На міжособистісному ( соціально – психологічному) рівні

На рівні поведінки

а) Підвищення поведінкової активності. При цьому необхідно підкреслити, що хоча спочатку подібна активність являється пристосувальною, але результат її не завжди буває адаптаційним. Це відноситься до так званих первинних поведінкових реакцій - бездумно-автоматичних, пов'язаним з підсвідомими, примітивними стратегіями виживання (А. Бек). Формами такої непродуктивної діяльності можуть бути і непродумані, нелогічні, поспішні вчинки, і просто метушливе переживання. Фізіологічно дана форма поведінки пов'язана з так званою пошуковою активністю, запрограмованою на неусвідомлюваному рівні.

У дітей аналогічна поведінка носить назву гіперактивності. Її підсвідома мета - привернути до себе увагу і батьківську любов (якщо дитині її не вистачає), а в більш старшому віці - увагу, співчуття і підтримку оточуючих людей.

Саме подібні моменти зв'язуються в даному випадку з вікової регресією. Ще один регресійний механізм, за С. Грофом, - переживання на підсвідомому рівні процесу народження в період проходження по родових шляхах, активного пошуку виходу (III базова перинатальна матриця).

б) Зниження активності - не просто бездіяльність, але ще й гальмування, млявість, апатія. Це безвольний стан переживання «глухого кута», що супроводжується відмовою від пошуку. Його глибинну основу складає негативний баланс між проблемою, переоцінкою її негативних наслідків і скептичною недооцінкою власних можливостей впоратися з цією ситуацією. Фізіологічно подібний стереотип поведінки зводиться до захисної реакції рухового «заціпеніння» (ступору). Психологічний регресійний механізм - повернення до внутрішньоутробного періоду, точніше, до початкового періоду пологів, пов’язаному з переживанням безвиході (по С. Грофу, II базова перинатальна матриця).

а) Порушення відносин з людьми. Відповідно до типології К. Хорні, відносини можуть змінюватися від емоційної байдужості, бездушності (рух «від людей») до відкритої ворожості по відношенню до оточуючих (рух «проти людей»). Або, навпаки, може виникати інфантильна залежність від оточуючих (рух «проти людей») - демонстрація свого душевного розладу і безпорадності, приниженість, пошук підтримки і співчуття. Регресійний механізм - повернення у стан дитини, в якої ще відсутній достатній життєвий досвід «дорослого» спілкування.

б) ізольованість, соціальна ізоляція. Це прагнення ізолюватися від реального життя як джерела стресу, ізолюватися від повсякденності, що нагадує про стресові події, і від людей, які з ними пов'язані, усамітнитися в уявній келії або «вежі зі слонової кістки». Засобами відходу від реальності можуть бути і розлади поведінки, різного роду залежності, як хімічні - будь то алкоголь або наркотики, так і поведінкові - азартні ігри (gambling) або ігри комп'ютерні, інтернет-залежність чи різного роду фанатизм.

в) Порушення соціально-психологічної адаптації, простіше кажучи, порушення пристосування до життя, що приводить до зниження соціальної компетентності і життєвої успішності (починаючи від питань кар'єри, працевлаштування аж до рішення найпростіших побутових проблем). Образно можна назвати подібний стан «синдромом жертви» або «синдромом невдахи», в основі якого лежить такий регресійний механізм, як дитяча безпорадність.

Природно, обидві описані групи проявів стресу - і психологічних, і фізіологічних - призводять в результаті до зниження соціальної активності і працездатності в першу чергу внаслідок постійної (навіть на початку робочого дня або після відпочинку) і зовні безпричинної втоми, пов'язаної з виснаженням нервової системи. Свій внесок у зниження працездатності вносить і нездатність зосередитися.

Дата добавления: 2014-01-11