Запитання підсумкового контролю

Ні.

І.Так.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ до теми

1. Представницьким органом ст у дентів на державному
р і вн і є:

1. Всеукраїнська студентська рада.

2. Всеукраїнська студентська колегія.

3. Секретаріат Всеукраїнської студентської колегії.

2. Статус Всеукраїнської студентської ради:

1. Об'єднання органів студентського самоврядування.

2. Консультативний дорадчий орган при Міністерстві освіти і науки України.

3. Студентський парламент.

4. Правильні відповіді 1,2.

5. Правильні відповіді 2,3.

3. Вищим органом у правл і ння Всеукраїнської с ту ден т ської
ради є:

1. Конференція.

2. Секретаріат.

3. Колегія.

4. Органами Все у країнської с г у ден т ської ради є:

1. Конференція Всеукраїнської студентської ради.

2. Всеукраїнська студентська колегія.

3. Секретаріат Всеукраїнської студентської ради.

4. Правильні відповіді 1,2, 3.

5. Правильні відповіді 1,3.

5. Виконавчим органом Все у країнської ст у дентської ради є:

1. Конференція Всеукраїнської студентської ради.

2. Всеукраїнська студентська колегія.

3. С екретарі ат В сеукраїнської студентської ради.

6. С ту ден т ське самовряд у вання зд і йснює т ься на р і вн і:

1. Академічної групи.

2. Факультету.

3. Гуртожитку.

4. Вищого навчального закладу.

5. Всі відповіді правильні.

7. Основними завданнями орган і в ст у дентського само­
вряд у вання не є:

1. Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу.

2. Забезпечення виконання студентами своїх обов'язків.

3. Проведення навчальних олімпіад між студентами.

4. Сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності
студентів.

8. Кер і вники ст у дентських представницьких орган і в за
посадою входять до склад у вчених рад вищих навчальних
закладів, кер і вники с ту дентських представницьких орган і в
фак у льтет і в - до вчених рад факультет і в:

1. Так.

2. Ні.

3. Не знаю.

9. Ст у дентськ і організац і ї не є посередником м і ж адм і н і­ с т рац і єю вищих навчальних заклад і в т а с ту дентськими ко­лективами:

3. Не знаю.

10. Ст у дентське самоврядування регламент у ється Ста ту­ том у н і верситет у і визначає т ься "Положенням про ст у дентське самовряд у вання", постановами вченої ради, наказами ректора.

І.Так.

2. Ні.

3. Не знаю.

Словник основних понять теми

АКАДЕМІЧНА КУЛЬТУРА – сукупність способів і методів діяльності університетської спільноти, її системна інтегрована якість, що відбиває досягнутий рівень розвитку. Вона виступає як сукупність соціальних норм і цінностей, щ генетично не успадковуються, а сформувалися історично і притаманні конкретній суспільній системі. Академічна культура включає певні явища, процеси, відносини, що якісно відрізняють науково-педагогічних працівників, студентів та адміністративно-господарський персонал ВНЗ від інших спільнот та соціальних груп суспільства і є результатом соціальної взаємодії. Академічна культура виступає як тип духовної культури, яка, у свою чергу, включає всі види, форми і рівні суспільної свідомості, освіту і виховання, установи культури.

ВИХОВАННЯ – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьої об’єктивних і суб’єктивних факторів. У широкому розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства.

ГУМАНІЗМ (від лат. humanus – людський, людяний) – 1) Система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. 2) В історичному аспекті гуманізм – прогре­сивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження (ХІV – ХVІ ст.), спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей. Видат­ними представниками гуманізму були Леонардо да Вінчі, Т. Кампа­нелла, Дж. Бруно, Ф. Петрарка, Т. Мор, Ф. Рабле, Я. А. Ко­менський, М. Коперник та ін. В Україні гуманістичними ідеями були пройняті суспільно-політичні погляди Івана Вишенського, учення социніан (протестантської течії католицизму).

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ – принцип реформування освіти в Україні на демократичних засадах, який передбачає децентралізацію, регіоналізацію в управлінні освітою, автономізацію навчально-виховних закладів у вирішенні основних питань діяльності, поширення альтернативних (приватних) навчально-виховних закладів, перехід до державно-громадської системи управління освітою (участь батьків, громадськості, церкви), співробітництво учитель – учень, викладач – студент у навчально-виховному процесі.

ДІАЛОГ У НАВЧАННІ – форма педагогічної взаємодії викладача – студента в умовах навчальної ситуації, у ході якої відбувається інформаційний обмін, взаємний вплив і регулюються відносини. Специфіка навчального діалогу визначається цілями, умовами та обставинами взаємодії.

ДІЯЛЬНІСНО-ОСОБИСТІСНА КОНЦЕПЦІЯ ВИХОВАННЯ стверджує, що дієвим виховання є лише тоді, коли дитина включається в різноманітні види діяльності і оволодіває суспільним досвідом завдяки ефективному стимулюванню педагогом її активності в цій діяльності.

ДУХОВНІСТЬ – індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти «для інших». Під духовністю переважно розуміють першу з цих потреб, під душевністю – другу. Душевність характеризується добрим ставленням особи до людей, які її оточують, увагою, готовністю прийти на допомогу, розділити радість і горе. З категорією «духовність» співвідноситься потреба пізнання світу, себе, смислу і призначення свого життя. Людина ду­ховна в тій мірі, в якій вона задумується над цими питаннями і прагне дістати на них відповідь. Втрата духовності рівнозначна втраті людяності. Форму­вання духовних потреб особистості є найважливішим завданням виховання.

ЗДОРОВ’Я – це свобода від болю у фізичному тілі, стан благополуччя; свобода від пристрасті та негативу на емоційному рівні, що виражається динамічним станом безтурботності і незворушності; свобода від егоїзму в ментальній сфері, що веде до повного єднання з Істиною (за Дж. Вітулкасом, американським лікарем). Здорова людина поєднує в собі риси любові, мудрості, правди і творчості.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь. Національне виховання – це виховання підростаючих поколінь у дусі українського виховного ідеалу на багатовікових традиціях. Національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу. Основні принципи національного виховання – гуманізм, демократизм, народність, єдність родинного і шкільного впливу, природовідповідність, виховання у праці, самодіяльність учнів.

ПЕДАГОГІКА СПІВРОБІТНИЦТВА – напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу. Педагогіка співробітництва – спільна діяльність учителя та учнів, викладача і студентів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання й виховання.

РЕЙТИНГ (від англ. rating – оцінка, порядок, класифікація) – термін, який означає суб’єктивну оцінку якогось явища за заданою шкалою. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифікація соціально-педагогічних об’єктів за ступенем вираження спільної для них властивості (експертні оцінки). У педагогічних науках рейтинг служить основою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінці різних сторін навчальної і педагогічної діяльності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо. Одержувані при цьому дані звичайно мають характер порядкових шкал.

САМОВИХОВАННЯ – систематична й свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок. Результат самовиховання перевіряється практикою життя. Пов’язане зі самоосвітою. Потреба в самовдосконаленні виникає в громадській, трудовій і навчальній діяльності, коли досягнуто певного рівня свідомості й самопізнання, вироблено здатність до самоаналізу й самооцінки, коли усвідомлюється необхідність відповідності особистих якостей поведінки вимогам суспільства. Є різні форми й методи самовиховання: самокритика, самопереконання, самонавіювання, самопримус, самообов’язок, само­перемикання, емоційно-мислене перенесення у становище іншої людини тощо; спираючись на внутрішні стимули самовиховання, людина повинна організовувати систему засобів, які змушують її працювати над собою.

СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладам, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами.

ФАСИЛІТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА – стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті чого ця діяльність стає активнішою, вільнішою і розкутішою.

ФУНКЦІЇ АКАДЕМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ: пізнавальна, інформативна, світоглядна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна, виховна.

ЦіннІСНА ОРІЄНТАЦІЯ – вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об’єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи соціальної групи.

ЦіннОстЕЙ СИСТЕМА – певна ієрархічна система ідеалів, фундаментальних понять і цілей, яким ми живе суспільство і в здійсненні яких вбачає сенс свого існування. Цінності можуть трактуватися як в контексті життя всього суспільства, так і через призму життя окремої людини, проте саме в першому випадку вони слугують певним загальним еталоном, на який орієнтується виховання. Зокрема, у психолого-педагогічній літературі при дослідженні закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості розглядається і проблема класифікації цінностей, до якої входять, зокрема, такі підсистеми: 1) цінності особистого життя (воля, мудрість, урівноваженість, працьовитість тощо); 2) цінності родинного життя (подружня вірність, гармонія стосунків поколінь, гостинність, злагода між членами родини тощо); 3) громадянські цінності (права і свободи людини, суверенітет особи, пошана до закону тощо); 4) національні цінності (державна незалежність України, патріотизм, почуття національної гідності тощо); 5) абсолютні вічні цінності (віра, надія, любов, правда, справедливість, доброта тощо); 6) валео-екологічні цінності (увага до власного здоров’я, гарт організму, дбайливе ставлення до довкілля тощо).

Цінності – те, що людина особливо цінує в житті, чому надає особливий, позитивний життєвий смисл.

цінності Моральні – добро, обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність людини, совість. Вони помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень духовності у країні, на жаль, загалом падає, М. ц. нерідко знецінюються. Тому наше суспільство має якомога більше уваги приділяти саме М. ц., орієнтуватися на них в усіх сферах життя – економічній, політичній, соціальній, законодавчій та ін.

1. Поняття і завдання студентського самоврядування.

2. Органи студентського самоврядування.

3. Основні завдання органів студентського самоврядування.

4. Проблеми студентського самоврядування у законодавчих та нормативно-правових документах з вищої освіти.

5. Європейський вибір України та питання утвердження студентського самоврядування.

6. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні.

7. Головні завдання Всеукраїнської студентської ради.

8. Органи Всеукраїнської студентської ради.

9. Конференція як вищий орган управління Всеукраїнської студентської ради.

10. Всеукраїнська студентська колегія: права та обов язки

11. Секретаріат як виконавчий орган Всеукраїнської студент­ської ради.

12. Система студентського самоврядування у ВНЗ України.

Дата добавления: 2014-01-11