Стійкість промислових об'єктів

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

ЗАХИСТ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ І

Лекція 7

Надзвичайна ситуація (ЧС) - стан, при якому в результаті виникнення джерела надзвичайної ситуації на об'єкті, певній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, завдається збитку майну населення, народному господарству і навколишньому природному середовищу.

Під джерелом надзвичайної ситуації розуміють небезпечне природне явище, аварію або небезпечну техногенну подію, широко распространенную інфекційну хворобу людей, сільськогосподарських тварин і рослин, а також застосування сучасних засобів поразки, внаслідок чого відбулася або може виникнути надзвичайна ситуація.

Надзвичайні ситуації можуть бути класифіковані по значному числу ознак. Так, за походженням ЧС можна підрозділяти на ситуації техногенного, антропогенного і природного характеру. ЧС можна класифікувати за типами і видами подій, лежачих в основі цих ситуацій, за масштабом розповсюдження, по складності обстановки (наприклад пожежі), тяжкості наслідків.

В даний час існують два основні напрями мінімізації вірогідності виникнення і наслідків ЧС на промислових об'єктах. Перший напрям полягає в розробці технічних і організаційних заходів, що зменшують вірогідність реалізації небезпечного вражаючого потенціалу сучасних технічних систем. В рамках цього напряму технічні системи забезпечують захисними пристроями - засобами взриво- і пожарозащити технологічного устаткування, електро- і молнієзащити, локалізації і гасіння пожеж і т.д.

Другий напрям полягає в підготовці об'єкту, обслуговуючого персоналу, служб цивільної оборони і населення до дій в умовах ЧС. Основою другого напряму є формування планів дій в ЧС, для створення яких потрібні детальні розробки сценаріїв можливих аварій і катастроф на конкретних об'єктах. Для цього необхідно мати в своєму розпорядженні експериментальні і статистичні дані про фізичні і хімічні явища, складових можливу аварію; прогнозувати розміри і ступінь ураження об'єкту при дії на нього вражаючих чинників різних видів.

Під стійкістю роботи промислового об'єкту розуміють здатність об'єкту випускати встановлені види продукції в об'ємах і номенклатурі, передбачених відповідними планами в умовах ЧС, а також пристосованість цього об'єкту до відновлення у разі пошкодження. Для об'єктів, не пов'язаних з виробництвом матеріальних цінностей (транспорту, зв'язку, ліній електропередач і т. п.) стійкість визначається його здатністю виконувати свої функції. Під стійкістю технічної системи розуміється можливість збереження нею працездатності при ЧС.

Підвищення стійкості технічних систем і об'єктів досягається головним чином організаційно-технічними заходами, яким завжди передує дослідження стійкості конкретного об'єкту.

На першому етапі дослідження аналізують стійкість і уразливість його елементів в умовах ЧС, а також оцінюють небезпеку виходу з ладу або руйнування елементів або всього об'єкту в цілому. На цьому етапі аналізують:

надійність установок і технологічних комплексів;

наслідки аварій окремих систем виробництва;

розповсюдження ударної хвилі по території підприємства при вибухах судин, комунікацій, ядерних зарядів і т. п.;

розповсюдження вогню при пожежах різних видів;

розсіювання речовин, що вивільняються при ЧС;

можливість вторинного утворення токсичних, пожаро- і вибухонебезпечних сумішей і т.п.

На другому етапі дослідження розробляють заходи щодо підвищення стійкості і підготовки об'єкту до відновлення після ЧС. Ці заходи складають основу плану-графіка підвищення стійкості об'єкту. У плані указують об'єм і вартість планованих робіт, джерела фінансування, основні матеріали і їх кількість, машини і механізми, робочу силу, відповідальних виконавців, терміни виконання і т.д.

Дослідження стійкості функціонування об'єкту починається задовго до введення його в експлуатацію. На стадії проектування це в тому або іншому ступені робить проектант. Таке ж дослідження об'єкту проводиться відповідними службами на стадії технічних, економічних, екологічних і інших видів експертиз. Кожна реконструкція або розширення об'єкту також вимагає нового дослідження стійкості. Таким чином, дослідження стійкості - це не одноразова дія, а тривалий, динамічний процес, що вимагає постійної уваги з боку керівництва, технічного персоналу, служб цивільної оборони.

На працездатність промислового об'єкту роблять негативний вплив специфічні умови і перш за все район його розташування. Він визначає рівень і вірогідність дії небезпечних чинників природного походження (сейсмічна дія, сели, обвали, тайфуни, цунамі, число гроз, зливових дощів і т. д.). Тому велика увага приділяється дослідженню і аналізу району розташування об'єкту. При цьому з'ясовуються метеорологічні умови району (кількість опадів, напрям пануючих вітрів, максимальна і мінімальна температура найжаркішого і найхолоднішого місяця; вивчається рельєф місцевості, характер ґрунту, глибина залягання вод підґрунтя, їх хімічний склад. На стійкість об'єкту впливають: характер забудови території (структура, тип, щільність забудови), оточуючі об'єкт суміжні виробництва, транспортні магістралі, природні умови прилеглої місцевості (лісові масиви - джерела пожеж, водні об'єкти - можливі транспортні комунікації, огнепреградітельниє зони і в той же час джерела повеней і т. п.).

Дата добавления: 2014-01-11