Завдання які повинна вирішити концепція сталого розвиту в Україні

Чотири виміри сталого розвитку

Дефініція сталого розвитку

Тема 1. Ідея сталого розвитку на сучасному етапі

1.1. Теоретичні основи концепції сталого розвитку базуються на наукових поглядах В. Вернадського [94], Е. Леруа, II. Тейяр де Шардена [329] та їх послідовників. Вернадський В. розглядав вчення про ноосферу, стадію еволюції біосфери Землі, на якій, в результаті перемоги колективного людського розуму почнеться гармонійний розвиток і людини як особистості, і об'єднаного суспільства, і відповідно зміненого людиною навколишнього середовища» [375, с 98].

Вимоги життя обумовили поглиблення цієї теорії в різних наукових напрямах і аспектах. Так, для соціальної гуманітарної думки вчених європейських країн характерним є бачення майбутнього крізь призму постіндустріалізму як обов'язкового етапу розвитку цивілізації. Однак постіндустріальне бачення стихійного цивілізаційного розвитку на сьогодні є малоефективним. Основні положення теорії постіндустріалізму не вирішують проблеми виходу з системно-глобальної кризи людства, оскільки не використовують раціональні засоби вирішення глобальних проблем.

Сталий розвиток в інтерпретації сучасних вчених вбачається як перехідний процес від постіндустріального суспільства до ноосфери [114, 329, 330, 357]. Процес ноосферогенезу поняття більш широке та акцентує увагу на значущості розуму й інтелекту, раціональній організації управління переходом до сфери розумного способу життя, інтелектуально-інформаційних аспектах. Праці в галузі сталого розвитку були абстраговані від цих аспектів, а висвітлення в них проблематики, що обговорюється, дозволяє уявити становлення інформаційного суспільства як рух на шляху до сталого розвитку. Багатоаспектність становлення сфери розуму сконцентровано на вирішенні завдань виживання цивілізації та збереженні біосфери як головних завдань сучасності у процесі ноосферогенезу.

Як вдало зазначив російський науковець О. Урсул, спираючись на вчення В. Вернадського, сталий розвиток як процес «стартує» в суспільстві постіндустріальному, а «фінішує» у сфері розуму [329, 330]. У зв'язку з цим можна стверджувати, що процес сталого розвитку у часі не має меж.

Сучасні дискусії дослідників і процес розвитку самої концепції сталості щодо певних об'єктів базуються, насамперед, на первинній сутності дефініцій, визначенні понять. Стосовно розвитку туризму ключовим є термін «sustainable development», до якого застосовують різні лінгвістичні аналоги. Серед основних із них - «безупинний розвиток», «стійкий розвиток», «рівномірний розвиток», «рівноваж­ний розвиток», «інтегрований розвиток», «екологічний розвиток», «стійке зростання» та «стала експлуатація». Тому в спеціальній літературі, особливо вітчизняній, термін піддається серйозній критиці.

Серед численних визначень поняття «sustainable development» заслуговує на увагу дефініція, надана в доповіді X. Брундланд, відповідно до якої сталий розвиток - це такий розвиток, який забезпечує задоволення поточних потреб людини і не створює ризик того, що потреби майбутніх поколінь не будуть задоволені [382].

В основі цього визначення - принцип справедливого доступу різних поколінь (генерацій) до природних ресурсів.

Більш пізні визначення поряд із наведеним пропонують так званий інтрагенераційний підхід, заснований на принципі справедливого доступу до природних ресурсів усіх членів суспільства (соціальних груп і господарюючих суб’єктів, країн, регіонів), а також окремих людей.

В Україні визначення поняття «сталий розвиток» на державному рівні зафіксовано у проекті Закону «Концепція переходу України до сталого розвитку» (1997 р.). У документі зазначається, що сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середо­вища, створення можливостей для рівноваги між її потенціалом і вимогами людей усіх поколінь [16].

Підкреслимо, що головною ідеєю забезпечення сталого соціально-економічного розвитку у цілому в теперішній час є управління потоками ресурсів і, насамперед, ресурсів природних [114]. Саме вони є найбільш вагомою і цінною складовою туристичних ресурсів, забезпечуючи передумови як виробничої туристичної діяльності, так і безпосередньо подорожуючих.

Концепція сталого розвитку припускає біоцентричний (антропо-центричний) варіант забезпечення життєвих потреб суспільства. Екологічна безпека планети стає ключовою проблемою людства, що передбачає гарантоване збереження біосфери у збалансованому стані, споживання природних ресурсів без перевищення межі їх можливого відновлення, а також мінімізацію або вилучення з господарського обороту невідновлюваних ресурсів взагалі.

Серед вітчизняних науковців основні положення концепції обумовили дискусію щодо відповідності його змісту перекладу українською мовою «sustainable development». Щоб відповісти на поставлене запитання, розглянемо зміст цього поняття, поділивши його на дві частини - «розвиток» і «сталий» («стійкий»). У філософському енциклопедичному словнику й інших енциклопе­дичних виданнях зазначено, що розвиток - це необоротні, закономірні та спрямовані зміни в матеріальних та ідеальних об'єктах [346]. Тільки одночасне поєднання всіх трьох таких властивостей виділяє розвиток з інших змін. Оборотність змін характеризує процеси функціонування; відсутність закономірностей характерна для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності спрямо­ваності зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерну для розвитку єдину взаємообумовлену лінію. У результаті ж розвитку виникає новий якісний стан об'єкта - через зміни в його складі та структурі.

Розрізняють дві форми розвитку, між якими існує діалектичний зв'язок: еволюційна, що обумовлена поступовими якісними змінами об'єкта, і революційна, яка характеризується швидкими (стрибкопо­дібними) якісними змінами в його структурі. Виділяють прогресивну лінію розвитку (прогрес) і спадаючу (регрес). Розвиватися прогре­сивно означає кращати, удосконалюватися, підніматися на більш високий ступінь, а розвивати - сприяти виникненню чи посиленню чого-небудь, зростати, міцніти. Синонімами слова «розвиток» є «зростання», «процес зростання», однак не «розквіт» і «процві­тання».

Таким чином, розвиток - це загальний принцип пояснення існування природи та суспільства, а також їх пізнання. Він відбу­вається по спіралі, у єдності та боротьбі протилежностей, як перехід кількості в якість. Проте необхідно зазначити, що науковці і тут проводять межу між змістом понять «прогресивний розвиток» та «удосконалення», а в системі наукових поглядів на процес розвитку виділяють теорію «відновлюваного зростання», авторами якої у 1925-1926 роках були радянські вчені [101]. До концептуальних засад цієї теорії фактично повертаються фахівці та керівництво туристичною галуззю в Україні, проголошуючи необхідність досягнути валових показників її розвитку у межах пореформеного ринкового періоду.

Відповідно до визначення розглянутого поняття розвиток повинний бути стійким, тобто стабільним. Стабілізація (лат. стійкий) означає спрощений, приведений у постійний, стійкий стан підтримки такого стану, а також сам стан сталості, стійкості, сталий -не змінюється, що зберігає той самий склад і розмір, однакові форму та величину; незмінний; що не припиняється та триває увесь час, безупинний; розрахований на тривалий час, призначений для трива­лого функціонування, не тимчасовий. Синонімами слова «стійкий» є «постійний», «незмінний», «безупинний», «тривалий». Термін «стійкий» означає постійно незмінну величину в динамічному ряді; «розрахований на тривалий час». Це суперечить самій сутності процесу розвитку.

З наведених пояснень і аналізу термінів можна зробити такі висновки щодо поняття сталого розвитку. По-перше, сталий розвиток не припускає прояву революційних, катастрофічних і хаотичних змін. По-друге, сталому розвитку притаманні еволюційність і екологічна коректність. Характеристики першого припущення об'єктивні за своєю природою, другого - суб'єктивні та залежать від волі людини. Ні термін «сталий», ні термін «стійкий» у словосполученні з терміном «розвиток» не є точними, оскільки в такому випадку екологічно прийнятна еволюція повинна бути зафіксована на визначеному статичному рівні, що є об'єктивно неможливим.

Таким чином поєднання термінів «розвиток» і «стійкий» та «сталий» не повною мірою відповідають концепції «sustainable development», яка передбачає розумне регулювання природних і соціально-економічних процесів. Термін «стійкий розвиток» не відображає основних засад концепції збалансованого економічного, соціального й екологічного розвитку, активного управління діяльністю людини як на локальному, так і на регіональних рівнях, у тому числі шляхом обмежень. Більш точним у цьому випадку був би термін «збалансований розвиток», тобто такий, який передбачає збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегративної гео- та соціально-економічної системи. Збалансованість - це пропорційність; баланс-кількісне співвідношення між елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.

Отже, сталий (гармонійний, збалансований) розвиток - це розвиток, що забезпечує визначений тип рівноваги, тобто баланс між його соціально-економічними та природними складовими. Не вдаючись до термінологічних дискусій, можна вважати, що сталий (безупинний, інтегрований, екологічний) розвиток - це такий необхідний варіант розвитку, при якому економічні, екологічні та соціальні цілі врівноважуються й інтегруються, а темпи економічного зростання не перевищують темпів відтворення природних ресурсів, причому основним показником такого розвитку вважається поліпшення якості життя [128].

Сталий розвиток туризму - концепція розвитку туризму, що передбачає довгострокове, протягом поколінь, допустиме антропогенне навантаження на туристичні ресурси, їх життєздатність, розвиток і економічну рентабельність.

Терміни «сталість» та «сталий розвиток» нерозривно пов’язані з еволюцією людства. Протягом останніх десятиріч наростаюча деградація довкілля поступово веде до розуміння того, що економічний розвиток має межу, обумовленну екологічним станом планети. Конференція ООН, присвячена проблемам навколишнього середовища, що відбулась в Стокгольмі в 1972 р., стала початком діяльності із захисту довкілля в планетарному масштабі.

У 1992 р. Конференція ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED) в Ріо-де-Жанейро визначила цілі та пріоритети політики довкілля та розвитку, які треба втілювати в рамках міжнародного співробітництва. Десять років потому (2002 р.) країни-учасники зустрілись в Йоганнесбурзі, щоб оцінити прогрес в питаннях сталого розвитку.

Що означає термін «сталий розвиток»? Чому про це треба говорити взагалі? Що сааме у цьому важливо?

Існує велика кількість визначень концепції сталого розвитку. Кожний автор, залежно від власної сфери знань (економіка, екологія та ін.), дає своє визначення.

Сталий розвиток - це:

● ... ситуація, коли вектор розвитку постійно зростає. Можна сформулювати потрібні умови (для сталого розвитку) як наявність запасу природного капіталу (1988р.).

● …підтримка росту загального рівня економіки, що визначається як рівень

економічного благополуччя на одну людину (1989р.).

● …рівень споживання, що може залишатись незмінним протягом тривалого часу, без негативного впливу на основні фонди (1991р.)

● …комплекс дій, що, як очікується, покращать життя людини та залишать його на досягнутому рівні (1995р.).

● …процес управління соціальними потребами без зниження якості соціальних механізмів забезпечення рівня життя (1997р.).

● … раціональний підхід до економічної політики, що показує повагу до майбутніх поколінь, додаючи екологічний аспект до процесу прийняття рішень, та націлений на постійне збільшення участі всіх зацікавлених сторін (2000р.).

Найбільш розповсюдженим та загальноприйнятим визначенням сталого розвитку залишається визначення з доповіді Світової комісії з питань навколишнього середовища та розвитку (WECD, 1987 р.) – «Наше спільне майбутнє»:

Дата добавления: 2014-01-11