Історичний портрет епохи

Зростанням влади та економічної могутності церкви.

Епоха середньовіччя охоплює період з V по XVII ст. Характерни­ми ознаками господарського устрою цього періоду є яскраво вира­жений натуральний характер, панування феодальних ієрархічних відносин, зорієнтованих на традиції та відтворення існуючого ладу у поєднанні з елементами ринкової та командної систем.

Домінуючою сферою господарського життя було сільське гос­подарство. Організація ремесла і торгівлі мала строго регламентова­ний характер. Купецькі гільдії впорядковували торговельні відносини, а строгі цехові статути визначали технологію, інструменти та тривалість ремісничого виробництва. Основою розподільчих відносин була рента, яка існувала у трьох формах: відробітку, продуктових і грошових виплат.

Соціальну структуру суспільства складали селяни, які перебували у залежності від землевласників і були платниками основної маси феодальних повинностей; власники землі, феодали, які були звільнені від податків, але зобов'язані нести військову повинність, здійснювати судочинство і підтримувати наявний порядок. Частка інших верств населення (служителів церкви, торговців та ремісників, слуг тощо) була незначною.

Порівняно з античністю епоха середньовіччя (особливо ранньо­го, так званих "похмурих часів") характеризувалась занепадом су­спільних інститутів і систем, жорстокими війнами, епідеміями, бідністю, неуцтвом, занепадом у сфері науки і освіти.

Ядром світогляду феодального суспільства, його ідеологіч­ною і моральною основою було християнство, яке у IV ст. стало державною релігією. У середні віки монастирі були великими адмі­ністративно-господарськими центрами, виробничими осередками, соціальними притулками, культурними, освітніми центрами, які мо­нополізували просвітництво аж до XIII—XIV ст. Середньовічна універ­ситетська наука отримала назву схоластики (від гр. зспоіа — школа) і знайшла яскраве вираження у богослов'ї, зверненні до Біблії як до найвищого критерію істини. Важливу роль відігравала патристика (трактати "отців церкви" Тертуліана, Климента, Кіпріана, Григорія, Августина Блаженного та ін.), яка мала нормативний характер.

Феодальний устрій господарської діяльності та релігійна обо­лонка, які охопили всі форми інтелектуально-художньої діяль­ності, справили визначальний вплив на розвиток економічної думки середньовіччя, зумовивши її:

• натурально-господарську орієнтацію та практицизм,

прагнення дослідити принципи раціональної організації фео­дального помістя, взаємовідносин натурального і товарного господарства тощо;

• тісний зв'язок з економічною політикою держави, спрямованою на захист феодального устрою, обґрунтування за­конності феодального землеволодіння, вічності станового поділу суспільства тощо;

• яскраво виражений теологічний (богословський) характер,
релігійно-етичну форму викладу економічних ідей, догматизм, хитросплетіння схоластичних і софістичних суджень;

• ретроспективність, консерватизм, творчість у межах
єдиного канону і традицій. Формулюючи економічні ідеї на основі синтезу релігійних догм та учень античності, се­редньовічні автори вважали, що "тільки давнє є справжнім, а справжнє є істинним"; *

• тлумачний, інтерпретаційний характер, нормативізм.

Як і в епоху стародавнього світу економічна думка середньо­віччя ще не виокремилась у самостійну галузь знань в силу син­кретизму (нерозчленованості, злитості) середньовічної культури. Основними джерелами дослідження економічних ідей епохи середньовіччя є:

• юридичні кодекси, цехові статути, міське право, покликані впорядкувати повсякденне господарське життя на основі стійких правових норм, захистити власність та регламенту­ вати розподільчі відносини;

• релігійні твори, церковні пам'ятки, присвячені досліджен­ню етичних проблем та прагненню привести господарську практику у відповідність до божественних настанов;

• "єресі" та вимоги селянських повстань тощо.

Дата добавления: 2014-01-11