Модель фрустрації

Психофізіологічно – орієнтовані моделі психосоматичних розладів

Важливу роль в поясненні взаємозв'язку психосоматичних розладів і стресів відіграє модель фрустрації чи хворобливого переживання невдачі, що супроводжується інтенсивними негативними емоціями. Фізіологічні ж наслідки цих емоційних спалахів, особливо якщо фрустрація повторюється неодноразово, призводять до психосоматичних розладів. Фрустрація може бути викликана різними ситуаціями, в яких виникає свого роду миттєвий внутрішній конфлікт - розбіжність бажаного і дійсного. Вона є синонімом псіхоемоційного стресу, точніше, однією із складових його психологічних механізмів.

У нормі доросла людина має досить високу фрустраційну толерантність, що дозволяє їй пристосовуватися до стресів повсякденного життя. Однак цей стримуючий бар'єр не завжди надійний. Він перестає виконувати свою захисну роль, коли зовнішні фрустраційні фактори надмірно інтенсивні або, що відбувається набагато частіше, коли толерантність до фрустрації знижується. Наприклад, коли людина страждає від зниження самооцінки і пригніченості, які викликані активацією ірраціональних переконань, особливо пов’язаних з соціальними установками та порівнянні себе з оточуючими (А. Злліс).

Підкріплюють виникнення фрустрації такі характеристики людини, як педантичність і ригідність, а також прагнення до досконалості (перфекціонізм). В основі цих особистісних особливостей лежить надмірне самоототожнення їхнього власника з тими цілями, які він переслідує і які в силу несприятливого збігу обставин виявляються недосяжними.

Фізіологічно виникнення фрустрації як вкрай дискомфортного емоційного стану з позицій біологічної теорії емоцій (П. К. Анохін) пояснюється як реакція на розбіжності між образом бажаного результату і образом реальності в рамках існуючого в мозку універсального механізму цілеспрямованої поведінки, механізму планування рішень і покрокового контролю їх виконання.

З цієї точки зору, в основі стану фрустрації лежить невідповідність, не конгруентність моделей дійсності правої та лівої півкулі, що становлять її відображення в різних варіантах: бажаного (мрії і плани) і дійсного (відображення прозової життєвої реальності).

Практично важливий висновок, який випливає з цієї моделі, полягає в тому, що для зняття фрустрації необхідно згладжування гостроти подібного міжпівкульного конфлікту, свого роду гармонізація межпівкульних(правої та лівої півкуль) відносин. Саме це і досягається за допомогою різних психокорекційних методів, особливо тілесно-орієнтованих.

Дата добавления: 2014-01-11