Ігровий метод

значення гри як різноманітного суспільного явища, загалом кажучи, виходить далеко за сферу фізичного виховання й навіть виховання в цілому. Виникши на ранніх етапах історії й розвиваючись разом з культурою суспільства, гра служила й служить задоволенню різних потреб - у самопізнанні й зовнішнім контактуванні, духовному й фізичному розвитку, відпочинку й розвазі, і т.д. Однак одна з найголовніших функцій гри - педагогічна: гра здавна є одним з основних засобів і методів виховання.

Поняття ігрового методу в сфері виховання відбиває методичні особливості гри, тобто те, що відрізняє її в методичному відношенні (по особливостях організації діяльності що займаються, керівництва нею й іншим педагогічним істотним ознакам) від інших методів виховання. При цьому ігровий метод не обов'язково пов'язаний з якими-небудь загальноприйнятими іграми, наприклад футболом, волейболом або елементарними рухливими іграми. У принципі він може бути застосований на основі будь-яких фізичних вправ за умови, звичайно, що вони піддаються організації відповідно до особливостей цього методу.

Ігровий метод у фізичному вихованні характеризують у цілому наступні риси.

«Сюжетна організація». Діяльність граючих організується відповідно до образного або умовним «сюжету» (задумом, планом гри), у якому передбачається досягнення певної мети в умовах постійного й значною мірою випадкової зміни ситуації. Ігровий сюжет або безпосередньо запозичиться з навколишньої дійсності з образним відбиттям тих або інших прикладних дій і життєвих відносин, або спеціально створюється, виходячи з потреб фізичного виховання, як умовна схема взаємодії граючих.

Розмаїтість способів досягнення мети. Можливість досягнення ігрової мети (виграшу) звичайно не пов'язана з яким-небудь одним способом дій. Майже завжди існують різні шляхи виграшу, що допускаються правилами гри, які лімітують лише загальну лінію поводження, але не визначають жорстко конкретні дії.

Широка самостійність дій що займається, високі вимоги до їхньої ініціативи, спритності, спритності. У силу відзначених особливостей ігровий метод надає граючий простір для творчого рішення рухових завдань, причому постійна й раптова зміна ситуацій по ходжу гри зобов'язує вирішувати ці завдання в найкоротший термін і з повною мобілізацією рухових здатностей.

Моделювання напружених міжособистісних і межгрупповых відносин, підвищена емоційність. У більшості ігор хоча й умовно, але з досить високим ступенем психічної напруженості, відтворюються активні міжособистісні й межгрупповые відносини, які будуються як по типі співробітництва (між гравцями однієї команди), так і по типі суперництва (між «супротивниками» у парних і командних іграх), коли зіштовхуються протилежні інтереси, виникають і дозволяються ігрові «конфлікти». Це створює високе емоційне розжарення й сприяє яскравому виявленню етичних якостей особистості.

Ігровий метод у силу всіх властивих йому особливостей використовується в процесі фізичного виховання не стільки для початкового навчання рухам або виборчому впливу на окремі здатності, скільки для комплексного вдосконалювання рухової діяльності в ускладнених умовах. У наибольщей мері він дозволяє вдосконалювати такі якості й здатності, як спритність, швидкість орієнтування, спритність, самостійність, ініціативність. У руках умілого фахівця він є також досить діючим для виховання колективізму, товариства, свідомої дисципліни й інших моральних якостей особистості.

Дата добавления: 2014-01-11