ВИСНОВОК. Оперативно-виробниче управління ТОіР

ВСТУП

ПЛАН

Оперативно-виробниче управління ТОіР

Процес управління, як вже зазначалося, складається із комплексу операцій, що виконуються у певній послідовності і утворюють замкнений технологічний цикл.

З процесу планування починається загальний цикл управління, який у технологічному взаємозв’язку складається з трьох типових циклів:перспективного і поточного, оперативного, диспетчерського.

Процес оперативного управління також складається з комплексу операцій, що включає у себе оперативне планування, облік, контроль, аналіз.

Планування заключається у постановці цілей, визначенні варіантів поведінки й оцінці ймовірності досягнення основних показників.

Облік - це формування інформаційної бази управління що характеризує фактичний стан і минулий розвиток керованого процесу та видаток інформації, необхідної різним органам управління.

Контроль - це процес, що включає спостереження і перевірку відповідності дійсного ходу процесів що управляються планам, програмам, нормам, інструкціям і іншим керівним документам.

Аналіз у процесі управління складається з виявлення причинно-слідчих зв’язків відхилення фактичної ходи і розвитку процесу, що управляється від планового і у відборі позитивних методів та результатів роботи.

Реалізація рішень оперативного управління забезпечується з допомогою циклів диспетчерського управління, що вимагає контроль за ходою виробничої діяльності і її регулювання. Регулювання виробничої діяльності включає у себе визначення виконавців робіт, доведення планових завдань до виконавців, забезпечення взаємодії виконавців і усунення відхилень при реалізації планових завдань.

Оперативно – виробниче управління ТО і Р автомобілів АТП має за ціль забезпечення виконання планових завдань на ТО і Р із заданим рівнем якості при мінімальних витратах.

1.Поняття і види мови: терміни загальної теорії судової експертології.

2.Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату.

Література

1.Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. — М.: Норма, 2006. - 479 с.

2.Соколовский 3. М. Об уровне описания исследований в экспертном заключении // Криминалистика и судебная експертиза. — К., 1973. — Вып. 10. - С. 196-198.

3.Мирский Д. Я., Лившиц Е. М. Значение оптиматизации содержания и формы заключения эксперта // Общетеоретические правовые и орга­низационные основы судебной экспертизы. — М., 1987. — С. 78-80.

4.Словарь основных терминов судебной экспертизы. — М., 1980.

Розвиток загальної теорії експертології значною мірою залежить від розвитку, вдосконалення її понятійного апарату і від глибокого розкриття предметів, явищ, які відображаються в кожному понятті.

Вчення про засоби і форми комунікаційної діяльності під час проведення судових експертиз та інформаційних процесів є одним із елементів концепції загальної теорії судової експертології.

Дослідження понятійного і термінологічного апарату загальної теорії як цілісної системи необхідне з метою розкриття змісту основних принципів і законів науки.

Питання № 1: Поняття і види мови: терміни загальної судової експертології

Поняття мови багатогранне.

Розглянемо лише три її категорії:

—природна мова

—наукова мова

—формалізована мова

Природною мовою розмовляють і за допомогою неї висловлю­ють свої думки в повсякденному житті.

Природна мова має бага­тий запас слів, проте її суттєвим недоліком є:

· багатозначність слів (полісемія)

· довгі та завеликі речення

· нечіткі синтаксичні й се­мантичні правила.

Це заважає користуватися такою мовою в на­укових цілях і приводить до творення мови науки, в тому числі формалізованої.

Наукову мову називають штучною, підкреслюючи цим її відмінність від мови природної.

Кожна наука виробляє свою специ­фічну штучну мову, яка створюється на основі природної.

Мовні терміни і символи науки відрізняються:

o більшою тотожністю

o одноманітністю (однозначністю)

Т. В. Авер'янова вважає, що наукову мову доцільніше називати спеціалізованою, бо втрача­ючи якості природної мови, вона стає формалізованою.

Загальна теорія судової експертології повинна конструюватися з чітких понять, які сприймаються однозначно.

Її наукова мова має бути достатньо уніфікована, щоб нею могли користуватися судові експерти різних спеціальностей, слідчі, судді.

Для визначення умови створення такої мови в ній необхідно виділити елементи:

1) загальновживані емпіричні й теоретичні терміни, що використовуються і в інших теоріях;

2) запозичення з мови окремих теорій експертизи;

3) специфічні терміни мови су­дової експертизи як специфічної галузі діяльності.

З метою систематизації понять і визначень мови судової експер­тизи було створено «Словарь основных терминов судебных экс­пертиз», підготовлений у Москві на базі Всесоюзного науково-дослідного інституту судової експертизи (ВНДІСЕ) у 1980 р.

Необхідно відзначити як позитивне явище, що в Росії на базі ВНДІСЕ випущено цілий ряд словників основних термінів окремих родів судових експертиз:

v судово-балістичної (1984),

v судово-технічної експертизи документів (1985),

v судово-медичної, судово-психіатричної (1986),

v судово-бух­галтерської і планово-економічної (1987),

v судово-почеркознавчої (1987),

v судово-трасологічної (1986) та ін.

На жаль, їх не­має в Україні.

Міністерство юстиції України тільки розпочало ката­логізацію методик судових експертиз.

Були видані окремі словни­ки:

o І. В. Поетика «Русско-украинский терминологический словарь криминалистики» (Одеса, 1993);

o В. Ю. Шепітько «Криміналісти­ка. Енциклопедичний словник» (українсько-російський, російсько-український) (Харків, 2001);

o «Каталог выступающих частей ма­шин» (колектив авторів КНДІСЕ МЮ України) (Київ, 1998);

o М. І. Скригонюк «Криміналістична термінологія» (Київ, 2003).

Аналіз перерахованої серії словників свідчить про наявність специфічної мови як загальної теорії судових експертиз, так і окремих теорій судової експертизи, про органічний зв'язок цих теорій і їхніх мов між собою.

З цією метою видано «Энциклопедию судебной экс­пертизы» (Москва, 1999) та «Енциклопедію судової експертизи» в Азербайджані (2000).

На жаль, така енциклопедія на сьогодні відсут­ня в Україні, проте вона конче потрібна.

Мова, як елемент культури української нації має багатогранне значення і відіграє важливу роль в тлумаченні спеціальних знань в сфері судової експертології.

Питання №2: Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату

Тенденціями формування і розвитку наукової мови судової експертології та її термінологічного апарату.

Можна вважати ті тенденції, які свого часу були сформовані Р. С. Бєлкіним для мови її спорідненої науки криміналістики:

1) розширення кола вживаних термінів;

2) зміна визначень (уточнення, заміна одних іншими);

3) диференціація окремих визначень;

4) уніфікація термінології;

5) розроблення знакових систем (ступінь високої формалізації).

На особливу увагу заслуговує уніфікація мови судово-експерт­ної діяльності.

Експертне дослідження не є науковим пошуком, проте воно спирається на дані науки і використовує наукові мето­ди пізнання.

Тому воно не може не вживати описів методів і засобів наукової мови, і це відбувається, в основному, в дослідницькій частині висновку експерта.

Проте тут існує пробле­ма оцінки висновку експерта слідчим і суддею, які повинні його розуміти.

Особі, яка не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі науки, стає важче оцінювати хід і результати експертних досліджень.

Який же вихід із цієї ситуації?

Якщо висновок експер­та викликає сумнів у слідчого і суду, вони можуть призначити по­вторну експертизу (тут адресат оцінки висновку — експерт, якому буде доручена повторна експертиза).

Дата добавления: 2014-01-11