Фінансова система України

Ефективність організації фінансів залежить від дієздатності її фінансової системи.

Сам термін “система” трактують як сукупність елементів, пов’язаних між собою певними закономірностями.

За організаційно-інституційною ознакою фінансова система це сукупність фінансових органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками. З боку держави такими органами є, зокрема такі: Деравна податкова служба, Державна фінансова інспекція (в минулому — КРУ), Національний банк України, Верховна Рада України, фондові біржі, інвестиційні компанії, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами тощо. Всі вони покликані забезпечити основну мету фінансової системи — зростання економіки країни та добробуту її громадян.

За внутрішньою будовою фінансова система — сукупність сфер та ланок фінансових відносин, що мають певні особливості наповнення відповідних фондів фінансових ресурсів, їх розподілу, управління та нормативно- правове забезпечення.

Отже, до сфер фінансової системи України належать: фінанси держави (далі ФД), фінанси суб’єктів господарювання (далі ФСГ), фінанси домогосподарств (далі ФдГ), фінансовий ринок (далі ФР) та міжнародні фінанси (далі МФ).

Кожна із зазначених сфер (узагальнення за певною ознакою), окрім ФдГ, має певні ланки (відособлена складова). Розглянемо кожну зі сфер.

Державні фінанси (ДФ) є центральною сферою у фінансовій системі держави.

Через неї відбувається вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни. Основними її ланками є: Державний та місцеві бюджети України, Державні цільові позабюджетні фонди, державний і комунальний кредит, фінанси державного і комунального секторів економіки. Коротко дамо характеристику кожній ланці. Державний бюджет зосереджує певні фінансові ресурси (через податки та неподаткові платежі) в руках держави для виконання функцій, їй притаманних, (внутрішня та зовнішня політика в економіці, соціальній сфері, управлінні та обороноздатності). Місцеві бюджети, що також належать до вищезазначеної ланки, зосереджують в своїх руках відповідно місцеві податки і неподаткові платежі. Проте рівнеь їх самостійності та незалежності від держави в питаннях впливу на відповідну територію весь час перебуває під пильним поглядом науковців, громадських організацій тощо і, природньо зазнає реформування. Останнє відбулось після приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування.

Державні цільові позабюджетні фонди є наступною ланкою сфери ДФ. Формуються вони поза бюджетом (звідси назва), за рахунок встановлених обов’язкових внесків фізичних та юридичних осіб. Розпоряджаються їх коштами центральні та місцеві органи влади. Покликані такі фонди задовольнити певні економічні та соціальні потреби особливого значення. Серед них: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностіта витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття; Фонд загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.

Державний кредит, як самостійна ланка сфери ДФ, є рухом позикових коштів у формі кредитних угод за участі держави. Держава при цьому виступає у якості боржника, рідше — кредитора чи гаранта. Відбувається державний кредит найчастіше у формі державних позик — ОВДП (облігації внутрішньої державної позики). Залучені кошти спрямовуються на покриття дефіциту Дуржавного бюджету України. Аналогічне залучення коштів на місцевому рівні - назвають комунальним або місцевим кредитом.

Останньою ланкою сфери ДФ виступають фінанси державного та комунального сектору економіки.

Фінанси державного сектору економіки -грошові відносини, пов’язані з діяльністю держави, як суб’єкта господарювання. Державні підприємства переходять на ті принципи організації фінансів, що й акціонерні. Фінанси комунального сектору економіки — відносини, пов’язані з діяльністю місцевих органів влади як суб’єкта господарювання. Це підприємства, пов’язані з ЖКГ, транспортом, енергетикою, комунальним обслуговуванням, міськими шляхами тощо.

Наступна сфера — ФСГ, що відображають грошові відносини на мікрорівні. До них належать такі ланки: фінанси комерційних підприємств і організацій та фінанси некомерційних установ і організацій.

Фінанси комерційних підприємств і організацій створюють найбільшу частку ВВП. Вони є платниками податків, обов’язкових внесків до цільових фондів. Основне їх призначення — створення товару, який має ринкову вартість. Основна мета діяльності — отримання прибутку.

Некомерційні установи і організації надають послуги, що не мають на меті отримання прибутку, а забезпечення певних потреб суспільства (лікарні, школи, бібліотеки, політичні партії, громадські об1єднання, благодійні фонди тощо).

Наступна сфера фінансової системи — ФдГ, що відображає рівень життя і фінансового забезпечення населення. Стан цієї сфери вказує на ступінь розвитку фінансової системи в цілому. Адже цей сектор забезпечує функції постачання ресурсами, споживанням товарів, заощадження та інвестування економіки.

Наступна сфера - фінансовий ринок — механізм перерозподілу фінансових активів між суб’єктами. В ринковій економіці — найважливіший елемент. Має ланки: фондовий ринок, ринок грошей, кредитний ринок, валютний ринок, ринок фінансових послуг.

Останньою сферою фінансової системи є міжнародні фінанси. Це інтегрована (вбудована, об’єднана) сфера до світового господарства. Включає: фінанси міжнародних організацій, фінанси міжнародних фінансових інституцій, фінанси транснаціональних компаній, фінанси інших суб’єктів ЗЕД, міжнародний фінансовий ринок.

Дата добавления: 2014-01-11