V. Навчальні матеріали. IV. Організаційно-методичні вказівки

IV. Організаційно-методичні вказівки

ІІІ. Навчально-матеріальне забезпечення

ІІ. Навчальна та виховна мета

І. Навчальні питання

1. Характер відносин між церквою та державою

2. Характеристика конфесійної фрагментації.

3. Церква та суспільство.

4. Європейські християнські партії.

Навчальна мета: довести до майбутніх фахівців у галузі міжнародних відносин важливість набуття навиків в порівнянні політики різних держав.

Виховна мета: переконати студентів у своєї особистої відповідальності за належне застосування знань для розв’язування проблем у сфері міжнародних відносин.

Рекомендована література:

1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

2. Гетьманчук М., Харченко В. Дослідження політичних систем країн Західної Європи – важливе завдання української політичної науки // Збірник наук. праць "Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку". – Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка". Вип.16. 2005. – С.152 – 154.

3. Політична система суспільства: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф.М.Рудича: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Освіта. — 456 с.

Наочні посібники:

Слайд-транспаранти:

“Основні етапи розвитку порівняльної політології”.

Технічні засоби навчання:

Графопроектор «Полілюкс».

Викладач лекційним методом викладає матеріал з теми. При викладанні матеріалу рекомендується застосовувати метод розповідь-бесіда, що надає викладачу можливість шляхом опитування (усного) контролювати засвоєння студентами викладеного матеріалу з даного розділу дисципліни.

Методом творчих рекомендацій викладач добивається закріплення студентами знань з теми, що викладається. Основну увагу слухачів треба звернути на необхідність знань студентами усіх норм, що визначають завдання, принципи та основні інститути міжнародних відносин.

1. Характер відносин між церквою та державою

Характер відносин між церквою та державою допоможе нам усвідомити не лише вплив релігії на політичне життя кожної конкретної країни, а й з'ясувати вплив релігійно групової приналежності на існування та вагомість цього чинника існуючих сціополітичних поділах. Для цього нам треба розглянути наступні позиції:

· відносини між церквою та суспільством.

· відносини між церквою та державою

Характер відносин між церквою та державою суттєво зменшився з початку XX ст. порівняно з попереднім історичним періодом. Якщо ще у XIX ст. спектр цих взаємовідносин був надзвичайно широкий - від повного відділення до цілковитої квазіідентифікації між державним апаратом та провідною для цій держави церквою, - то у наступному сторіччі ці взаємовідносини стали гнучкішими.

Визначальною детермінантою у формуванні сучасної моделі політичної доктрини християнства та інституціалізації політичних християнських організацій була енцикліка "Кегит Ноуагит" папи Лева XIII (1878-1903) яка вийшла у світ 1891 р. Започаткований нею процес приведення католицької доктрини до реалій тогочасного світу продовжили у XX ст. Сьогодні у конституціях усіх європейських країн зафіксовано положення про відділення церкви від держави. Традиція домінуючої церкви у Західній Європі залишилась лише у двох державах - Італії та Сполученому Королівстві. Особливий характер ці відносини малі також у Німеччині в історичному вимірі XX ст.

Хоча в Італії вплив католицької церкви на суспільно-політичне життя країни поступово зменшується, проте її географічні розташування (релігійна держава Ватикан розташована у Римі), тісний історичний зв'язок з історією Італії, абсолютне домінування в особистому релігійному виборі італійців (98 % італійців вважають себе католиками), все це загалом і сприяє збереженню її домінуючої позиції у країні. Згідно зі статтею 7 Конституції Італії: "Держава і католицька церква є незалежними та суверенними у приналежній кожній з них сфері їх відносин і регулюються Лютеранськими угодами". Релігійне навчання у школах необов'язкове, але зберігається; держава не фінансує церкву, проте існує система державних пожертв, система релігійних робіт.

У Сполученому Королівстві англіканська церква була проголошена державною, а король - її главою ще за Генріха VI. До тридцятих років XX ст. церкву розглядали як опору політичної та конституційної системи країни. Зречення престолу Едварда VIII - було останнім наочним виявом значного впливу Англіканської церкви на політичне життя країни. Сьогодні монарх надалі залишається главою церкви і пери від церкви надалі займають свої місця у Палаті Лордів, однак роль Англіканської церкви у суспільстві суттєво зменшилась. Англіканська церква зосередила свою увагу лише на питаннях віри і не відіграє вагомої ролі у політичному житті країни, де юридично і фактично існує релігійний плюралізм.

Відносини між церквою та державою у Німеччині характери­зувалися суттєвими змінами протягом минулого сторіччя. До Другої світової війни більшість населення становили протестанти, але після війни ситуація дещо змінилася. Утворення двох німецьких держав призвело до того, що більша частина католиків залишилась на заході і півдні, тобто у ФРН. Внаслідок цього у ФРН встановився паритет між католиками та протестантами. Під час існування III Рейху скомпроментували себе не лише католики (в 1933 р. було укладено Конкордат між державою А. Гітлера та Римським престолом), а й протестанти, які намагалися створити церкву Рейху, об'єднавши у її складі одночасно 29 німецьких Протестантських церков. Зазначимо, що майже одночасно у 1934 р. було створено Конфесійну церкву, яка була налаштована опозиційно щодо нацистського режиму. Власне її представники і проголосили Німецьку Євангелістську Церкву "...німецькою гілкою світового протестантизму".

У сучасній Німеччині держава та церква відокремлені, однак держава збирає "церковний податок", – він становить 8 - 10%, залежно від регіону. Якщо громадянин надав до канцелярії єпископа заяву, в якій визнав себе невіруючою особою, то його звільняють від цього податку. В інших випадках несплата "церковного податку" вважається карним злочином. У 1960-х роках у ФРН "церковний податок" сплачували близько 90 % громадян. Конституція ФРН чітко і однозначно трактує питання релігійного виховання у школах. У статті 7, пункті другому зазначено: "Викладання релігії у державних школах, за винятком внеконфесійних, є обов'язковим. Без шкоди для права нагляду з боку держави релігійне навчання проводять відповідно до принципів релігійних громад".

В Демократичної Республіки Німеччині протестантська церква перебувала у складній ситуації, тому що комуністична влада активно втручалась у її автономію. Після падіння Берлінського муру обидві частини протестантських церков почали вести активний діалог.

Конфесійний розподіл у державах Західної Європи (на 2002 р.)

Ном. за пор.	Країна	Римо-като-лики	Проте­станти	Му­суль­мани	Інші	Важко визна­чити	Ате­їсти	Показ­ник індек­су
	Австрія	78,0	5,0	17,0*	-	-	-	0.18
	Бельгія	75,0	25,0	-	-	-	-	0.15
	Греція	98,0**	-	1,3	0,7	-	-	0.04
	Данія	3,0	95,0***	2,0	-	-	-	0.10
	Ірландія	91,6		-	5,9	-	-	0.08
	Іспанія	94,0	-	-	6,0	-	-	0.06
	Італія	98,0	-	-	2,0	-	-	0.04
	Нідерланди	31,0	21,0	4,4	3,6	40,0	-	0.61
	Німеччина	34,0	34,0	3,7	1,7	-	26,3	0.56
	Норвегія	1,9	86.0***	-	2,1	-	10,0	0.12
	Португалія	94,0	1,0	-	5,0	-	-	О.08
	Спол. Кор.	15,26	45,7****	2,5	6,1		30,44	0.42
ІЗ	Фінляндія	-	89***	-	2.0	9,0	-	0.11
	Франція	83,0-88,0	2,0 1	5,0-10,0	2,0		4,0	0.34
	Швейцарія	46,1	40,0	-	5,0	8,9	-	0.52
	Швеція	-	87,0***	-	13,0	-	-	0.12

* Стосовно релігійного складу населення Австрії зазначимо, Що 17,0% становлять мусульмани та представники інших Релігійних конфесій.

** Грецька православна церква

*** Євангелістсько-лютеранська церква

**** Англіканська церква

2. Характеристика конфесійної фрагментації.

Важливою характеристикою існуючої у країнах Західної Європи ситуації з релігійними групами є характеристика конфесійної фрагментації. Найбільша релігійна гомогенність властива (серед католицьких держав) - Італії, Іспанії, Португалії та Ірландії; православній Греції; серед протестантських держав -Данії, Фінляндії, Норвегії та Швеції. Найбільша релігійна різноманітність, тобто наявність одночасно декількох сумірних за впливом конфесійних груп притаманна Нідерландам, Німеччині, Сполученому Королівству та Швейцарії. В цілому в Європі простежується наявність чіткої лінії конфесійного поділу країн, коли північ є протестантською, південь - католицьким, а лінія поділу між цими двома групами країн проходить через Нідерланди, Німеччину та Швейцарію, які найбільш гетерогенні у конфесійному плані. Статистичний довідник ЦРУ, електронну версію якого ми постійно використовуємо, у 1998 р. під час конфесійної характеристики держав Західної Європи ще не виділяв мусульман в окрему групу, їх обчислювали у межах синтетичного показника "інші". Інтенсивний процес імміграції, про який ми згадували, відчувається у зростанні кількості людей, які визнають іслам, що свідчить про постійне зростання частки іммігрантів власне з мусульманських країн. Відповідно в електронному варіанті цього довідника за 2002 р. вже введено як самостійну групу при характеристиці конфесійної приналежності країн Західної Європи - окрему одиницю "мусульманин".

Для вимірювання стану релігійної фрагментації використовується індекс релігійної фрагментації. Індекс обчислюють у проміжку від "0" до "1", де "0" - означає дуже гомогенне суспільство, відповідно "1" - максимально гетерогенне суспільство, тобто таке, де кожен мав би належати до іншої конфесії. Як бачимо, показники індексу відображені у таблиці, корелюються з поданими показниками вірних різних конфесій у відсотках.

3. Церква та суспільство.

Відносини церкви і суспільства можуть дислокуватися на площині від ситуації, коли церква свідомо обмежує свою компетенцію лише виконанням релігійних функцій у суспільстві, до активного втручання у вирішення можливо не всіх, але окремих, суспільнозначимих питань, що може певною мірою впливати на хід політичного процесу у країні. В останьому випадку йдеться про окремі контраверсійні питання, які по - різному трактує церква та окремо групи, або навіть більшість громадян. До цих питань належать - ставлення до абортів, розлучень, релігійної або світської освіти у школах тощо.

У Сполученому Королівстві. Протистояння між різними суспільними групами на підставі відмінної конфесійної приналежності представників цих груп властиве Північній Ірландії. Ця частина Сполученого Королівства має 1500 000 населення, яке поділяють переважно за конфесійною приналежністю - дві третини становлять представники англіканської церкви, одну третину - вірні католицької церкви. У табл. 13 ми наводили особливості групової ідентифікації у Північній Ірландії (підставою цієї групової ідентифікації), яка потім виявляється у дихотомному поділі політичних партій та депутатів регіонального представницького органу на "юніоністів" та "націоналістів". У 1969 р. в столиці Ольстера Белфасті дві третини родин проживали компактно разом із 91 % своїх одновірців. Кожна етнічно-релігійна громада мала власні церкви, школи, бари, газети, громадсько-політичні організації тощо. Більше того до середини 70-х років простежувалась дискримінація населення на релігійній основі. У 1969 р. з 209 осіб, які працювали як державні службовці, лише 13 були католиками. З 319 вищих посад у регіональних органах влади католики займали лише 23. З 115 посадових осіб, яких призначав уряд до праці у 9 регіональних державних закладах, лише 16 було католиків. У 1972 р. середнє безробіття серед чоловіків було вдвічі більше серед католиків, ніж серед протестантів ш.

На противагу цьому, у Шотландії, де більшість місцевого населення дотримується обряду Пресвітеріанської церкви, конфесійна відмінність не позначається суттєво на політичній практиці. Хоча національна релігійна особливість шотландців зробила свій внесок у збереження та активізацію почуттів шотландської самосвідомості, що виявилось у результатах регіонального референдуму 1998 р. щодо створення парламенту та уряду Шотландії.

Швейцарія найбільш гетерогенна країна Західної Європи у конфесійному плані. Релігійні відмінності мали вагомий вплив на політичне життя особливо у другій половині XIX ст., коли дійшло до культурної війни між католиками та протестантами. Католицькі регіони здебільшого були сільськими, відмежованими від процесів індустріалізації, які цікавили політичні еліти у прогресивних протестантських регіонах. Оскільки Ватикан тоді займав вороже ставлення щодо модернізації суспільства так само як до відділення церкви від держави, то це, як зазначав Волф Ліндер,"...сприяло конфесійній сегрегації. Більшість католицьких кантонів доручили костелу систему публічної освіти. В окремих кантонах зі змішаним конфесійним складом релігійна сегрегація у школах тривала до другої половини XX ст." ш Протистояння між двома конфесійними групами стосувалось фактично питань організації суспільства. Вийшовши на рівень протистояння громадських організацій, католики створили власну політичну партію. Таке протистояння було знято шляхом прийняття змін до Конституції у 1874 р. В.Ліндер зазначив: "Історичний культурний конфлікт між католиками і протестантами втратив своє значення сьогодні. Багато проблем вирішили шляхом встановлення сучасної, ліберальної демократії, яка нівелювала безпосереднійвплив релігійних організацій на суспільство. Варто зауважити, що до половинчастого вирішення цих проблем у межах федералізму треба було додати досвід більше як чотирьох поколінь. Таким способом питання культури не лише зняли, але з впливом часу втратили свою попередню гостроту". Католики, як видно з табл. 15, становлять незначну, але більшість серед населення. Протестанти здебільшого сконцентровані у кантонах на Півночі та Заході країни, загалом домінуючи у 12 кантонах. Нагадаємо, що люди, які уособлюють собою домінуючі напрями протестантизму у Швейцарії: Кальвін - жив і працював у Женеві, Цвінглі - у Цюріху. Католики домінують у південних та східних кантонах на кордонах з Італією та Австрією, тобто вони компактно проживають у 13 кантонах. Рівень домінації у кантонах католиків і протестантів різний, коливаючись від майже абсолютної - римо-католики у Овшане (94, 1 %), Валаіс (93, 5 %) до мінімальної переваги протестантів у Ааргау (51,3 %). Один кантон (Сашкіеп) фактично поділений навпіл. Сьогодні конфесійні відмінності розділяють християнських демократів, яких в основному підтримують практикуючі католики від Соціал-демократів та Вільних демократів, яких підтримують протестанти та католики, які рідко відвідують, або взагалі не відвідують церков. Швейцарська народна партія має сильну підтримку серед протестанських фермерів. Незважаючи на ці відмінності, конфесійний поділ у Швейцарії не є підставою сталої групової ідентифікації, тим більше підставою політичних відмінностей.

4. Європейські християнські партії.

Під час визначення сутності соціополітичного поділу ми зазначали, що іманентною його складовою є політичні партії. У державах Західної Європи діє значна кількість партій, які належать до християнських. Першим християнським політичним об'єднанням у Європі вважається німецька партія "Центр", яка утворилась у 1852 р. (Католицька фракція у парламенті Прусії). Енцикліка "Кегит Моуагит" стимулювала утворення на рубежі ХІХ-ХХ ст. мережі католицьких профспілок, жіночих, молодіжних, харитативних об'єднань, які у своїх документах і безпосередній діяльності розглядали питання держави та громади з позицій католицизму.

Першими політичними християнсько-демократичними партіями були: Католицьке об'єднання суспільних студій (1889) в Італії; Християнсько-демократична партія Франції (1896-97); Демократична Ліга Бельгії (1891). Багато християнсько-демократичних партій виникло у міжвоєнний період: Італійська народна партія (1919); Соціалістична народна партія Іспанії (1922); Демократична народна партія Франції (1924), а також політичні партії в Бельгії, Нідерландах тощо.

Під час Другої світової війни більшість з цих партій зайняли антифашистську позицію і брали активну участь у національних рухах опору, що сприяло піднесенню їх авторитету в очах громадян власних країн. Сьогодні до партій цього напряму належать 70 політичних партій у 50 країнах світу (найсильніші партії у країнах Західної Європи). Християнсько-демократичні партії декларують свій світський характер, незалежність від Ватикану та Костелу, прагматизм, відданість засадам демократії, ідеологічний плюралізм і солідаризм.

Європейські християнські партії є не лише найпотужніші та впливові серед існуючих у світі християнських партій, вони також відіграли надзвичайно важливу роль в ініціюванні інтеграційних процесів на Європейському континенті після Другої світової війни. Весною 1944 р. представники християнських партій Данії, Нідерландів, Італії та Франції прийняли "Декларацію з проблем європейської співпраці", де наголосили на потребі утворення "європейського федерального устрою". Вирішальну роль в ініціюванні та утворенні загальноєвропейських структур відіграли представники християнських демократів - К.Аденауер, Р.Шуман та А.де Гаспері.

Діючі сьогодні у державах Західної Європи християнські партії на підставі їхньої конфесійної приналежності умовно можна поділити на:

· католицькі;

· міжконфесійні або католицько-протестантські;

· протестантські християнські партії.

· Італійський рух за відродження.

Електоральна підтримка християнсько-демократичних партій

у державах Західної Європи

Назва кр.	Назва політичної партії
Австрія	Австрійська народна партія	27,7 (1994)	28,3	26,9
Бельгія	Фламандські християнські демократи	16,7 (1991)	17,2	14,1
	Християнські демократи франкофонів	7,8 (1991)	7,7	5,9
Данія	Християнська народна партія	2,3 (1990)	1,8 (1994)	2,5 (1998)	2,3 (2001)
Ірландія	Фіанна Гаел	29,2 (1989)	24,5 (1992)	28,0 (1997)	22,5 (2002)
Італія	Італійська народна партія *	11,1 (1994)	6,8** (1996)	14,5?* * (2001)
	Християнський демократичний центр		5,8	3,2
	Народна партія південного Тіроля	0,6	6,8**	14,5** *
Люксембург	Християнська соціальна народна партія	31,7 (1989)	30,3 (1994)	30,4 (1999)
Нідерланди	Християнсько-демократичне звернення	35,3 (1989)	22,2 (1994)	18,4 (1998)	27,9 (2002)
	Народна партія свободи	14,6 (1989)	19,9 (1994)	24,7 (1998)	15,4 (2002)
Німеччина	ХДС-ХСС	43,8 (1990)	41,5 (1994)	35,1 (1998)	38,5 (2002)
Норвегія	Християнська народна партія	7,9 (1993)	13,7 (1997)	12,4 (2001)
Фінляндія	Фінська християнська унія	3,1 (1991)	3,0	4,2
Швеція	Союз християнських демократів	7Д (1991)	4,1 (1994)	11,8 (1998)	9,1 (2002)
Швейцарія	Християнська демократична народна партія	18,2 (1991)	17,0	15,9

* Італійська народна парія до 1994 р. називалась -Християнсько-демократична партія Італії.

** У 1996 р. Італійська народна партія брала участь у виборах в рамках блоку спільно з Народною партією Південного Тіроля та Демократичною партією.

*** У 2001 р. до блоку цих трьох партій приєдналась ліберально-консервативна партія

До першої групи (католицькі) належать: Австрійська народна партія; обидві християнські партії Бельгії; Ірландська Фіана Гаел; Італійська народна партія; Християнська соціальна народна партія Люксембургу; Християнсько-соціальний Союз з Німеччини, що поширює свій вплив переважно на Баварію; Швейцарська християнська демократична народна партія.

До міжконфесійних партій належать: Християнсько-демократичне звернення, яка як єдина партія виникла у 1980 р. внаслідок об'єднання двох протестантських та однієї католицької партій та Християнсько-демократичний союз у Німеччині.

До протестанських партій належать християнські демократи Данії, Норвегії, Швеції та Фінляндії.

Наприклад. Християнська народна партія виникла у 1977р в Данії. Відповідно в програмних засадах цих партії значну увагу приділено вимогам подолання негативних тенденцій, які виявились у суспільному розвитку на постіндустріальному етапі. Зокрема, Християнська народна партія Данії виникла, в результаті незадоволення громадськості процесами лібералізації стосовно проблем порнографії та абортів в країні.

Європейські християнські партії належать до партій правого спрямування у ліво-правому ідеологічному вимірі. Проте простежується певна закономірність: у тих країнах, де першою утворилась потужна партія правого спрямування, вже немає християнської партії, тому що вона перебирає на себе вимоги які властиві партіям християнського напряму (наприклад Консервативна партія Сполученого Королівства). І навпаки, утворення потужної християнської партії лімітувало наступне формування потужної партії правого спрямування (ХДС-ХСС) у цілого суспільства, яке, як вже зазначали, багатоконфесійне. Тому релігійна основа соціополітичного поділу серед держав Західної Європи на сьогодні є лише у Північній Ірландії.

Дата добавления: 2014-01-11