Патологія печінки

Хвороби печінки різноманітні, вони можуть бути набутими і спадковими. Етіологічними чинниками різноманітних ушкоджень печінки є: бактерії й віруси, лямблії, амеби, гельмінти (ехінокок, аскариди). Нерідко ураження печінки спричинюють токсичні агенти ендогенного (продукти розпаду тканин при опіках, некрозі) та екзогенного (промислові отрути, лікарські засоби тощо) походження. Патологія печінки може виникнути під впливом аліментарних чинників (білкове, вітамінне голодування, вживання жирної їжі), внаслідок алергійних реакцій, ендогенних і обмінних порушень в організмі тощо. Найчастіше в печінці спостерігається розвиток запального процесу (гепатит), дистрофії або некрозу (гепатоз) і дифузне розростання сполучної тканини на фоні дистрофії печінкової паренхіми (цироз). Разом із цими патологічними процесами в печінці можуть спостерігатись і порушення кровообігу, розвиток пухлин.

Наслідком вищеперерахованих захворювань є печінкова недостатність, тобто зниження основних функцій печінки, що проявляються:

• розладом вуглеводного обміну — зменшується синтез глікогену, порушується його розщеплення й утворення глюкози з речовин невуглеводної природи, що зумовлює розвиток гепатогенної гіпоглікемії;

• розладом жирового обміну — знижується окислення жирів, внаслідок чого виникає жирова інфільтрація печінки, у крові накопичуються продукти неповного розпаду жирів —кетокислоти. При печінковій недостатності зменшується рівень холестерину в крові внаслідок порушення його синтезу;

• розладом білкового обміну, що пов'язане з порушенням розщеплення, синтезу білків, утворенням сечовини тощо.

При захворюваннях печінки різко зменшується утворення альбумінів, а- і β-глобулінів, протромбіну, фібриногену тощо.Наслідком цього є виникнення гіпопротеїнемїї, зниження онкотичного тиску крові, розвивається геморагічний синдром;

• розлад обміну вітамінів та гормонів — можуть зумовлювати розвиток гіповітамінозу та зміни гормональної регуляції організму;

• порушення захисної функції печінки призводить зниження її бар'єрної функції, яка забезпечує процеси дезінтоксикації, знешкодження отруйних речовин. При цьому в організмі накопичується аміак, індол, скатол та інші токсичні речовини, які спричинюють інтоксикацію організму.

Печінкова кома — прояв найтяжчого ступеня функціональної недостатності печінки, що характеризується токсичним ураженням центральної нервової системи з нервово-псіихічними порушеннями, судомами, знепритомленням та іншими розладами діяльності організму.

Дата добавления: 2014-01-11