Строки сплати податку в Україні визначаються як мiсячнi, квартальнi та рiчнi

Перiод оподаткування. Це час, протягом якого визначаються податковi зобов'язання платникiв податкiв перед бюджетами вcix piвнів. Тобто пiд податковим перiодом розумiють календарний piк або iнший перiод, який стосується окремих податкiв i по закiнченнi якого визначається база оподаткування, розраховується розмiр податку, який пiдлягає сплатi. Biн може складатись з кiлькох звiтних перiодiв, коли податок сплачується авансовим методом (наприклад, податок з доходів фізичних осіб, коли остаточний розмiр цього податку визначається в кiнцi календарного року згiдно з заповненою податковою декларацiєю).

Основною вимогою при цьому повинно бути те, що упродовж усього податкового перiоду об'єкт не може оподатковуватись кiлька разiв. Податковий перiод також використовується i для проведення аналiзу та розрахунку результатiв дiяльностi пiдприємства.

Податкова пiльга. Вона являє собою надання переваги, часткове або повне звiльнення вiд сплати податку за встановленими чинним законодавством правилами. Пiльга є одним з головних елементiв податкової полiтики та сферою дiяльностi податкового менеджменту.

Податковий оклад - це розмiр податку, який стягується з одного об'єкта або одного виду дiяльностi (наприклад, акцизний збiр з однієї партiї виробiв).

Податкова санкцiя. Вона являє собою збiльшення податкових платежiв при встановленнi порушення чинного законодавства з боку платника податку.

Податкова квота. Це частка податку в загальному розмiрi доходу платника податку.

2. Основні засади податкового законодавства України

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового Кодексу;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Податкове законодавство України складається з:

1. Конституції України;

2. Податкового Кодексу;

3. Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи);

4. Чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування;

5. Нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу та законів з питань митної справи;

6. Рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Податковим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Дата добавления: 2014-01-11