На рівні мислення

На емоційному рівні

а) Занепокоєння, тривога в чистому вигляді. (Тривога - це не що інше, як страх, не спрямований на якийсь конкретний предмет.) Особливо характерна для затяжного стресу так звана «вільно плаваюча», невмотивована тривога, іншими словами, безпідставні побоювання з приводу малоймовірних подій, які, можливо, ніколи не відбудуться.

б) Пригнічений настрій (аж до стійко зниженого, що доходить до ступеня депресії, від тривоги до депресії один крок...). Можливі також різкі перепади настрою, нерідко підкріплені емоційною неврівноваженістю - неконтрольованими бурхливими спалахами емоцій і «вихлюпування» агресивності.

в) Невмотивована дратівливість і пов'язана з нею підвищена конфліктність, викликані не зовнішніми причинами, а внутрішнім станом людини.

г) Емоційне спустошення або синдром емоційного вигорання, зазвичай пов'язане з професійним стресом у людей «допомагаючих професій» (лікарі, психологи, педагоги) або зайнятих у сфері обслуговування з високою інтенсивністю спілкування з клієнтами і підвищеною конфліктністю останніх (продавець, торговельні і рекламні агенти й ін). Вигорання проявляється не тільки як емоційна спустошеність («вичерпаність» емоцій) і відхід від спілкування («відгородженість»), але ще й як емоційна примітивізація («сплощення») і підвищена конфліктність («вибуховість»). Вигорання призводить ще й до стану розчарування в повсякденній діяльності, з якою також асоціюється постійна втома і втрата ціннісних орієнтирів (деморалізація, огрубіння і цинізм, регрес особистості).

а) Фіксація на певних думках, пов'язаних з джерелами стресу (як правило, негативних). Відбувається також звуження кола інтересів: всі вони групуються навколо «болючої» теми, і людині стає важко переключитися та розмірковувати про інші сторони життя. В результаті вона багаторазово повторює одну і ту ж послідовність думок, один і той же ланцюжок міркувань - як би подумки ходить по замкнутому колу, не бачачи з нього виходу.(Особливо властиво це так званим «в'язким» особистостям, з епілептоїдної акцентуацією характеру - з урахуванням того, що в умовах стресу відбувається «загострення» характерологічних особливостей.) Подібне «невідступне міркування» може переростати в психопатологічні явища, яке призводить до формування не тільки нав'язливих думок, а й хворобливо-недовірливої підозрілості.

Фізіологічно подібні зміни мислення пов'язані з закономірностями протікання процесу збудження в мозку - формуванням вогнища «застійного» збудження (домінанти), який може переростати у стійкий патологічний стан мозку. Психологічний же регресійний механізм «застрявання» на негативних думках пов'язаний з поверненням до ранніх етапів психічного розвитку (від року до двох). У цьому віці, по 3. Фрейду іменованим анальним періодом розвитку, у дитини формується самосвідомість, мова, словесно-оформлене мислення і психомоторні навички самостійності (ходьба та ін.) При цьому описаний механізм психіки, що дозволяє багаторазово повертатися до однієї і тієї ж інформації, наполегливо повторювати одні й ті ж дії, а в загальному сенсі - наполягати на своєму, носить адаптаційний характер, допомагаючи дитині засвоювати важливі навички.

б) Протилежний стан «відсутності думок», внутрішня спустошеність («в голові порожнеча... нічого не хочеться...»). Дана форма реакції на стрес, по суті, являє собою прояв психологічного захисту, що протікає у формі витіснення (захисту від словесного оформлених думок на хворобливу, «заборонену» тему). Фізіологічно, як показано, зокрема, Е.А. Костандовим (1988), подібний стан відповідає так званому захисному гальмуванню кори мозку. На власне психологічному рівні воно також пов'язане з механізмами регресії, причому з можливістю повернення в ще більш ранній у порівнянні з попереднім періодом вікового розвитку, що передує розвитку мовлення. Тим самим відбувається перехід в стан «безсловесність», тобто тимчасове переважання активності правої, невербальної півкулі.

Дата добавления: 2014-01-11