Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

V. Навчальні матеріали. IV. Організаційно-методичні вказівки




IV. Організаційно-методичні вказівки

ІІІ. Навчально-матеріальне забезпечення

Рекомендована література:

1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

2. Гетьманчук М., Харченко В. Дослідження політичних систем країн Західної Європи – важливе завдання української політичної науки // Збірник наук. праць "Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку". – Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка". Вип.16. 2005. – С.152 – 154.

3. Політична система суспільства: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф.М.Рудича: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Освіта. — 456 с.

Наочні посібники:

Слайд-транспаранти:

“Основні етапи розвитку порівняльної політології”.

Технічні засоби навчання:

Графопроектор «Полілюкс».

 

Викладач лекційним методом викладає матеріал з теми. При викладанні матеріалу рекомендується застосовувати метод розповідь-бесіда, що надає викладачу можливість шляхом опитування (усного) контролювати засвоєння студентами викладеного матеріалу з даного розділу дисципліни.

Методом творчих рекомендацій викладач добивається закріплення студентами знань з теми, що викладається. Основну увагу слухачів треба звернути на необхідність знань студентами усіх норм, що визначають завдання, принципи та основні інститути міжнародних відносин.

 

1. Поняття політичного інституту

 

Категорія "політична система" закріпилася у політичній науці та у порівняльній політології завдяки працям Д.Істона, Г. Алмонда та К.Дойча. Вихід праці Девіда Істона "Політична система" збігся з початком "нового" етапу в розвитку компаративістики. Таке поняття з самого початку використовували для означення структури, в межах якої фактично відбувалося політичне життя. Тому поняття "політичної системи" надзвичайно широке, до головних характеристик якого належить: цілісність, що складається з взаємопов'язаних складових частин, внаслідок чого вона здатна відрізнятися від суспільного оточення, складеного з інших систем. До її складу входять формальні та неформальні політичні інститути, широкий спектр політичних відносин, політичні та правові норми і традиції, політична свідомість, культура. Відповідно політична система у функціональному аспекті охоплює діяльність первинних суб'єктів - особу та різноманітні варіанти асоціативних первинних груп і вторинних суб'єктів - інститути політичні у формі: політичних партій, профспілок, державних установ, громадських організацій тощо.

Важливим складовим елементом у конструкції політичної системи є власне система, тому що вона передбачає взаємозалежність складових елементів, внаслідок чого зміна в одній із частинок призводить до відповідних змін в інших. Згідно з дослідженнями Девіда Е.Ептера політичні системи: "...несуть основну відпові­дальність за дотримання порядку через встановлене законодав­ство, на яке вони мають монополію примусової сили".27 Конкретні типи політичних систем навіть у цивілізаційно та культурно однорідній Західній Європі охоплюють широке розмаїття альтернатив: унітарні та федеративні держави, парламентські та напівпарламентські республіки, двопартійні та багатопартійні партійні системи тощо. В межах кожної групи також існує значна кількість варіантів, які виявляються у тому як формуються та змінюються виборчі блоки, коаліції, уряди тощо. Тому ми ключовим поняттям нашого дослідження обрали власне "політичну систему".

За своїми характеристиками вона надзвичайно складне утворення, тому ми свідомо виділили її інституційний аспект. Це зумовлено тим, що процес транзиту суспільства від однієї конструкції до іншої імпліцитно передбачає формування системи політичних інститутів, які повинні виконувати відповідні функції. Роберт Даль у своїй праці "Демократія та її критики" зазначив, що головним напрямом аналізу поліархії є розуміння її, як "...набору політичних інститутів, потрібних для багатомасштабної демократії".-8 Перехідний етап в історії України протягом останніх десяти років свідчить про пошуки політичними акторами нашої країни власне адекватної системи політичних інститутів. Безпосереднім підтвердженням цього є численні варіанти "політичної реформи," оприлюднені протягом 2003 р.

У дослідженні досить широко описано інститути та норми, які регламентують їхню діяльність. Це допомагає зрозуміти внутрішні механізми, які властиві системі, що забезпечує її функціонування як єдиного цілого. Важливе значення має також адекватне засвоєння багатьох концептуальних категорій, за допомогою яких можемо зрозуміти сутність політичних систем певних країн. Такий підхід дає змогу побачити як втілюються цінності, норми та засади демократії у практичне політичне життя обраних нами держав, тобто як зазначені цінності, норми та засади демократії інституціоналізуються.

Поняття політичного інституту переважно пов'язане з формальними принципами, внутрішньою структурою, суспільними функціями та позиціюванням стосовно інших інститутів. Г.Ланзара визначив, що поява політичного інституту є результатом певного процесу, в ході якого формується певна структура, системи залежності, зразки поведінки, а також чинники стабілізації та легітимізації функціонування цього інституту у межах ширшого суспільного контексту.29 Роль окремого інституту або класу інститутів (прем'єр-міністр, глава держави, уряд, політичні партії тощо) можна зрозуміти лише за умови, коли ці інститути будуть поміщені в середовище всієї політичної системи, частиною якої вони є. Роберт Д.Патнам наголосив, що вивчення діяльності інститутів передбачає аналіз дії цих організацій у їхньому різноманітному соціальному, економічному та політичному середовищі, оскільки "...практичну діяльність інституцій, як ми передбачали, формує соціальне середовище, в якому вони діють".30 Також важливо побачити ці інститути у зв'язках між собою та виборчою системою, з'ясувати систему впливів і політичні наслідки визначених залежностей або їх відсутність.

У цій праці ми свідомо виходимо за межі розгляду лише владних інститутів: законодавча, виконавча гілки влади, глава держави та політичні партії, включаючи до нашого аналізу профспілки й інститут контролю громадян за владою - омбудсмен. Цей інститут, на нашу думку, вже сьогодні відіграє важливу роль у політичному житті європейських держав, але значення його буде зростати і надалі. Це зумовлено тим, що він (інститут омбудсмена - А.Р.) найбільш адекватно уособлює систему політичних гарантій прав кожного громадянина. Коли ми говоримо, що громадянин є центральним елементом демократичного політичного суспільства, то ми повинні зважати не лише на декларацію цієї, в певній мірі, "обов'язкової" конструкції, а й окреслити систему гарантій її практичної реалізації.

Джеймс Марч та Йоган Олсен визначили вплив інститутів на політичну сферу: "Діяльність політичних інституцій змінює розподіл політичних інтересів, ресурсів та правил, формуючи нових учасників гри та нові ідентичності, забезпечуючи гравців критеріями успіхів і невдач, створюючи правила належної поведінки, надаючи певним особам привілеї влади та інших ресурсів. Інституції впливають на способи дії індивідів та груп у межах сформованих інституцій і поза ними, на рівень довіри серед громадян і лідерів, на загальні прагнення політичної спільноти, на спільну мову, розуміння та норми спільноти, а також на значення таких уявлень, як демократія, справедливість, свобода і рівність".31 А. Пшеворськии в аналізі процесів переходу від недемократичної до демократичної політичної та економічної системи значну увагу приділив інститутам, вважаючи, що "... за таких політичних та економічних умов певна система інститутів стає єдиною соціальною "грою"..., коли ніхто не думає про те, щоб діяти поза демократичними інститутами, коли все, чого прагнуть ті, хто програв, це спробувати зіграти ще раз у межах тих самих інститутів, за яких вони тільки що програли", та розглядаючи цю систему одним із ключових критеріїв стабільної демократії.32 Порівняльні дослідження щодо інститутів відбуваються переважно у двох головних напрямах. По-перше, вони дають змогу визначити перспективи конкретних, діючих політичних інститутів. Перевірка на матеріалі інших держав/суспільств допомагає побачити переваги, недоліки та потенційні можливості цих інститутів. Також порівняльне дослідження дає змогу побачити варіанти та можливості альтернатив. По-друге, порівняльний аналіз розвиває пояснення та перевіряє теорії, які визначають політичний розвиток сьогодні.

 

2. Еволюція політичних систем держав Західної Європи

 

Еволюція політичних систем держав Західної Європи має довгу історію. В її межах особливу роль відіграв період після Другої світової війни. Фактично кінець світової війни (1945) можемо розглядати як "нульову" позначку, оскільки під час війни континент був поділений на декілька антагоністичних таборів, які перебували у стані жорстокого протистояння, результатом якого стали численні людські жертви, знищення; багато держав було окуповано іноземними військами; після закінчення Другої світової війни у багатьох країнах відбулась зміна не лише устрою, а й політичного режиму; війна призвела до радикальної зміни структури основних політичних сил, їх вагомості та ролі у національному політичному процесі. Після війни у більшості держав сформувалися сучасні моделі політичного устрою. Тому відправною датою нашого дослідження став 1945 р. Сьогоднішній стан розвитку політичних систем країн Західної Європи характеризується активними інтеграційними процесами на загальноєвропейському, тобто понаднаціональному рівні. Результатом інтеграції стало формування загальноєвропейських, понаднаціональних інститутів, які поступово перебирають на себе частину національного суверенітету. Інтенсивність інтеграції європейських держав призвела до появи тверджень про "кінець" національних держав.33 Ми вважаємо, що сьогодні національні держави залишаються реальними суб'єктами, національні території чітко окреслені, незважаючи на те, що в межах Європей­ської спільноти традиційні кордони зі шлагбаумами та маркуваль­ними стовпами щезли. Як зазначив Вільям Воллес, населення Західної Європи діє у своєму повсякденному житті як громадяни окремих держав, хоча певною мірою вони можуть бути зараз трактовані як "європейські громадяни".34 Визначення сучасного стану розвитку політичних систем національних держав європейських країн потребує усвідомлення для того, щоб позиціонувати існуючий стан та процеси в політичному розвитку України.

Робочою гіпотезою нашого дослідження є твердження: внаслідок попереднього політичного розвитку та сучасних інтеграційних дій відбувається поступове зменшення традиційних відмінностей, властивих національним політичним системам країн Західної Європи. Результатом цього має бути збільшення подібних характеристик, вирівнювання статусів і функцій національних політичних інститутів.

Завдання нашого дослідження - виявити діючі тенденції розвитку основних політичних інститутів держав Західної Європи. Для цього ми проаналізуємо структурні компоненти, механізми та функції глав держав, парламентів, урядів і політичних партій як головних політичних інститутів зазначених держав. Оскільки протягом минулого сторіччя ключовою проблемою внутрішнього політичного життя європейських країн було протистояння відмінних політичних сил, то ми повинні проаналізувати наскільки традиційні соціополітичні поділи зберегли свою актуальність сьогодні. Ключовим механізмом політичного процесу у демократичних суспільствах, до яких належать держави Західної Європи, є вибори. З виборами пов'язана основна діяльність політичних партій, через механізм виборів відбувається форму­вання парламенту та урядів. Тому у дослідженні ми розглянемо проблему виборів і основні характеристики положення громадянина.

Порівняння політичних систем проводимо на макрорівні національних держав, які розглядаємо як суверенні суб'єкти. Проведення порівняльного дослідження допоможе нам виділити спільне та відмінне щодо політичних систем європейських країн. Ми зможемо окреслити подібності у внутрішньодержавних політичних структурах і процесах. Прагнемо з'ясувати як держави з різним історичним минулим, відмінним етнічним складом, у багатьох випадках з різним конфесійним складом, а також за умов класових, регіональних і суттєвих політичних відмінностей зуміли забезпечити внутрішньодержавну політичну стабільність.

Аналізуючи, значну увагу приділятимемо конституціям європейських держав. Це пов'язано з тим, що конституція є документом або групою документів, які чітко окреслюють структуру політичної системими. Власне конституції визначають головні політичні інститути держави, їх компетенції та функції, систему взаємовідносин та контролю. Тому конституції є важливими документами у нашому аналізі.

Дпя визначення існуючих характеристик, окреслених нами політичних інститутів національних держав, ми опрацювали значну статистичну інформацію, яка безпосередньо пов'язана з феноменами, які ми вивчаємо. Оскільки не всі політичні явища можна проаналізувати за допомогою наявної фактологічної інформації, то політична наука розробила систему індексів, які допомагають вдосконалювати методику політологічного аналізу, щоб коректніше розуміти актуальні політичні інститути та процеси. Спадщина біхевіоралізму спонукає нас застосувати у дослідженні математичні методи.

3. Ступінь вивчення політичних систем держав Західної Європи

 

Незважаючи на те, що порівняльну політологію сьогодні викладають у багатьох українських університетах на факультетах / відділеннях політології та міжнародних відносин, ця дисципліна не має ще достатньої власної науково-методичної інфраструктури.

Перші дослідження у цій галузі належать членові кореспонденту Академії правових наук України, судді Конституційного суду України Володимиру Шаповалу.3-"1 Проблеми сучасного парламентаризму на теоретичному та практичному рівнях досліджував Аурел Георгіца.36 У контексті системи конституційного права та державного управління написано працю французького дослідника Жака Зіллера, яку переклали українською мовою. Фактично, це була перша україномовна публікація у цій галузі, що охоплювала широкий спектр конституційних питань функціонування сучасних європейських держав.37

Інститут світової економіки і міжнародних відносин протягом значного періоду видавав "Дослідження світової політики" - збірник наукових праць. Проблематика збірника охоплювала широке коло проблем, а також окремі аспекти функціонування політичних систем європейських країн.38

Політико-правові системи світу та України розглянуто у двох виданнях навчального посібника голови Асоціації молодих українських політологів і політиків Артура Білоуса.39 Ці публікації мали постановочний характер, тому що охоплювали незначну кількість питань і одночасно характеризували відповідні проблеми в Україні та різних країнах світу. Вони сприяли розширенню уяви про порівняльну політологію. Подібне значення мала праця авторського колективу: Давимука С, Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В., присвячена політичним режимам сучасності в умовах переходу до демократії.40

Успішним виявилось видання підготоване на основі доповідей і рефератів двостороннього політологічного симпозіуму у приміщенні Австрійського Посольства в Києві 16-18 листопада 1995 р.,41 де розглянуто основні, принципові теми, а також зроблено ґрунтовне зіставлення політичних структур Австрії та України.,

Переклад праці Джованні Сарторі - це перша монографія світового рівня присвячена аналізу політичних і виборчих систем українською мовою.42 У ній на концептуальному рівні про­аналізовано значний емпіричний матеріал, що дало авторові можливість виробити прогностичні оцінки та рекомендації. До праць з порівняльного аналізу ми вважаємо треба зарахувати і перекладну роботу професора міжнародних справ, директора Центру досліджень міжнародних справ у Гарвардському університеті Роберта Патнама. Хоча у ній проаналізовано сучасну Італію, проте якість дослідження та отриманих висновків має методологічне значення для багатьох країн; у своєму дослідженні автор також використовує приклади з інших держав.43

В Україні вийшло в світ багато перекладних праць, які присвячені окремим аспектам діяльності політичних партій.44

Застосувуючи порівняльний метод, проаналізовано політичні партії різних держав світу у праці Ю. Шведи45. Зазначимо видання присвячене розвитку регіональної політики у державах Європи. Його особливість - спрямованість на Україну.46

Варто виділити видання інформативного характеру, зокрема "Абетку української політики" Інституту політики, яка виходить щорічно (починаючи з 1998 р. охоплює матеріали присвячені європейським країнам).47 Подібне значення мали видання Центру політичних досліджень при філософському факультеті Львівського національного університету.48

Цікавими були перші навчальні посібники, які можна віднести до проблематики порівняльного аналізу політичних систем країн Західної Європи.49 На жаль, вони присвячені конкретним вузьким проблемам і започаткована ними серія не отримала продовження. Про те, що в українській науковій літературі недостатньо досліджено проблеми порівняльного політичного аналізу, наголошують О.В.' Кресіна та І.О. Кресіна у систематичному бібліографічному покажчику "Порівняльне правознавство. Порівняльна політологія".50

Як науково-навчальна дисципліна порівняльна політологія значно розвинутіша в Росії, де у 1997 р. в системі Російської академії наук було створено Інститут порівняльної політології. Цьому сприяла наявність потужних академічних наукових установ ще з радянських часів, які спеціалізувалися на аналізі політичних процесів у визначальних країнах світу.

Протягом короткого періоду у Російській федерації було підготовано багато ґрунтовних навчальних посібників.'1 Свідомий курс на пріоритетний розвиток порівняльної політології виявляється в активному перекладі та публікуванні найкращих праць з цієї проблематики спеціалістів з різних країн світу.52 В один ряд з цими працями треба поставити хрестоматію "Сучасна порівняльна політологія"53, де вміщено багато принципових за концептуальним змістом статей провідних компаративістів світу, а також переклади в академічних журналах54. Протягом існування самостійної російської держави вийшло в світ багато монографій, які присвячені методологічним питанням порівняльного аналізу та конкретним питанням розвитку політичних систем європейських країн.35

Активно розвивається порівняльний аналіз політичних систем європейських країн у Республіці Польща. Цьому сприяли, на наш погляд, декілька чинників. По-перше, у Польщі, ще за часів її належності до "соціалістичного табору", поряд із колишньою Югославією, досить вільно розвивалась політична наука як самостійний напрям суспільствознавства. Це дало змогу сформувати кадри, опанувати методиками досліджень та напрацювати інформаційну базу, враховуючи видання багатьох класичних праць з порівняльного аналізу. Результатом цього Були власні дослідження зазначеного напряму56. Після припинення "соціалістичного шляху" порівняльна політологія отримала кращі можливості для розвитку. По-друге, курс влади і суспільства на інтеграцію в струкгуру оборонної системи НАТО та Європейського Союзу поставили перед вченими завдання не лише довести до суспільства інформацію про інститути та механізми, які визначають демократичний розвиток країн Європи, а й уважно, критично засвоїти позитивні і негативні сторони діяльності цих інститутів та механізмів, проектуючи на власний розвиток. Внаслідок цього компаративісти отримали практичне замовлення на свої дослідження. На розвиток порівняльних досліджень впливали, безумовно, й інші чинники.

Серед сучасних публікацій передусім треба виділити доробок ' двох авторів Анджея Антошевського та Рішарда Хербута з Вроцлавського університету. їхня спільна праця "Західно­європейські демократії" - насправді універсальне дослідження політичних систем країн Західної Європи.57 Успіх цієї праці значною мірою визначився попередніми дослідженнями обох авторів,58 а також стимулював їх до наступних досліджень.59 З'являються праці присвячені аналізу політичних систем невеликої кількості країн за наперед визначеними параметрами,60 що дає змогу значно глибше проаналізувати сутнісні особливості кожної окремої країни. Серед тематичних блоків порівняльних досліджень беззаперечно домінують публікації присвячені вивченню партій і партійних систем країн Європи та світу.61 У порівняльних дослідженнях значну увагу приділяють питанням парламентарної опозиції, безпосередньої демократії, виборчим системам, інституту президенства тощо.62

Оскільки компаративістика як самостійна галузь політичних наук сформувалась і розвинулась у Північній Америці та Західній Європі, то вчені цих регіонів мають найбільший науковий доробок з визначених проблем. Проблематика соціополітичних поділів найбільш детально розкрита у працях: А.Лейпхарта, С.Бартоліні, П.Майера, Ж.-Е.Лейна, С.Ерссона, О. Кнутсена, Д.Рея та М.Тейлора, М.Франкліна, Р.Інглехарта та ін.63

Діяльність інститутів влади європейських країн досліджувало багато науковців; найвагомішими вважають праці: М.Галлахера, М. Лейвера, П.Мейра, К.Строма, Г.Люберта, Н.Шофільда, Г.Сарторі, Дж.Лінца, С.Фінера.64

Проблеми виборів і впливу на політичну систему І європейських країн грунтовно проаналізовано у працях Г.Коха, А.Лейпхарта, Г.Сарторі, Д.Урвіна.65 Крім того, значний резонанс мали колективні праці.66

Проблеми політичних партій протягом останньої половини XX ст. були, мабуть, однією з найбільш досліджуваних тем. Серед праць, які мали принциповий концептуальний вплив на вивчення місця, ролі та суспільного значення політичних партій треба виділити: М.Дюверже, І.Баджа, Д.Робертсона, Д.Хеарлі, М.Лааксо і Р.Таагепери, М.Лейвера, А.Лейпхарта, Дж.Сарторі.67

Огляд літератури, який ми зробили, не здатний охопити розмаїття публікацій (монографій), проте він дає певну уяву не лише про екстенсивність напрямів вивчення, а й про інтенсивність досліджень політичних систем країн Західної Європи.

Сьогодні порівняльні дослідження політичних систем стали провідним напрямом політичної науки. Результати цих досліджень та методику дослідження широко використовують усі без винятку галузі політичних наук. У будь-якій країні політична наука не може розвиватись, не опанувавши існуючі напрацювання з сучасної компаративістики. Не менш важливою є потреба політичної практики у володінні інформацією про існуючий світовий досвід розвитку політичних систем, основні тенденції, які їм властиві. Практичне значення володіння цією проблематикою суттєво зростає внаслідок активного розвитку інтеграційних процесів серед держав Західної Європи, входження безпосередніх сусідів України до Європейського Союзу.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекції

з дисципліни: Порівняльна європейська політика

 

ТЕМА № 3. Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів

 

Заняття № 1. Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів.

 

ЧАС – 2 години.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри

протокол № ___ від «___» ______ 200__р.

Внесено зміни

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

 

.Дніпропетровськ

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 802; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.045 сек.