Тема 1 Основи теорії держави і права

Перше, ніж розпочати нашу лекцію, я Вас попрошу записати декілька цитат

1. Держава – це я (Людовик ХІУ)

2.Держава існує не для того, аби перетворити земне життя врай, а для того, щоб завадити йому остаточно перетворитися в пекло (М.Бердяєв)

3.Суспільство складається з 2-х великих класів: з тих, у яких обідів більш, ніж апетиту, і тиї, у кого апетиту більше, ніж обідів. (С. Шамфор)

4. Держава є вершиною і дивом, найліпшим взірцем, останнім словом людського егоїзму.

Артур Шопенгауер

5. Артур Шопенгауэр:Держава - не що інше, як намордник для утихомирення м'ясоїдної тварини, що називається людиною, для надання йому частково травоїдного характеру.

Відзначте той номер цитати, яка вам найбільш близька по змісту.

Спробуйте дати відповідь на запитання «Чому упродовж багатьох століть люди шукають визначення держави і її початків, джерел?»

Напишіть коротку відповідь у своїх зошитах.

ПЛАН:

1. Організація життя людей у бездержавному суспільстві.

2. Теорії походження держави та права

2.Поняття держави та її ознаки.

3.Форма держави та її елементи.

4.Галузі права.

1. Додержавні форми організації суспільства

Вчені стверджують, що перше людське суспільство виникло біля 3-4,5 млн. років тому, держави з’явились лише 5-6 тис р.тому.

Найбільш ранньою формою об’єднання людей було первісне людське стадо, на зміну якому пізніш прийшла родова громада. Зазвичай, родова громада нараховувала декілька десятків людей. Розподіл праці здійснювався за статтю та віком; всі результати трудової діяльності розподілялися нарівно між членами громади. Розростання роду призводило до відокремлення від нього нових родових колективів. Отже, першою формою суспільної організації можна вважати родину (сім’ю). Це така людська група, яка об’єднує батьків та їхнє потомство. сім’я є першою найнижчою формою суспільного об’єднання. І тому скрізь, де забезпечення життєвих потреб, у першу чергу забезпечення харчування, не вимагає більшої групи людей, де, навпаки, кількість харчування обмежена і надмірне збільшення її здобувачів небажане, там суспільне об’єднання не вийде за межі сім’ї. Прикладом може бути життя мисливців. Рід — це ширше об’єднання. Він об’єднує собою вже не тільки батьків і потомство, але й певну кількість сімей. Чинником, що зв’язує рід, є не фізичне існування спільних батьків, але пам’ять, традиція спільного походження від спільного предка чи предків.

Аналогічно і в наступному, ширшому, ніж рід об’єднанні — племінному. У племені присутнє почуття кровної спорідненості, приналежності.

Відносини між родовими громадами зазвичай, не сягали поза розмежування господарської території та обміну надлишковими продуктами. У родовій громаді виникали різноманітні, хоча й примітивні, відносини, можливі були конфлікти. Координація відносин та врегулювання конфліктів вимагали керівних засад, влади. Вищою владою в родовій громаді були збори всіх дорослих членів громади. Їх постанови (наприклад, рішення про зміну місця мешкання, про вигнання за межі громади члена роду, що завинив) були обов’язковими для всіх. У родовій громаді міг з’явитися одноосібний лідер (умовно його називають старійшиною). Він не обов’язково був найстаршим за віком. Лідером міг стати головний носій знань, життєвого досвіду, або ж найбільш щасливий здобувач, організатор полювання. Дуже схожим було становище вождя племені з тією лише різницею, що він застосовував свою владу набагато рідше: лише в тих випадках, коли потрібно було розв’язати конфлікт між громадами чи вжити заходів до самозахисту від племені–суперника. Старійшина і вождь не претендували на привілеї, їх влада базувалась виключно на особистому авторитеті та сприймалася як похідна від влади колективу. Влада, таким чином, не була відокремлена від людей, не було пануючих і підвладних осіб. Не було в первісному суспільстві ані властивого державі апарату влади, ані податків, ані чітко визначеної території, на яку поширюється влада родової громади. Відносини між членами громади регулювалися за допомогою соціальних норм (правил поведінки).

Влада у сучасному розумінні передбачає наявність волі, від якої виходить наказ, і волі, яка цьому наказові підпорядковується. Такої влади у первісному суспільстві нема. В ньому воля індивіда повністю розчинялася у волі групи. Індивід психологічно не міг мати іншої волі, ніж воля загалу, групи. Як правило, влада знаходиться у руках загалу або, власне, частіше у руках чоловічої частини групи. Всі головні питання господарського та військового життя вирішуються на племінних зібраннях. Склад їхній спершу невпорядкований. Згодом участь у них точно обмежується колом певних осіб, як правило старших, — батьків родин. На тлі цієї громадської рівності два моменти дають підставу для того, щоб окремі індивіди займали вище становище у громаді. Перший — це війна, ведення якої вимагає одноособового керівництва. Другий — на грунті ставлення людини до надприродних сил появляються індивіди, які виділяються над загалом особливими знаннями чи здібностями і стають посередниками між громадою і надприродними силами. Ці люди займають передове суспільне місце.

Головними джерелами правил поведінки були міфи, традиції, звичаї, ритуали, обряди. Вони регулювали працю, побут, сімейні стосунки, відтворення населення та розв’язання конфліктів. Соціальні норми додержавного суспільства не можуть бути зараховані ані до категорії правових, ані до категорії моральних норм. Це – мононорми. Найбільш поширеним видом мононорм були звичаї. Ознаки мононорм: 1) вони складалися стихійно, існували виключно у свідомості людей і передавалися з покоління в покоління усно; 2) провідним засобом регулювання була заборона; 3) характерною була відсутність суб’єктивних прав, виникнення зачатків позитивних обов’язків. Права та обов’язки члена родової громади складали одне ціле; 4) норми поведінки забезпечувалися всім колективом громади, а не спеціальним апаратом примусу, який був відсутнім у первісному суспільстві.

Резюме: Человечество долгое время довольствовалось жизнью внутри племени, рода, общины.

Власть и нормы (правила поведения людей) в догосударственный период происходили из самой жизни людей и были с ней органично связаны, так как обеспечивали социально-экономическое единство рода или племени. Орудия труда были несовершенны, и производительность такого труда была невелика. Люди добывали все необходимое для своего выживания и лишь со временем научились делать запасы и создавать более совершенные механизмы для выполнения различных работ. Изначально именно несовершенство орудий труда, незащищенность людей побудила их к совместному проживанию.

Все эти факторы оказали большое влияние на природу власти и норм первобытного общества. Можно выделить следующие признаки власти в догосударственный период:

1. власть распространялась лишь в рамках рода и основывалась на кровных связях;
2. власть была общественной и строилась на основах демократии;
3. главными органами власти были родовые собрания, старейшины, военоначальники.

Особый характер власти определил и следующие признаки норм:

1. отношения регулировались в основном обычаями;
2. такие правила поведения существовали в памяти людей, а не на бумаге;
3. нормы обеспечивались силой привычки, а также такими мерами, как внушением и принуждением;
4. в основном существовали не права и обязанности, а системы табу, то есть полных запретов;
5. нормы выражали интересы всего племени.

2. Пізнання держави і права варто починати з вивчення питання щодо їх походження. Держава і право – складні явища. Відсутність документальних свідчень щодо процесу їх становлення й особливості людського розуму, який не в змозі, зазвичай, впіймати момент якісного переходу від одного стану до іншого, призвели до виникнення безлічі теорій походження держави та права.

Дата добавления: 2014-01-11