Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Механізм формування фінансових ресурсів малих підприємств

СУБ ‘ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛЕКЦІЯ 11. ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

 

План

11.1. Механізм формування фінансових ресурсів малих підприємств

11.2. Формування первісного капіталу малих підприємств

11.3. Управління фінансовими ресурсами суб'єктів малого підприємництва

 

 

 

Раціональне використання фінансів дає можливість малому підприємству вирішувати виробничі і соціальні завдання, пов'язані з його функціонуванням. У процесі відтворення фінанси малих підприємств як економічна категорія виявляють свою внутрішню властивість через такі функції:

- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансові ресурси малих підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Звідси об'єктом фінансових ресурсів є економічні відносини, пов'язані з рухом грошових коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин безпосередньо виступає мале підприємство, податкові служби, банківські установи, страхові компанії, цільові державні фонди, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами. У процесі відтворення виробництва відбувається розподіл вартості створеного продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктом господарювання, кожен з яких отримує свою частку виробленого продукту в грошовій формі.

Вивчення стану, складу та структури фінансових ресурсів та їх джерел суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за балансовим методом із використанням для цього офіційної звітності малого підприємства: балансу, звіту про фінансові результати та інших форм звітності.

За ринкових умов господарювання необхідність у власному капіталі обумовлена вимогою самостійності підприємства. Рівень джерел власних фінансових ресурсів є змінним залежно від багатьох факторів, серед яких:

- сфера діяльності підприємства;

- ситуація на ринку;

- стадія розвитку підприємства та ін.

Формування фінансових ресурсів малих підприємств здійснюється за рахунок власних та прирівняних до них коштів, надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу. Конкретний склад джерел фінансових ресурсів є суто індивідуальним для кожного суб'єкта малого підприємництва. Фінансові ресурси малих підприємств залежно від джерел їх формування поділяються на власні та запозичені (табл. 11.1).

 

Таблиця 11.1

Склад фінансових ресурсів малого підприємства

 

Власні Запозичені
1. Власні кошти 1. Банківські кредити
2. Кошти партнерів та засновників 2. Комерційний товарний кредит та вексельне фінансування
3. Прибуток 3. Мікрокредитування
4. Амортизаційні відрахування 4. Приватні кредити
5. Продаж активів  

 

Для більшості вітчизняних малих підприємств основним джерелом фінансування виробництва є власні кошти. Особливо це стосується первісного капіталу малих підприємств. Звичайно, власні (особисті) кошти є найпростішим і найнадійнішим джерелом. У цьому разі є можливість без затримки розпочати власну справу, при цьому почати з малого, поступово накопичуючи досвід та кошти для подальшого розширення справи. Власні кошти можуть складатися із власних заощаджень або коштів, що отримані від продажу власності.

Для більш ефективної роботи малого підприємства, особливо на початковому етапі його функціонування, можна залучати партнерів, які можуть стати засновниками, зробивши вклад у грошах, надавати обладнання або приміщення при створенні малого підприємства. При цьому партнери стають співвласниками підприємства і будуть мати право брати участь у його керівництві, розподіляти майбутні доходи. Відносини з партнерами офіційно фіксуються у договірній формі для того, щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій в майбутньому, чим, до речі, нехтує багато вітчизняних підприємств, особливо початківців. У процесі господарської діяльності малого підприємства з'явиться можливість використовувати такі власні джерела, як прибуток, амортизаційні відрахування, отримувати кошти від продажу активів.

Одним з основних власних джерел фінансування малого підприємства є прибуток, що залишається після розрахунків з державою, податковими і банківськими установами, сплати дивідендів тощо. За своєю економічною суттю прибуток бере участь у розподільчих процесах за двома напрямами:

1) стимулювання підприємницької діяльності та продуктивності праці;

2) як джерело розширеного відтворення виробництва.

Проте більшість малих підприємств в Україні, за офіційною статистикою, працюють з невеликими прибутками, а подекуди взагалі зі збитками. Таке становище пов'язано з високим рівнем оподаткування малих підприємств в Україні і з їх намаганням уникнути податкового тягаря, переходячи до тіньової діяльності. Отже, за таких умов прибуток важко використовувати як основне джерело фінансування діяльності малих підприємств.

Ще одним внутрішнім джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, величина яких залежить від кількох складових:

по-перше, від обсягу основних засобів;

по-друге, від рівня зношеності основних засобів та їхньої своєчасної об'єктивної переоцінки;

по-третє, від обраного методу розрахунку амортизації і списання амортизаційних відрахувань на продукцію;

по-четверте, від законодавчо встановлених норм амортизації.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів шляхом нарахування їх зносу у процесі експлуатації. У сумі виручки від реалізації продукції амортизаційні відрахування розглядаються як цільовий дохід, призначений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів.

За економічною сутністю амортизаційні відрахування мають забезпечити просте відтворення основних засобів. У реальній дійсності потреба в коштах на зазначені цілі може як перевищувати суму амортизаційних відрахувань, так і бути меншою за нараховану суму. На це впливає безліч факторів, і в першу чергу ціни. Ціни на нове обладнання та устаткування можуть бути як вищі, так і нижчі порівняно з діючими. При їх зростанні сума амортизації, нарахована виходячи з діючих цін, буде недостатньою. Навпаки, при зниженні цін залишок амортизаційних відрахувань може бути використаний на розширене відтворення основних засобів.

Загальною проблемою малих підприємств є постійна нестача власних фінансових ресурсів. У зв'язку із зазначеним важливим є встановлення оптимального обсягу фінансових ресурсів та напрямки ефективного їх використання, при якому суб'єкти господарювання, вільно маневруючи власними і залученими коштами, можуть забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції та своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Умови здійснення господарської діяльності об'єктивно вимагають наявності визначеної суми фінансових ресурсів, які становлять матеріальну основу функціонування фінансів.

Звичайно, власні фінансові ресурси малих підприємств, навіть за умови їх раціонального використання, є досить обмеженими і не завжди достатніми не тільки для придбання основних засобів, а й для поповнення оборотних активів і обходитися без позикових коштів часом для підприємства неможливо, але найчастіше ця складова фінансового забезпечення розвитку малого підприємства залишається без належної уваги з боку керівництва. Власникам та керівникам малих підприємств, на жаль, часто бракує досвіду, а подекуди і знань, для ефективної організації фінансування підприємства за рахунок власних коштів.

Однак комерційні банки, особливо в умовах кризи, не зацікавлені у кредитуванні суб'єктів малого підприємництва, оскільки позначаються нестабільні темпи зростання малих фірм, відсутність кредитної історії в перші два-три роки діяльності, підвищені виробничі ризики, обмеженість ліквідаційного майна, здатного виконувати функції заставного забезпечення, нестачу коштів і досвіду управління. Це робить недоступними короткострокові, а тим паче довгострокові кредити банків. За таких умов роль фінансових інститутів в інвестуванні малих підприємств набуває великого значення і виникає потреба у пошуку нових альтернативних джерел кредитування. Крім того, комерційні банки надають кредити малим підприємствам під більш високі відсотки на 1—2 пункти порівняно з великим виробництвом, оскільки малі підприємства мають більший ризик функціонування, а отже, і більш високий ризик неповернення банківського кредиту.

Отже, за таких умов кредитом можуть користуватися тільки ті малі підприємства, в яких середній рівень рентабельності продукції на кілька пунктів вищий, ніж середній рівень рентабельності великих підприємств. Водночас банківський кредит надається комерційними банками на короткий термін (як правило, на 2—З місяці) і малі підприємства не можуть використати його у виробництві. Зазвичай, у малих підприємств відсутня достатня застава, яка необхідна для отримання банківського кредиту.

Особливо гостро постає питання стосовно кредитування новостворених малих підприємств, які ще не встигли набути позитивної ділової репутації і не мають реальних активів, які могли б гарантувати повернення позичених коштів інвестору.

Водночас на фінансовому ринку України нині з'явилися інститути, готові вкласти ресурси у розвиток малого бізнесу, основних потенційних інвесторів якого можна розподілити на такі групи:

- приватні особи, які мають надлишок грошових коштів і бажання отримати додатковий дохід від їх вкладання;

- державні або напівдержавні фонди;

- кредитні спілки;

- комерційні банки, які спеціалізуються на розвитку малого бізнесу або розвивають цей вид діяльності як окремий напрям;

- комерційні банки, що працюють разом із міжнародними організаціями та здійснюють цільове кредитування за їх рахунок;

- страхові, лізингові, іпотечні і франчайзингові компанії.

У процесі обертання товарів досить часто виникає така ситуація, коли покупець з різних причин не може одразу розрахуватись з постачальником. У цьому випадку виникає потреба у відстрочці платежу — комерційному кредиті, який надає постачальник товару споживачеві під боргове зобов'язання — вексель. Це рівноцінно отриманню в борг від постачальника товару у сумі, що дорівнює вартості товару.

Комерційний кредит є формою короткотермінового фінансування, яка застосовується практично у всіх сферах бізнесу, який є важливим джерелом фінансування для багатьох підприємств. У промислово розвинутих країнах більшість малих підприємств широко застосовують у своїй діяльності комерційний кредит, так як зазвичай постачальники товару ставляться до надання кредиту більш ліберально, ніж фінансові інститути.

У нормально функціонуючій ринковій економіці будь-який суб'єкт ринку, купуючи товари у борг із відстрочкою платежу, вправі видати продавцеві з його згоди вексель. Розширення практики видачі і застосування векселів уже давно виступає одним із найважливіших напрямів розвитку ринку кредитно-фінансових послуг. Адже вексель не просто гарантія повернення боргу — його можна використовувати для прискорення обігу ресурсів і підвищення ефективності комерційної діяльності. Проте в дійсності в Україні комерційний кредит та пов'язаний з ним вексельний обіг малими підприємствами використовується рідко, а тому і розвинений дуже слабко. Це пов'язано з бажанням постачальників одержувати реальні гроші, а не боргове зобов'язання, хоча потенціал цього джерела залучених коштів має бути значний для малого підприємства.

Наступним джерелом формування фінансових ресурсів малих підприємств виступають кошти, які надаються Українським фондом підтримки малого підприємництва (далі — Фонд). Порядок створення та функціонування Українського фонду підтримки малого підприємництва визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначений Фонд є неприбутковою організацією, кошти якого незначні і ймовірність їх отримання для суб'єктів малого підприємництва мізерна. Кошти даного Фонду формуються за рахунок бюджетних коштів, які надійшли від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо.

Джерелом формування фінансових ресурсів суб'єктів малого підприємства можуть бути також кошти приватних осіб.

На сьогодні найбільш поширеними і доступними для представників малого бізнесу є капітали приватних осіб чи осіб, які проводять нелегальну підприємницьку діяльність з кредитування. Перевагою одержання кредиту від приватних осіб є перш за все простота та швидкість отримання кредиту без надання будь-якого пакета документів, укладання договорів, страхування можливих ризиків і таке інше. Кредити надаються на строк від одного місяця та більше за домовленістю. Таким чином, витрати позичальника при отриманні кредиту є мінімальними.

Ще одним джерелом формування фінансових ресурсів суб'єктів малого підприємництва виступають ломбарди. Більшість недоліків «приватного кредиту» немає у кредитів, які надаються ломбардами. Перевагою одержання кредиту в ломбарді є його доступність, швидкість отримання, відсутність необхідності підтверджувати платоспроможність. Усі відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу отримання та погашення позики, складаються у рамках правового поля. Водночас практика свідчить, що ломбард не може бути повною мірою віднесений до групи фінансових інститутів кредитування малого бізнесу, адже відсоток, що стягується ломбардами, набагато перевищує рентабельність більшості видів підприємницької діяльності. Додатковим фактором, стримуючим отримання кредитів представниками малого бізнесу в ломбарді, є вимога про надання високоліквідної застави.

Порівняно з ломбардним кредитом умови отримання позики у кредитній спілці є більш прийнятними для представників малого бізнесу. Закон України «Про кредитні спілки» повністю узаконив роботу даного фінансового інституту. Кредити надаються у короткі строки (кредит можна отримати за кілька годин). Процедура одержання грошей максимально спрощена і не вимагає підготовки великого пакета документів від позичальника. Невеликі кредити можна дістати і без реального забезпечення (або, наприклад, під заставу особистих речей) і без суворої перевірки кредитоспроможності позичальника. Практика останніх років в Україні свідчить, що кредитні спілки готові виступити партнерами представників малого бізнесу у разі купівлі останніми нового обладнання, яке своєю чергою може бути заставою саме нове обладнання. Однак невеликі суми кредитів (найбільший кредит, виданий кредитною спілкою України, становить 8 тис. дол. США), а також високі відсоткові ставки не дозволяють кредитним спілкам популяризувати свої послуги серед підприємців.

Фінансовим ресурсам суб'єктів малого підприємництва властиві такі риси:

1) дефіцит власних коштів у зазначеній сумі первісного капіталу;

2) обмежений доступ до кредитів комерційних банків на відміну від великих підприємств;

3) підвищений рівень собівартості продукції, що обмежує можливість інвестування у момент відсутності необхідних фінансових ресурсів;

4) нерегулярність реальних джерел інвестиційних ресурсів як для поточної операційної діяльності, так і для перспективного розвитку.

Таким чином, для суб'єктів малого підприємництва важливою умовою є визначення оптимального розміру фінансових ресурсів.

Оптимальність фінансових ресурсів малих підприємств досягається за умови:

1. Довгострокові активи дорівнюють або перевищують довгострокові пасиви (власні кошти + довгострокові зобов'язання).

2. Поточні активи дорівнюють або перевищують поточні зобов'язання (крім короткострокових кредитів комерційних банків).

3. Власні кошти повинні становити 50 % і більше загальної потреби фінансових ресурсів.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу, та їх класифікація | Формування первісного капіталу малих підприємств
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 2741; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.04 сек.