Підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Традиційна й логістична концепція організації виробництва

Логістична концепція організації виробництва, характерна для "ринку покупця", містить у собі наступні основні положення [2, 3]:

1) відмова від надлишкових запасів;

2) відмова від завищеного часу на виконання транспортно-складських операцій;

3) відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців;

4) обов'язкове усунення причин браку;

5) усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;

6) перетворення постачальників з конфронтуючої сторони в партнерів.

Традиційна концепція організації виробництва, характерна для "ринку продавця", припускає[2, 3]:

1) ніколи не зупиняти основне устаткування й підтримувати високий коефіцієнт його використання;

2) виготовляти продукцію якомога більшими партіями;

3) мати максимально великий запас матеріальних ресурсів "про всякий випадок".

Управління матеріальними потоками в рамках ВЛС ґрунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому та тягнучому [1, 2, 3, 8, 15].

Перший підхід називається «штовхаюча система» і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» одержувачеві за командою, яка надходить на передавальну ланку із центральної системи управління виробництвом.

«Штовхаючі» моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки.

Штовхаючі системи здатні за допомогою мікроелектроніки узгодити складний виробничий механізм у єдине ціле, проте мають природні границі своїх можливостей. Параметри матеріального потоку, що виштовхується на ділянку, оптимальні настільки, наскільки управляюча система в стані врахувати й оцінити всі фактори, що впливають на виробничу ситуацію на цій ділянці. Однак чим більше факторів за кожною із численних ділянок підприємства повинна враховувати управляюча система, тим досконаліше й дорожче повинне бути її програмне, інформаційне та технічне забезпечення.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем даного типу є MRP I, MRP II та інші. Штовхаючи системи знайшли своє застосування не тільки в сфері виробництва, але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.

Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві ґрунтується на принциповому іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається «тягнучою системою» і є системою організації виробництва, у якій деталі й напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Перевагою «тягнучих» систем є те, що вони не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисципліну й дотримання всіх параметрів постачання, а також підвищену відповідальність персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежено.

Основними цілями «тягнучих систем» є:

· запобігання поширення зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;

· відомість до мінімуму коливань параметрів запасів між технологічними операціями;

· максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

До «тягнучим» логістичним системам належать системи KANBAN і OPT.

У сфері обігу широко застосовуються як штовхаючі, так і тягнучі системи. На стадії закупівель вони утворюють системи управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів. Під час реалізації готової продукції тягнуча система є стратегією збуту, спрямованою на випереджальне стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговельній ланці щодо формування товарних запасів.

Дата добавления: 2014-01-11