Принципи і прийоми управління вимогами

Пройшовши етапи виявлення, усестороннього аналізу, формалізації, специфікації, перевірки, вимоги набувають статус документу. Сторони ставлять на документі свої підписи. Тим самим, засвідчуючи, що саме цей (представлений в SRS) набір вимог представляє звід законів, за якими створюється система. Потому здійснюється проектування і реалізація системи. Готова система передається Замовнику, який разом з Розробником здійснює її прийом і введення в експлуатацію. Така схема закладена в підході, що відомий в літературі як «каскадний» («водоспадний»).

Згідно RUP, управління – це систематичний підхід до виявлення, організації і документування вимог до системи, а також установка і підтримка угоди між клієнтом і групою розробників з приводу вимог до системи. Дана угода, як і тести вихідних (початкових) вимог, підлягає документальному оформленню.

Угода за вимогами є сполучною ланкою між розробкою та управлінням вимогами. У членів команди повинен бути доступ до поточних вимог протягом всього проекту, можливо, через Web-рішення за допомогою інструментів управління вимогами.

Під управлінням вимогами мають на увазі всі дії, що підтримують цілісність, точність і своєчасність відновлення угоди про вимоги в ході проекту.

До дій по управлінню вимогами відносять:

- Визначення основної версії вимог (моментальний зріз вимог для конкретної версії продукту);

- Перегляд пропонуємих змін вимог і оцінка ймовірності впливу кожної зміни до її прийняття;

- Включення схвалених змін вимог в проект встановленим способом;

- Погодження плану проекту з вимогами;

- Обговорення нових обов’язків, що базуються на оцінюванні впливу зміни вимог;

- Відслідковування окремих вимог до проектування, вихідного коду і варіантів тестування;

- Відслідковування статусу вимог і дій по зміні на протязі всього проекту.

Рис. Основні складові управління вимогами

Дата добавления: 2014-01-11