Взаємовідносини між суспільствомі природою в Україні

Прояви глобальних проблем соціальних взаємовідносин в Україні

В Україні існують проблеми, які не можуть бути повністю вирішені найближчим часом. Кроки для розв'язання окремих з них здійснює наша держава самостійно, а інші ми намагаємось вирішити при допомозі деяких країн світу. Наприклад, у питанні збереження миру й відвернення загрози світової війни необхідно згадати, що в Україні, в часи існування СРСР, значна частина промислових підприємств (особливо машинобудування, хімічної промисловості), науково-дослідних інститутів працювали над виробництвом і вдосконаленням зброї. На території нашої теперішньої держави був сконцентрований четвертий за обсягом ядерний потенціал серед країн світу. Після прийняття Декларації про державний суверенітет України, наш уряд взяв курс на вивезення ядерної зброї з теренів нашої Батьківщини. Зараз на нашій території немає жодної ядерної бомби чи ракети, при підтримці світової спільноти поступово ліквідуються пускові шахти для ракет. У результаті конверсії значно скоротилися обсяги продукції військово-промислового комплексу. Однак, світ влаштований так, що така велика європейська держава як Україна не може відмовитись від виробництва зброї, утримання досить чисельної армії.
Через повільні кроки у реформуванні економіки, великий спад в обсягах виробництва, зубожіння значної частки громадян, Україну віднесено у ранг порівняно бідних країн, які потребують допомоги з боку високорозвинених держав.

Значного поширення набули в Україні такі хвороби як СНІД, онкологічні захворювання, туберкульоз, діабет. Гостро стоять проблеми наркоманії, злочинності.

Глобальною проблемою № 2 вважають екологічну кризу. Територія нашої країни розглядається в світі як район планети, де стан природного довкілля оцінюється як несприятливий, а в окремих місцях навіть критичний. Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Питома вага забруднень на 1 км кв площі у 3,2 більша, ніж у країнах Європейського Союзу і в 6,5 разів — ніж у США.

Частка відносно чистих територій становить в Україні лише 7%. Сюди входять, переважно, території природно-заповідного фонду, а також прилеглі передгірські та гірські території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької, окремі ділянки Тернопільської, Житомирської, Полтавської, Сумської, Чернігівської областей, АР Крим. Забруднені та дуже забруднені території становлять відповідно 40% та 30%. Зона відчуження ЧАЕС з прилеглою зоною, а також окремі місцевості Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської областей загальною площею до 1% державної території належать до зони екологічної катастрофи.

Причиною такої ситуації є дуже високий рівень концентрації промисловості в окремих районах, непродумане використання природних ресурсів, екологічно необґрунтована господарська діяльність у багатих на сільськогосподарські та рекреаційні ресурси регіонах.

Найбільшими забруднювачами природи є паливно-енергетичний, металургійний, хіміко-індустріальний, агропромисловий комплекси, комунальне господарство, транспорт, особливо автомобільний. Металургія, споживаючи 1/5 загальнодержавного обсягу використаного газу, 1/3 вугілля, в останні роки викидає в атмосферу понад третину шкідливих речовин. На енергетику припадає 30%, вугільну промисловість — 10%, хімічнута нафтохімічну галузі промисловості — 7% викидів. Останнім часом намітилась тенденція до зменшення загальних об'ємів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (у 1998 році вони становили 6 млн. т — 44% від 1990 року). Однак це зменшення не є пропорційним спаду обсягів виробництва.
Україна є одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Населенням України щорічно використовується близько 30 млрд. м куб свіжої води. її споживання за згаданий період скоротилось лише на 24%, а викиди забруднюючих речовин у поверхневі води навіть зросло у 4,25 рази. У 90-і роки у річки та водойми України скидалося по 3,2 млрд. м куб забруднених стічних вод, маса шкідливих речовин у яких становить понад 9 млн. т. Отже, із скороченням виробництва у перехідний період загальне навантаження на природне довкілля в нашій країні практично не зменшилось, а проблема питної води стала ще гострішою. Найбільш забрудненими річками (органічними речовинами, азотом амонійним, нафтопродуктами) вважаються Сіверський Донець, Південний Буг, притоки Дунаю. 40-45% усіх забруднень поверхневих вод дає АПК. «Внесок» його у руйнування земельних ресурсів становить понад 50%.
Нераціональне застосування засобів хімізації у сільськогосподарському виробництві є однією з основних причин погіршення якості земель. Воно призводить до нагромадження в ґрунтах залишків мінеральних добрив і пестицидів. Найвищий ступінь забрудненості ґрунтів залишками пестицидів спостерігається в лісостеповій зоні. Значну небезпеку для якості ґрунтів становлять техногенні викиди промислових підприємств.
Внаслідок нераціонального використання та надмірного рекреаційного навантаження виснажуються природні запаси деяких видів рослинних ресурсів. Забруднення природного довкілля промисловими, сільськогосподарськими підприємствами, поряд з іншими негативними чинниками призводять до різкого скорочення чисельності багатьох видів тварин. Погіршення медико-демографічної (скорочення середньої тривалості життя, падіння загального коефіцієнта народжуваності) ситуації, здоров'я населення України значною мірою пов'язані з незадовільною екологічною ситуацією. Український народ опинився перед реальною загрозою вимирання.

Трагедією в долі українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Вона порушила господарську діяльність багатьох промислових підприємств, завдала шкоди сільському та лісовому господарству. З моменту аварії й до цього часу особливу проблему становить забруднення радіонуклідами. Після закриття ЧАЕС проблемою залишається зміцнення здоров'я людей, що постраждали від катастрофи, створення «безпечного» саркофага над четвертим зруйнованим енергоблоком, створення потужностей для переробки відпрацьованого палива та радіоактивних відходів, компенсування втрат у виробництві електроенергії, створення можливостей для повернення земель у сільськогосподарське використання. Для вирішення всього комплексу проблем необхідна фінансова підтримка світового співтовариства.

Дата добавления: 2014-01-11