ГДВ та вимоги до них

Лекц.

3.

Джерела забруднення:

g. Відходи деревини при заготівлі, обробці, сплаві лісових матеріалів.

h. Стічні води промислових та комунальних підприємств; води шахт, рудників, нафтопромислових об’єктів.

i. Змивання міндобрив і отрутохімікатів із с \ г угідь; стоки тваринницьких ферм.

j. Радіоактивні відходи.

k. Викиди транспорту (особливо авто -, водного, залізничного).

Види забруднення:

o Хімічне – при надходженні лугів, кислот, нафти і нафтопродуктів; солей важких металів; отрутохімікатів і міндобрив (особливо солі ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію – із целюлозо-паперової, металургійної, коксохімічної промисловості та тваринницьких комплексів).

o Фізичне – пов’язане із зміною фізичних властивостей води: прозорості; наявності суспензій (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини), температурного режиму – сповільнюють фотосинтез водних рослин, забруднюють зябра риб, погіршують смак води.

o Біологічне – мікроорганізми (віруси та бактерії); енергетично-комунальні стоки; стоки підприємств мікробіологічної, м’ясо-молочної продукції і цукрових заводів. Таке забруднення поширене у зонах відпочинку.

o Теплове – в результаті викидів теплових вод із енергетичних установок (АЕС, ТЕС) – підвищується температура і гине риба, загнивають водорості і мікроорганізми.

Наслідки:

1. забруднення Світового океану;

2. вододифіцит;

3. зміна хімічного складу води;

4. відмирання водної рослинності і живих організмів води;

5. несприятливі рекреаційні ресурси;

6. захворювання людей і тварин;

7. погіршується стан водостоків, родючість і стан ґрунтів.

Шляхи вирішення проблеми:

- Раціональне використання водних ресурсів (сувора економія водовитрат; ефективне очищення стічних вод; санітарна охорона вод від виснаження та забруднення).

- Заміна на підприємстві водоємких технологій на більш прогресивні малоємкі.

- Ефективне очищення і широке використання для зрошування і для виробництва стічних вод.

- Заміна старої аварійної водогінної системи водопостачання населених пунктів на сучасну і надійну.

- Встановлення водолічильників.

4. Джерела забруднення:

a. Ерозія (водна, вітрова).

b. Комунально-побутовий сектор та механічне забруднення (упаковочні матеріали, непридатна побутова техніка, скло, старі авто, поліетилен).

c. С \ г (використання техніки, міндобрив та іншої хімізації: азот, фосфор, залізо, солі важких металів, стронцій, уран, радій; пестициди).

d. Промисловість (гірничодобувна, заготівка лісу та ін.).

e. ГЕС, ТЕС.

f. Меліорація чи перезволоження

g. Транспорт та прокладання доріг.

h. Накопичення радіоактивних речовин.

i. Наслідки стихійних лих.

Наслідки:

1. Засолення ґрунтів – утвор. осушення ґрунтів.

2. Забруднення твердими відходами великих площ.

3. Зменшення врожайності.

4. Виснаження ґрунту.

5. Радіоактивне забруднення.

6. Руйнація грунту під впливом гірничодобувної промисловості.

Шляхи вирішення проблеми:

a. Досконалість технологічних процесів у виробництві.

b. Раціональне використання земель.

c. Розумна технологія обробітку грунту.

d. Ефективніша утилізація твердих відходів.

e. Суворий контроль за використанням грунту для різних цілей.

5. Основна риса розвитку людства на сьогоднішній день – енергетика, яка впливає на виробництво, життя, рівень суспільства. Це енергія сонця, вітру, гідроенергія рік, ядерна, термоядерна. Людина лише перетворює одну енергію на іншу.

Найактуальніший вплив мають електростанції.

ТЕС: 1. виділяє багато тепла – виділяю СО₂ (призводить до парникового ефекту), оксид сірки та азоту, спричинюють кислотні опади (гине флора і фауна, знижується врожайність, руйнуються споруди, вплив на людей).

2. Радіаційне забруднення – вплив радіонуклідів на ґрунти.

3. Забруднення земної поверхні шлаками і золою, що може негативно відобразитись на с \ г угіддях та шламами – вплив на водойми.

АЕС: 1. Забруднення відбувається ще на стадії видобування сировини – утворюються відвали пустих уранових порід, які згодом виділяють радіоактивний газ – радон.

2. Переробка – все, що стикається із радіоактивними речовинами заражене.

3. Відходи – смертельно небезпечні.

Через певний проміжок часу (30 років) самі АЕС потрібно законсервовувати.

ГЕС: 1. Затоплюють рівнинні родючі ґрунти.

2. Гине флора і фауна, а рештки планктону гниють і отруюють воду.

6. Парниковий ефект: діє як скло в парнику.

Джерела: утворюється на основі збільшення вмісту СО₂ (оксиду вуглецю) в повітрі внаслідок: техногенних викидів в атмосферу; вирубування лісів; розширення пустель; зменшення рослинного покриву, внаслідок будівництва населених пунктів, промислових підприємств, шляхів, полігонів.

Водяна пара і СО₂ створює ефект парника – підвищує температуру приземного повітря. Енергія сонця випромінюється, поглинаючи інфрачервоне теплове випромінення земної поверхні і атмосфери. Підвищення в атмосфері СО₂ на 13 % - збільшує температуру на 0,5 ⁰ С.

Наслідки: Якщо темпи видобування кам. вугілля, нафти та газу і вирубування лісів значно зростуть – то через кілька десятків років зріст середньорічної температури приведе до:

1. катастрофічних змін клімату;

2. танення льодовиків;

3. підняття рівня Світового океану;

4. затоплення суші.

Зріст температури передбачається нерівномірний, залежно від загальної циркуляції атмосфери (великі квітучі території перетворяться в пустелю). На сьогодні, рухаючись від Пн. Полюсу до Пн. Америки зафіксовані місця де лід відсутній.

Кислотні опади. Джерела: промисловість, атомні двигуни, ТЕС. В результаті їх дії у НС надходить значна кількість сірки та азоту. Вони сполучаються із водяною парою, що міститься у атмосфері та утворюють оксид сірки, оксид азоту. Ці сполуки формуються у хмари та випадають у вигляді опадів – дрібних крапельок сірчаної та азотистої кислоти. Існують, так звані кислотні сніги, вони являються „бомбою сповільненої дії”, тому, що лежачи тривалий час на полях вони весь час підживлюють грунт кислотою.

Наслідки: 1. пониження врожайності у с \ г;

2. вплив з грунту кальцію, калію, магнію – що може деградувати флору і фауну;

3. отруєння всіх водних об’єктів – відбиток буде помітний на рибі та ін водних організмах;

4. зникнення лісів – спричинить утворення зсувів, селів, зникнення комах та в кінцевому результаті птах;

5. знищення людей (вплив на дихальні шляхи, очі, шкіру, волосяний покрив...).

Смог: цеявище характерне для великих індустріально розвинутих міст, де велике зосередження людей, значна кількість транспорту; функціонує багато підприємств. Джерела: викиди промисловості; вихлопи транспорту; туман; дим пожеж чи при спалюванні побутового сміття.

Ця сукупність формується у хмару і зависає над містом. Особливо це помітно, якщо погана циркуляція повітря.

Наслідки: 1. перекривається доступ кисню;

2. можуть відбуватися фотохімічні реакції (під дією УФ);

3. інтенсивне підвищення радіації;

4. виникнення ряду захворювань (в основному пов’язаних із органами дихання та С – С С).

Озонові діри: виникають в результаті руйнування озонової оболонки. Вперше таке явище було зафіксоване над о. Шпіцбергеном (на сьогодні зафіксовано і над Австралією).

Джерела: транспорт; промисловість; виробники енергії; побутовий сектор (використання продуктів, які містять речовини, що руйнують озон); при запуску ракет у космос із їх пального виділяються і надходять ШР.

Так, як озон виконує захисну функцію (захищає планету від прямого сонячного тепла та надходження радіації; від бомбардування метеоритними тілами тощо), то коли в атмосферу надходять різними шляхами шкідливі речовини, вони вступають в реакцію із озоном і розкладають його на кисень.

Наслідки: 1. збільшення надходження сонячного тепла – парниковий ефект;

2. підвищення рівня радіоактивного випромінення;

3. зростання захворювань, як серед людей, так і серед тварин і рослин;

4. генетичні зміни у живих організмів, що може привести до утворення різних мутацій;

5. вимирання всього живого та планети в цілому.

НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

1. Стандартизація в галузі охорони повітряного середовища.

2. Нормування домішок в атмосфері.

4. Поняття про розсіювання викидів в атмосфері.

5. Санітарно – захисні зони підприємства.

6. Нормування якості води у водоймах.

1. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог що до охорони НПС, використання природних ресурсів та гарантування екобезпеки.

Екобезпека – такий стан НПС при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення загрози для здоров’я людини.

Державні стандарти в галузі охорони НПС визначають:

o поняття і терміни;

o режими використання і охорону природних ресурсів;

o методи контролю за станом НПС;

o вимоги що до запобігання шкідливого впливу забруднення НС на здоров’я людини;

o інші питання, пов’язані з охороною НС і використання природних ресурсів.

Система державних стандартів включає в себе такі групи:

- гідросфера;

- атмосфера;

- ґрунти;

- флора;

- фауна;

- надра.

І кожна ця група включає деякі види стандартів:

1. Основні положення.

2. Терміни, визначення, класифікація.

3. Показники якості середовища, параметри викидів, скидів, показники інтенсивності використання природних ресурсів.

4. Правила охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

5. Методи визначення параметрів стану природних об’єктів.

6. Вимоги до засобів контролю і вимірювань стану НПС.

7. Вимоги до пристроїв, споруд по захисту НС.

Ці державні стандарти є обов’язковими для виконання.

Система екобезпеки включає в себе нормативи екобезпеки, до яких відносять:

Ø ГДК забруднюючих речовин в НПС.

Ø ГДР (рівні) акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу на НПС.

Ø ГД вміст ЗР (забруднюючих речовин) в продуктах харчування.

Ø ГДВ та ГДС (скиди) у НС забруднюючих хімічних речовин.

Ø Граничні нормативи утворення ЗР, які відводяться у НПС при експлуатації технологічного чи іншого обладнання, споруди, об’єктів.

Ø Нормативи використання окремих ресурсів, як сировини останнього виробничого процесу.

Ø Нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих пересувних джерел.

Нормативи ГДК забруднюючих речовин у НПС та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиним для всієї території України.

Пріоритет обґрунтування ГДК належить радян. вченому проф.. В. Я. Рязанову – в 1971 році ним складено список для 120 речовин. Він обґрунтував критерії шкідливості забруднення:

1. Допустимою є та концентрація, яка не викликає у людини прямої чи не- шкідливої дії, не знижує її працездатності, не впливає на самопочуття і настрій.

2. Звикання до ШР (шкідливі речовини) повинне розцінюватись як несприятливий момент і доказ недопустимості цієї концентрації.

3. Недопустимі такі концентрації, які шкідливо впливають на рослинність, клімат, прозорість атмосфери і побутові умови населення.

2. Основною фізичною характеристикою домішок в атмосфері є їх концентрація – маса речовини в одиниці об’єму при нормальних умовах (мг \ м³).

ГДК- максимальна концентрація домішок в атмосфері в певний проміжок часу, яка періодично, або на протязі життя людини не має негативного впливу на неї і на НС.

Якщо речовина має негативний вплив на НС в менших концентраціях, ніж на організм людини, то при нормуванні виходить з порога дії речовини на НС.

Види ГДК:

1. Максимально разова ГДК (ГДК_max) – концентрація, яка викликає рефлекторні реакції у людини при короткочасній дії на неї – 20 хв. (відчуття запаху, тепла, світлова чутливість).

2. Середньодобова ГДК (ГДК_{С. Д.}) – встановлена для попередження загально токсичного, канцерогенного та ін. впливу на організм людини. Ця ГДК не має шкідливого впливу на людину у разі тривалої дії (24 год.).

Найбільша концентрація (С) кожної шкідливої речовини над поверхнею грунту не повинна перевищувати максимально разової дії ГДК, тобто С ≤ ГДК_max,при тривалості дії не більше 20 хв. якщо час дії ШР більше 20 хв, то С ≤ ГДК_{С. Д.}

При одночасній присутності в атмосфері декількох ШР одно направленої дії, їх сумарна концентрація задовольняється умовою:

С₁ С₂ С_n

─ + ─ + ─ ≤ 1, де С – концентрація речовини.

ГДК₁ ГДК₂ ГДК_n

3. У відповідності з вимогами ГОСТУ 17.2.3.02 – 78 для кожного промислового підприємства встановлюється ГДВ ШР в атмосфері при умові, що викиди ШР від даного джерела забруднення разом з ін. джерелами не створюють наземну концентрацію, що перевищить ГДК.

· При визначенні ГДВ від розрахункового джерела необхідно врахувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від ін. джерел за умови: С_і + С_ф ≤ ГДК, де С_і – концентрація ШР в наземному шарі повітря; С_ф – фонова концентрація речовини.

· Контроль ГДВ беруть в середньому за добу, місяць, квартал, рік.

· ГДВ встановлюють для кожного джерела викиду.

· Для неорганізованих джерел викидів, а також для сукупності дрібних джерел встановлюють сумарний ГДВ.

· Якщо на певному виробництві ГДВ не може бути досягнуте відразу, то по за домовленістю з комітетом Мінохорони природи можливе поетапне зниження викидів до величини ГДВ. Цей комітет встановлює тривалість кожного етапу.

· Паралельно з цим встановлюють значення – тимчасово погоджувального викиду ТПВ із врахуванням технології даного виробництва.

· ГДВ і ТПВ встановлюють не рідше 1 разу \ рік.

ТПВ – викид забруднюючих речовин у повітрі, що встановлюється на відповідний термін на рівні викидів аналогічних за потужностями і технології до досягнення ГДВ.

ГДВ – науково – технічний норматив, який встановлюється за умови, щоб вміст ЗР в приземному шарі повітря від джерела, або їх сукупності не перевищував норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світів.

4. Розповсюдження в атмосфері ЗР, котрі викидаються із труб і вентиляційних пристроїв відбуваються за законами турбулентної дифузії.

На процес розсіювання викидів мають вплив:

· стан атмосфери (вітер, вологість, атм. тиск);

· розміщення підприємств і джерел викидів;

· характер місцевості (рівнина, степ, гори, ліс);

· хімічні та фізичні властивості речовини, що викидається;

· висота джерела викиду (за рахунок більш інтенсивного потоку повітряних мас);

· діаметр труби і т. д.

Горизонтальне переміщення домішок визначається в основному швидкістю вітру, а вертикальне – розподілом температури у вертикальному напрямку.

По мірі віддалення від труби у напрямку розповсюдження промислових викидів можна умовно виділити 3 зони забруднення атмосфери:

1. Перекид факела викидів – характеризується невисоким вмістом ШР в приземному шарі атмосфери.

2. Задимлення з максимальним вмістом ШР.

3. Поступове зниження рівня забруднення.

· 2 – найбільш небезпечна зона для населення. Її розміри залежать від метеоумов.

· При викидах через високі труби в безвітряних умовах розсіювання ШР здійснюється під дією вертикальних потоків.

· Великі швидкості вітру сприяють розбавленню шкідливих домішок, що зумовлює зниження їх концентрації у напрямку вітру. На основі цього вводять поняття для джерел викидів – небезпечна швидкість вітру.

· Швидкість викинутого газу повинна вдвічі перевищувати небезпечну швидкість вітру на рівні горловини труби.

· Саме ж розсіювання домішок залежить від розмірів частинок; впливу температури на НС (якщо t⁰ НС ▼ із h – повітряний газовий потік ▲, а на його зміну опускаються холодні повітряні маси – ці умови назив. конвективні) (якщо ж t⁰ із h ▲ – з-газоповітряний потік, що має нижчу t⁰ вверх не піднімається, а затухає – це інверсійні умови).

· Тумани – негативно діють на процес розсіювання викидів. Краплини туману поглинають забруднюючі частинки. В результаті цього концентрація токсичних речовин дуже зростає в шарі туману і зменшується над ним. Розчинення двоокису сірки в краплинах туману призводить до утворення сірчаної кислоти та випадання кислотних опадів.

· Опади – очищають повітря від домішок. Після тривалих інтенсивних опадів високі концентрації домішок в атмосфері практично не спостерігаються.

· Сонячна радіація – обумовлює фотохімічні реакції в атмосфері з утворенням вторинних речовин більш токсичних, ніж вихідні продукти, що викидаються джерелами забруднення. Більшість газоподібних домішок, що викидаються в атмосферу знаходяться в відновленій формі, або у вигляді окислів з низьким ступенем окислення, а повертаються на землю сполуками з високим ступенем окислення. Таким чином тропосфера відіграє роль окислювального середовища. В ролі окислювача може бути кисень, озон та ін. саме в цій сфері проходять безперервні процеси, що викликають зміни концентрації домішок в атмосферному повітрі.

5. Важливе місце в системі охорони атмосферного повітря займають роботи планувальної забудови, що дозволяє при постійних викидах знизити вплив забруднення НС на людину. Особливе значення мають взаємне розміщення промислових об’єктів і населених масивів. Площадки для розміщення промислових об’єктів необхідно вибирати із урахуванням: -- аеродинамічної характеристики і рельєфу місцевості (на рівному підвищеному місці із достатнім продуванням вітру);

-- рози вітрів.

Об’єкти, які являються джерелами викидів у НС ШР слід відділити від місць проживання населення С –З З підприєм. Розміри цих зон до межі жилої забудови встановлюють в залежності від:

· потужності підприємства;

· умов здійснення технологічного процесу;

· характеру і кількості викинутих у НС ШР.

Підприємства за санітарними критеріями діляться на 5 класів для яких встановлені розміри:

1кл. – дії на НС – 1000 м (хімічні, нафтопереробні, металургійні з-ди, целюлозно-паперові комбінати);

2кл. – 500 м (цементні, гіпсові, азбестові, вапнякові з-ди);

3 кл. – 300 м (залізобетонні, асфальтобетонні з-ди, ТЕЦ);

4 кл. - 100 м (м \ б, металообробні, ел-монтажні з-ди);

5 кл. – 50 м (харчова промисловість).

--- Підприємства, що не виділяють в атмосферу ШР, можуть бути розміщені в межах житлових районів.

При наявності несприятливих кліматичних умов С –З З-у можна збільшити в 3 рази, якщо:

1. Розміри зони можуть бути зменшенні при: - зміні технології;

-вдосконаленні технологічного процесу;

- впровадженню високоефективних і

надійних в експлуатації споруд.

2. С – З З не можна розглядати як резервну територію підприємства і використовувати під розширення промислової діяльності.

3. На території С –З З можна розміщувати об’єкти нижчого класу шкідливості, ніж саме ви-во: гаражі, склади, медпункт, їдальня, депо, адміністративний корпус...

4. Територія С –З З із сторони житлового масиву повинна бути засаджена – не менше 10 м, а при ширині зони 100 м- не менше 20 м.

5. На території С –З З не можна розміщувати: дитсадки, парки відпочинку, дит. майданчики, навчальні заклади, заклади громадського харчування, профілакторії, розважальні заклади тощо.

6. Нормування якості води рік, озер, водосховищ проводять відповідно до санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення.

--- Згідно документації розрізняють 2 категорії водойм:

1. – водойми питного і культурно побутового призначення.

2. – водойми рибогосподарського призначення.

--- Склад і властивості води в об’єктах 1 категорії повинні відповідати нормам на відстані 1 км вище по течії, в непроточних водоймах – в радіусі 1 км від пункту водокористування.

--- Склад і властивості води в об’єктах 2 категорії повинні відповідати нормам в місцях випуску стічних вод при наявності течії, а при її відсутності – не далі, ніж на 500 м від місця випуску.

--- Правила встановлюють нормативні значення для таких параметрів води:

· вміст плаваючих домішок і завислих речовин;

· запах;

· присмак;

· забарвлення і температура води;

· значення pH;

· склад і концентрація мінеральних домішок і розчиненого у воді кисню;

· біологічна необхідність води в кисні;

· склад ГДК отруйних і ШР і хвороботворних мікроорганізмів.

--- Шкідливі та отруйні речовини різні за складом, тому їх нормують за принципом лімітую чого показника шкідливості – найбільш ймовірна шкідлива для кожної речовини. При нормальній якості води у водах 1-ої категорії використовують 3 види лімітую чого показника шкідливості:

1. санітарно – токсичний;

2. загально санітарний;

3. органолептичний.

Для водойм 2-ої категорії крім цих 3-х ще + 4. токсикологічний

--- нормами встановлено ГДК більше 400 ШР у водоймах 1 категорії, а також більше 100 ШР – для водойм 2-ої категорії. ГДК у водоймах 2-ої категорії як правило менші, ніж 1-ої, тому що 1 категорія проходить перед вживанням додаткове очищення.

--- Підприємство веде контроль за якістю води, тому і здійснює технічні та ін. заходи для запобігання забруднення.

--- Щоб гарантувати якість води для кожного підприємства встановлюють ГДС (скид).

ГДС – маса ШР в стічних водах, що є максимально допустимою встановленим режимом в даному пункті водного об’єкту за одиницю часу з метою забезпечення нормальної якості води в контрольному пункті.

--- При надходженні декількох речовин з однаковим лімітуючим показником шкідливості сума відношень фактичних концентрацій цих речовин і відповідність ГДК повинна перевищувати 1.

--- Речовини, що знаходяться в стоках здатні окислюватись, що пов’язано з споживанням розчиненого у воді кисню. Нестача кисню – веде до явища автофікації.

Існують випадки, коли забороняється скидання у водойми стічних вод:

1. Якщо цього можна уникнути, використовуючи більш раціональну технологію, системи оборотного водозабезпечення.

2. Якщо стічні води містять цінні відходи котрі можна утилізувати.

3. Якщо стічні води містять у собі сировину, реагенти і продукцію підприємств у кількостях, що перевищують технологічні витрати.

4. Якщо стічні води містять речовини для яких не встановлені ГДК.

Дата добавления: 2014-01-11