Особливості побудови плану рахунків

План рахунків фінансових банківських установ являє собою систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. У процесі підготовки плану рахунків було враховано той факт, що комерційні банки та Національний банк України безпосередньо виконують неоднакові операції. Більше того, Національний банк України здійснює контроль та нагляд за діяльністю комерційних банків та розробляє методологію обліку. Саме тому було прийнято рішення про підготовку двох окремих нормативних документів.

У результаті постановою правління НБУ від 21.11.97 за № 388 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та окремий План рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України. Істотні зміни до плану рахунків внесено постановою правління НБУ від 16.12.98 за № 520. Нова редакція плану рахунків затверджена ПП НБУ від 17.06.04 №280, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року

Підходи щодо їх побудови однакові, але різні цілі та завдання, різні операції спричинили різні назви класів рахунків та не завжди однакові номери балансових рахунків, що в цілому не суперечить принципам міжнародного обліку, які покладені в основу побудови обох планів рахунків.

Термінологія МСБО знаходить своє відображення у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку банків 2-го рівня наступним чином:

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів

Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднані в п’ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції

Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія — рахунки доходів та витрат.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія — рахунки управлінського обліку.

Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія — позабалансові рахунки.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Особливості цього плану рахунків такі:

- 1 Фінансовий облік обов’язково ведеться за єдиним Планом рахунків для всіх банків другого рівня

- 2 Вимірювання об’єктів фінансового обліку підтверджується документально по кожній операції

- 3 оцінка об’єктів обліку описується обліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вартості об’єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності або визначають у звіті про прибутки і збитки

- 4 узагальнення первинної інформації проводиться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім на синтетичних рахунках – передбачених в Плані рахунків

- 5 Мультивалютність

- 6 Подвійний запис за позабалансовими рахунками

Аналітичний облік забезпечується через доповнення синтетичних рахунків Плану рахунків загальними і спеціальними параметрами

Рахунки класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат кореспондують із рахунками класів1—4. Залишки за рахунками класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року у класі 5 — капітал банку.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються за тими самими рахунками, що й операції в гривнях, згідно з їх економічним змістом.

Зв’язок між операціями в іноземній валюті та гривнях забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій та рахунок еквіваленту валютних позицій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу, а валютні зобов’язання — у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Переобліковуються також суми в іноземній валюті, що враховані на позабалансових рахунках.

Щодо управлінського обліку, то нормативними документами НБУ він не регламентується і комерційні банки мають самостійно визначати відповідну методику обліку за ними у класі 8 плану рахунків.

Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже, банк як суб’єкт господарської діяльності має працювати за принципом установи, що сама собою управляє.

Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

Кожний клас рахунків розподілений на:

Рахунки порядку II, вони мають двоцифрову нумерацію і означають розділ;

Рахунки порядку III, нумерація за якими трицифрова і це є група;

Рахунки порядку IV відповідно чотирицифрові, що є номером балансового рахунку.

Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II, III і IV, а національний план рахунків на рівні двох знаків синтетичних рахунків дублює баланс банку за статтями активу і пасиву.

Балансові рахунки, що є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, що їх виконує банк, та її відображення у фінансовій звітності.

Усі балансові рахунки класифікуються:

За видами контрагентів;

Характером операцій;

Ступенем зниження ліквідності.

6.Організація аналітичного обліку в банках. (пояснити їм)

Параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку, є неодмінною умовою акумуляції бази даних для формування фінансової та статистичної звітності. Залежно від сфери застосування параметри поділяються на параметри:

- контрагентів (клієнтів);

- документів;

- договорів;

- безпосередньо аналітичних рахунків.

Усі параметри аналітичного обліку класифіковані як обов’язкові та необов’язкові.

Обов’язкові вводяться з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності. Крім того, вони є обов’язковою умовою занесення у комп’ютерну систему нового контрагента (клієнта) або нового аналітичного рахунку в момент його відкриття.

Необов’язкові параметри визначаються банком самостійно і можуть використовуватись при веденні управлінського обліку та організації внутрішнього контролю та аналізу.

Серед обов’язкових параметрів аналітичних рахунків визначають:

- загальні;

- спеціальні.

Так, загальні застосовуються до всіх рахунків, а спеціальні — до окремих груп аналітичних рахунків залежно від економічного змісту операцій, що відображаються за цими рахунками. Вони також необхідні при автоматизованому веденні окремих операцій та для надання спеціальної звітності Національному банку України.

До номера аналітичного рахунку можуть включатися лише окремі параметри з усього можливого їх набору, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при виконанні операцій та побудові звітності.

Формування номера аналітичного рахунку

Усі номери рахунків аналітичного обліку крім рахунків бюджету формуються за такою схемою:

АААА В ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

1. АААА — номер балансового рахунку (4 знаки).

2. В — ключовий розряд (1 знак).

3. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).

Довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 цифр, мінімальна — 5 цифр.

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатись код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо. У разі потреби банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунку.

Питання організації аналітичного обліку викладені в окремому нормативному документі Національного банку України «Порядок ведення аналітичного обліку установами банків України», який затверджений постановою Правління від 30.12.97 за № 466.

Ведення параметрів контрагентів банку

Параметри контрагентів (клієнтів) банку — це обов’язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони заповнюються при відкритті:

* аналітичного рахунку для обліку операцій з клієнтами;

* рахунку новому клієнтові в даному банку.

Цілком зрозуміло, що формуючи параметри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банку не має на меті запам’ятати їх значення. Для цього формується картка клієнта, що зазначає всі значення цифр, що входять до номера аналітичного рахунку.

Код контрагента — перший параметр є й ідентифікатором контрагента у внутрішньому списку контрагентів банку. Цей параметр є кодом власника рахунку і він, як правило, набирає значення порядкового номера клієнта відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком.

Ідентифікаційний код — є другим параметром і визначає персональний номер суб’єкта господарської діяльності — резидента відповідно до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або фізичної особи — платника податків відповідно до Державного реєстру фізичних осіб. Саме цей код слугує обов’язковим параметром аналітичного обліку і заноситься в картку клієнта.

Формат параметра для юридичної особи — 8 цифр. У разі необхідності доповнюється до 8 знаків нулями зліва. Для фізичних осіб відповідно до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків — 10 цифр.

Для контрагентів, для яких статистичні органи не визначили код за ЄДРПОУ (профспілкові організації, військові частини та інші), до моменту визначення кодів проставляється значення коду 0.

Що стосується ідентифікаційних кодів банків — нерезидентів, то можливі значення цього параметру наводяться у довіднику банків — нерезидентів. Мова йде про, так звані, «унікальні» коди банків — нерезидентів, які доводяться до комерційних банків Департаментом інформатизації Національного банку України.

Третій параметр — резидентність — може набирати значення: резидент (1), нерезидент (2). Визначення параметра надано в Інструкції до форми № 1-ПБ «Звіт банку про фінансові операції з нерезидентами України».

Код держави — це четвертий параметр, який містить код країни-контрагента (клієнта) відповідно до «Класифікатора країн світу» (ДК 007-96). Цей параметр є дуже важливим за умови мультивалютності Плану рахунків. Саме код держави, як обов’язковий параметр контрагента, вказує на країну — учасника розрахунків. Крім цього, у класифікаторі зазначена група країн, що необхідно для формування звітності: Україна — група 1, країни СНД та Балтії — 2, країни ОЄСР — 3, інші країни — 9.

Параметр код держави має формат 3 цифри. Всього у класифікаторі наведено коди 231 держави світу.

П’ятий обов’язковий параметр контрагента — ознака інсайдера. Він містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів або споріднених осіб відповідно до інструкції «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Інсайдер — є особа (юридична або фізична), яка споріднена щодо комерційного банку. В Інструкції докладно характеризується ознака інсайдера. Зазначимо, що до фізичних осіб-інсайдерів належать: акціонери банку, які володіють 10 % і більше акцій банку, керівники (установ банку і установ — засновників), контролери (керівники структурних підроз­ділів установ — засновників банку, працівники органів державної влади і управління).

Юридичні особи-інсайдери — це і установи-акціонери, що володіють 10 % і більше акцій, установи, споріднені банку або установи — засновники в межах корпоративного об’єднання, споріднені установи, головна установа щодо установи-засновника, асоційовані особи тощо.

Параметр може набувати значення: 01 — інсайдер, 02 — неінсайдер, а також інші значення, що деталізують тип інсайдера. Формат параметра — дві цифри.

Інституційний сектор економіки (шостий параметр) — це параметр, що вказує на статус контрагента в економіці. Параметр визначається за типом (видом) контрагента згідно з Методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України, які затверджені наказом Мінстату України від 25.07.94 за № 172. Для даного параметра визначається формат — п’ять цифр.

Форма власності, що є сьомим параметром контрагентів, вказує на їхній розподіл за формами власності. Визначення параметра наведене в Державному класифікаторі України ДК 001-94 «Класифі­кація форм власності», що затверджений наказом Держстандарту України від 29.11.98 за № 288. Визначений формат параметра — дві цифри, а саме:

приватна власність 10

колективна власність 20

державна власність 30

у тому числі:

загальнодержавна 31

комунальна 32

власність інших держав 40

Галузь економіки, що є восьмим параметром, визначає належність суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей народного господарства. Установлено формат параметра — п’ять цифр, і він заповнюється лише для контрагентів — суб’єктів господарської діяльності.

Перенесення навантаження щодо галузей економіки в систему аналітичного обліку значно спростило План рахунків.

Дев’ятий параметр — види економічної діяльності вказує на розподіл суб’єктів за видами економічної діяльності. Визначення параметра подано в «Класифікаторі видів економічної діяльності».

Даний параметр, а також параметри інституційний сектор економіки, форма власності і галузь економіки для клієнтів-нерези­дентів не заповнюється. Код параметра є обов’язковим для суб’єктів господарської діяльності — резидентів і зазначається у довідці реєстрації Держкомстату.

Визначений формат параметра — п’ять цифр. Для клієнтів — фізичних осіб даний параметр, а також параметр — галузь економіки — не заповнюється.

Параметри документів

Параметри документів, що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні при проведенні комерційними банками розрахункових або касових операцій.

Національним банком України визначено 4 параметри документів.

1. Символ касових оборотів — визначає зміст касової операції за Інструкцією № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України».

У звіті про касові обороти банку визначається 22 символи касових операцій за статтями приходу і 30 — за статтями видатку. Усі вони відповідно наведені у звітності, і перелічувати їх недоцільно.

Визначений формат параметра — дві цифри.

2. Код контрагента — відповідає номеру контрагента у внутрішньому списку контрагентів. Заповнюється для всіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за участю рахунків № 1200, 1207, 1300, 1500, 1600.

3. Код операції — це параметр, який визначає зміст розрахункової операції за стандартною класифікацією платіжного балансу для банків. Він також заповнюється для всіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за участю рахунків № 1200, 1207, 1300, 1500, 1600.

Формат параметра — чотири цифри.

За стандартною класифікацією платіжного балансу для банків, коди операцій подаються за такими розділами:

товари та послуги;

дохід;

поточні трансферти;

рахунок операцій з капіталом;

фінансовий рахунок;

спеціальні коди.

Наведемо коди операцій за розділом «Товари»:

Найменування	Експорт	Імпорт
1. Товари загального користування
2. Енергоносії
3. Товари для переробки в Україні
4. Товари для переробки за межами України
5. Ремонт товарів
6. Товари, придбані в портах транспортними організаціями
7. Немонетарне золото

Зауважимо, що складання платіжного балансу України покладено на відповідні підрозділи Національного банку України. Саме платіжний баланс є важливим інформаційним джерелом для проведення економічної та валютної стратегії держави. Платіжний баланс України — це статистичний звіт, що відображає результати зовнішньоекономічної діяльності за окремий проміжок часу та джерела її фінансування. У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами та нерезидентами держави, за якими потоки товарів, послуг і капіталів перетинають кордони економічної території України. Усі операції між резидентами або між нерезидентами вважаються, з погляду платіжного балансу, нейтральними.

Наведені теоретичні положення підтверджують значення аналітичного обліку при складанні будь-якої звітності по банківській системі, а також позитивність прийнятих рішень Національного банку України щодо його організації та побудови.

І, нарешті, четвертий параметр документів — код країни-платника. Набуває значення, яке описано раніше, коли йшлося про параметри контрагентів. Заповнюється для усіх розрахункових документів, які надходять до банку або надсилаються з банку за рахунками 1200, 1207, 1300, 1500, 1600, але за умови, що платник або одержувач платежу (або обидва разом) є нерезидентами відповідно до чинного законодавства України.

Формат параметра — три цифри.

Визначивши параметри контрагентів (клієнтів) та відкривши за їх кодами картку контрагента, банк приступає до відкриття безпосередньо аналітичних рахунків. Враховуючи те, що аналітичний облік є основою для складання звітності в розрізі будь-яких форм, велике значення мають не лише параметри документів, а й параметри договорів. Саме договори містять великий обсяг інформації для складання звітності за кредитними, депозитними операціями, операціями з цінними паперами.

Параметри договорів та аналітичних рахунків

Для параметрів договорів визначаються спеціальні обов’язкові параметри:

· процентна ставка — включає інформацію щодо процентної ставки, за якою нараховуються проценти, і вказується для рахунків, за якими відображається їх нарахування. Формат параметра — дев’ять знаків, причому чотири відводиться для відображення цілої частини числа, 5 — для дробової.

· параметр історії містить додаткову інформацію до рахунків: а) нарахованих доходів і прострочених нарахованих доходів, яка вказує на рахунок, з якого нарахована сума; б) пролонгованої, простроченої сумнівної заборгованості, яка вказує на рахунок, на якому спочатку обліковувалась сума; в) неамортизованої премії або дисконту, яка вказує на рахунок, на якому обліковується цінний папір. Формат — одна цифра.

· параметр субрахунку дає змогу подати суму за балансовим рахунком з розподілом її залежно від аналітичного рахунку. Формат параметра — одна цифра — і стосується рахунків № 1524, 2074, 2525, 2540, 2541, 2542, 2543, 2544, 2545, 2546, 3320, 6024, 6025, 6026, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043, 7402, 7419, 7457.

Для рахунків, наданих та отриманих кредитів до параметрів заноситься весь необхідний обсяг інформації.

Дата добавления: 2014-01-11