Порядок укладення договору дарування

Сторонами договору дарування є дарувальник та обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК). Проте законодавством встановлено обме­ження щодо можливості укладення певними суб'єктами договорів дарування.

При укладенні договору дарування фізичними особами необхідним є визна­чення обсягу їх дієздатності. В інтересах недієздатних осіб діють їх опікуни. Фізичні особи, дієздатність яких обмежена, та малолітні особи, крім випадків, коли вони вчиняють дрібні побутові правочини, повинні отримати згоду піклу­вальника (для обмежено дієздатних осіб), батьків, усиновлювачів чи опікунів (для малолітніх осіб). Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 1 ч. 1 ст. 32 ЦК), у тому числі шляхом їх дарування. У всіх інших випадках дарування здійснюється або за згодою батьків (усиновлювачів), або за згодою піклувальників.

Опікун не має права без дозволу органів опіки і піклування вчиняти право­чини, а піклувальник — давати згоду на їх вчинення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими правочинами, зокрема, є договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо.

Забороняється батькам (усиновлювачам), опікунам дарувати майно дітей, під­опічних (ч. 2 ст. 720 ЦК). Водночас обмежень щодо прийняття дарунків на користь таких осіб їх батьками (усиновлювачами), опікунами не встановлюється.

Опікуни та піклувальники можуть відмовитися від пропозиції прийнята дарунок, якщо він не відповідає інтересам підопічного.

Юридичні особи укладають договори дарування в межах правоздатності. При цьому юридичні особи можуть без будь-яких обмежень щодо їх дієздатності прийняти дарунок. Дарування між юридичними особами, які здійснюють під­приємницьку діяльність, не дозволяється у випадку, якщо право дарування не передбачено у статуті дарувальника. Але це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви за ч. З ст. 720 ЦК.

Отже, юридичні особи можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.

Договір дарування не належить до правочинів, які повинні вчинятися осо­бисто, від імені дарувальника його може вчинити представник. Представник дарувальника повинен діяти на підставі письмового уповноваження (доручення), що видається однією особою іншій, представляти його інтереси перед третіми особами. Зміст доручення визначається з урахуваннями відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені (якщо це громадянин) чи повного найменування (якщо це юридична особа) обдаровуваного, буде вважатися нікчемним².

Зміст правовідношення, що виникає з договору, становлять права та обов'язки сторін дарувальника і обдаровуваного. У договорі дарування зміст має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консен-суальним.

Обов'язки дарувальника (ст. 721 ЦК). Дарувальник зобов'язаний передати обдаровуваному річ у момент укладення договору, якщо договір є реальним. У випадку, коли договір є консенсуальним, дарувальник зобов'язаний передати предмет договору у визначений строк або у разі настання відкладальної об­ставини.

Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її осо­бливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаро­вуваного (наприклад, у разі дарування не зовсім справного транспортного за­собу, електроприладів тощо). Невиконання цього обов'язку може призвести до заподіяння шкоди під час володіння та користування дарунком. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

Загалом предметом договору може бути і річ з дефектами, але якщо об­даровуваний про них знає і готовий прийняти дарунок, тоді в такому разі за потенційну шкоду, заподіяну дарунком іншим особам, відповідальність буде нести обдаровуваний як власник речі.

Право власності на предмет договору дарування виникає безпосередньо з моменту прийняття дарунка (ст. 722 ЦК). Передання дарунка дарувальником обдаровуваному зазначається в договорі дарування. Дарувальник може пере­дати дарунок до, під час або після укладення договору дарування. Прикладом останнього є положення ст. 723 ЦК, які прямо дозволяють встановлювати у договорі дарування обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (кілька місяців, років), у певний термін (наприклад, коли обдаровуваний досягне певного віку) або у разі настання відкладної обставини, тобто обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (укладення обдаровуваним шлюбу чи народження в нього дитини).

Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному.

Про прийняття дарунку свідчить прийняття документів, що посвідчують право власності дарувальника на річ, або прийняття символів речі (ключів від автомобіля чи квартири, технічний паспорт на побутову техніку тощо). У певних випадках залежно від предмету договору дарування право власності на дарунок виникає лише з моменту нотаріального посвідчення договору дарування чи з моменту державної реєстрації права власності (стосовно нерухомих речей).

Прийняття дарунка є правом, а не обов'язком обдаровуваного. Обдарову­ваний у будь-який час незалежно від наявності чи відсутності на це поважних

причин може відмовитися від дарунка, але лише до моменту його прийняття. Якщо обдаровуваний не бажає прийняти дарунок, який був йому надісланий без його попередньої згоди, він має негайно заявити про відмову від прийняття дарунка. Якщо обдаровуваний подарунок прийняв, він не може потім відмо­витися від договору дарування та повернути річ, навіть якщо вона потребує особливих умов зберігання та утримання.

Як тільки обдаровуваний прийняв дарунок від дарувальника та якими-небудь діями підтвердив свою згоду на прийняття, він стає власником одержаного від дару­вальника майна. В договорах дарування, в яких час укладання договору і передача дарунка не співпадає, право власності переходить від дарувальника до обдарову­ваного не в момент вчинення правочину, а після прийняття речі останнім.

Оскільки дарування є договіром, він може мати місце лише за життя дару­вальника. Договір дарування «на випадок смерті» за чинним законодавством не дозволяється. Якщо до настання умови, визначеної договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, помре дарувальник або обдаро­вуваний, договір дарування припиняється (ч. З ст. 723).

З моменту прийняття дарунка на обдаровуваного покладаються певні права та обов'язки. Обдаровуваний має право:

1) вимагати відшкодування шкоди у разі, якщо дарувальник не сповістив про
недоліки та особливості речі, що призвело до заподіяння шкоди при володінні
та користуванні дарунком;

2) у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування
з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього (ст. 724
ЦК). При цьому причини відмови жодного правового значення не мають. Об­
даровуваний має право відмовитися від дарунку в будь-який час, але тільки до
прийняття дарунку;

3) у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встанов­
лених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому,
обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або
відшкодування його вартості.

Обдаровуваний зобов'язаний:

1) належним чином дбати про річ, яка становить історичну, наукову, куль­
турну цінність;

2) виконати обов'язок на користь третьої особи, якщо це передбачено до­
говором (ст.ст. 725, 726 ЦК);

3) отримати згоду дарувальника в разі повернення йому речі (дарунка), яка
потребує догляду або особливих умов утримання чи збереження.

Дарувальник має право відмовитися від передачі дарунка в майбутньому, якщо після укладення договору його майнове становище істотно погіршилося (ч. 1 ст. 724 ЦК). При цьому необхідним є наведення доказів того, що матері­альне становище дійсно погіршилося саме після укладення договору, чого він не міг передбачити раніше. Це може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів його родини та інші непередбачувані обста­вини, що надалі негативно вплинули на його майновий стан. Іншими словами, такі обставини виключають вину дарувальника, при цьому він не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані обдаровуваному.

Відмова дарувальника від виконання зобов'язання може бути зумовлена за­гибеллю речі, вилученням її із обороту, забороною здійснювати дії, які обіцяно виконати. Ці обставини припиняють зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання. Але у випадку, якщо річ знищена внаслідок умислу чи грубої необережності дарувальника, він відповідає за завдані іншій стороні збитки.

З моменту прийняття дарунка договір вважається виконаним, а повернення речі обдарованим можливо лише за наявності згоди дарувальника.

Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725 ЦК). Разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти певні обов'язки, встановлені до­говором дарування: вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від їх вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселен­ня тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваної особи виконання покладеного обов'язку, що робить договір дарування не одностороннім, яким він є у більшості випадків, а двостороннім. У разі смерті дарувальника, оголо­шення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.

Законодавець встановлює правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи (ст. 726 ЦК). Невиконання обдаровуваним перед­баченого договором обов'язку на користь третьої особи є підставою для розі­рвання договору і повернення дарувальнику дарунка, а якщо таке повернення неможливе -- відшкодування його вартості. Слід зазначити, що у випадку смерті обдаровуваного на його спадкоємців разом із прийняттям спадщини, до якої належить дарунок, покладається виконання обов'язку обдаровуваного на користь третьої особи. У випадку смерті третьої особи, на користь якої встановлено обов'язок, припиняється виконання обов'язку обдаровуваного на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором дарування.

Слід відрізняти припинення договору дарування від його скасування. При­пинення такого договору відбувається до його виконання внаслідок смерті дарувальника або обдаровуваного у консесуальному договорі дарування. Договір дарування припиняється також виконанням — передачею дарунка обдарову­ваному. Скасування договору дарування — це по суті скасування основного результату такого договору —- переходу права власності, у зв'язку з чим дару­вання не можна визнати вже підставою абсолютного безповоротного переходу права власності¹.

Дата добавления: 2014-01-11