Тропічні циклони

Тропічні циклони формуються у тропіках на відстані 10° від екватора (там, де збільшується вплив сили Коріоліса). На відміну від циклонів помір­них широт вони мають невеликий діаметр (200-400 км) і дуже великі баричні градієнти, внаслідок чого вітер досягає сили штормів і ураганів (до 80 м/с), їх називають тропічними ураганами, або тайфунами, і вони супроводжуються грозами й тропічними зливами

Райони народження ураганів Центральної Америки і тайфунів Південно-Східної Азії (різкий перепад температури, пов'язаний із виділенням великої кількості прихованої теплоти пароутворення) розміщені між 5° і 20° широти в кожній півкулі тільки над океанами, найчастіше формуються влітку або восени. Тропічні циклони рухаються спочатку на захід, відхиляючись до 20°-30° широти, із заходу обходять субтропічний антициклон і повертають на північний схід у північній і на південний схід — у південній півкулі. Це точка повороту тропічного циклону, траєкторія руху якого має вигляд параболи з вершиною на заході (рис). Швидкість руху тропічних циклонів 20-30 км/год. У Тихому океані біля Філіппінських островів у середньому буває 28 тайфунів за рік, а між островами Зеленого мису і Центральною Амери­кою — у середньому 10 ураганів за рік.

Крім циклонів в атмосфері виникають дрібномасштабні вихори-смерчі (в пустелях та степах - тромби). Вони мають руйнівну силу.

Антициклони формуються між циклонами, у тих частинах фронтальних хвиль, де тиск високий т.т низхідні атмосферні вихори з високим тиском у центрі і циркуляцією повітря від центру де периферії за годинниковою стрілкою у Північній півкулі і проти годинникової стрілки - у Південній. Повітря в їх центрі опускається, адіабатичне нагріваючись, стає сухим, тому переважає ясна й суха погода, безхмарна або малохмарна, жарка влітку і морозна взимку. Лише в холодну пору року і доби можливі тумани і шаруваті хмари в приземному шарі повітря У центрі антициклону панує штиль, а по периферії дмуть слабкі вітри. У своєму розвитку антициклон спочатку охоплює тільки приземну частину тропосфери, потім росте вгору і вшир. Із часом повітря трансформується, оскільки змінюються його температура та вологість, і антициклон руйнується. Антициклони завжди йдуть разом із циклонами зі швидкістю близько 30 км/год, але вони відхиляються на південний схід. Найбільш стійкими є антициклони Арктики і Антарктики, які виникають над холодною поверхнею льоду і снігу.

Панування антициклонів у субтропічних максимумах пов'язане з опусканням тут повітря, яке піднялося над екватором, а також із відхиленням шляхів антициклонів помірних широт на південний схід. Вони концентруються в субтропіках, тому що біля екватора сила Коріоліса незначна і не може змістити баричні максимуми, які зупиняються в тропічних широтах.

За умовами формування антициклони поділяються на термічні і фронтальні. Термічні антициклони утворюються над дуже охолодженою поверхнею взимку, фронтальн і - під областю сходження повітряних мас у верхній тропосфері

Зона змінної циркуляції (35°—40° північної і південної широти) виникає на межі циркуляції помірних і тропічних широт. Вона охоплює Середземне й Чорне моря, південь Середньої Азії, Центральну і Передню Азію, півострови Корею і Каліфорнію, південь Африки і Австралії, південь Чилі. Улітку тут панує тропічне повітря через зміщенням тропічних баричних максимумів, а взимку — західний перенос морського помірного повітря.

Циклони і антициклони як механізм - циркуляції атмосфери здійснюють міжширотний обмін теплом і вологою.

З ними тісно пов'язана мусонна циркуляція, що визначає кліматичні особливості ряду районів земної кулі

Дата добавления: 2014-01-11