує, читає, танцює, малює… Саме ця категорія батьків найчастіше примушує дитину змалку займатися музикою або якоюсь іншою діяльністю (як правило, тим, чим хотілося в дитинстві займатися самим батькам), до якої у неї немає здібностей або справжнього інтересу.

Принциповість. Вона не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони вже так сказали, то так і має бути, навіть якщо їхні вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри, не розмовляють з нею і т.п.

До типових помилок сімейного виховання також відносяться:

1. Низька згуртованість і розбіжність членів сім’ї з виховних питань. Внаслідок різних виховних підходів членів сім’ї виховання дитини стає суперечливим, непослідовним, неадекватним.

2. Незнання батьками психологічних особливостей своєї дитини.

3. Гіперпротекція (гіперопіка) - це надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи, прийняття за неї рішень (позиція батьків: «Я краще знаю як вчинити»), надмірний контроль дитини. Внаслідок надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.

4. Гіпопротекція (гіпоопіка) - нестача опіки та контролю дитини з боку дорослих членів сім’ї, що іноді доходить до повної бездоглядності.

5. Емоційне відчуження - психологічна депривація дитини.

6. Виховання в культі хвороби - це ситуація, при якій навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить дитину в центр уваги сім’ї. При такій виховній позиції у дитини культивується егоцентризм.

7. Виховний контроль через виклик почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, гово-рять, що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостій-ність дитини сковується постійним побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.

8. Авторитет батьків, побудований на хибному підґрунті. А.С.Макаренко виділяв декілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.

Дата добавления: 2014-01-20