Економіка галузі в умовах переходу до ринкової eкономіки

Предмет курсу.

Специфіка ФК і С як галузі.

Суть та задачі курсу.

Гормоны щитовидной железы: регуляция синтеза и высвобождения

Главные компоненты, составляющие петлю отрицательной обратной связи, - это Т₄, Т₃, тиреотропин и тиролиберин (рис. 46.4бх). Т₄ и Т₃тормозят свой собственный синтез по механизму обратной связи. Медиатором этого процесса может служить Т₃, поскольку Т₄ превращается в гипофизе в Т₃. На этом уровне обратная связь ингибирует высвобождение тиреотропина. Т₃ (или, возможно,Т₄) может подавлять высвобождение и образование тиролиберина гипоталамусом. Стимулом для повышенной секреции тиролиберина и тиреотропина служит снижение содержания тиреоидных гормонов в крови.

Однако даже при полной блокаде биосинтеза тиреоидных гормонов (например, при лечении антиреоидными средствами) не происходит немедленного усиления высвобождения тиролиберина и тиреотропина. Щитовидная железа содержит запас ранее образованного гормона, обеспечивающий его "поставку" в течение нескольких недель; имеются также внетиреоидные резервы гормона (в печени и в связанной с ТСГ форме), которые расходуются в первую очередь. Кроме того, при угрозе снижения биосинтеза гормона связи с недостаточностью иода дополнительную компенсаторную роль выполняет ауторегуляторный механизм щитовидной железы.

Существует интересное взаимодействие петель отрицательной обратной связи для щитовидной железы и гормона роста, обусловливающее регуляторные механизмы, представленные на рис. 46.4бх.

Т₃ и Т₄ усиливают высвобождение соматостатина из гипоталамуса, а этот пептид ингибирует секрецию тиреотропина гипофизом. Соматостатин участвует и в другом механизме: его уровень возрастает в ответ на повышение содержания в плазме инсулиноподобного фактора роста (ИФР-1), которое в свою очередь стимулируется гормоном роста (рис. 45.5бх).

У малорослых детей, получающих гормон роста, иногда развивается гипотериоз, по-видимому, вследствие увеличения концентрации ИФР- 1, повышающего секрецию соматостатина, что в свою очередь сопровождается падением секреции тиреотропина.

3.4. Гормоны надпочечников.

3.4.1.Гормоны коры надпочечников.

3.4.2.Гормоны мозгового слоя надпочечников.

З.5.Физиологическое значение гормонов в норме и патологии.

Предмет та задачі курсу “ Економіка спорту “

Економіка - це суспільна наука, яка описує та аналізує вибір суспільства при обмежених ресурсах для задоволення потреб.

Матеріальні потреби людей фактично безмежні, а економічні ресурси рідкісні. Головним завданням економіки є вивчення шляхів кращого використання обмежених ресурсів з метою задоволення матеріальних потреб суспільства.

Залучення до фізкультурного руху все більшої кількості людей, використання з цією метою багатьох спортивних споруд, зростання вартості підготовки спортсменів високого класу вимагає значних матеріальних, трудових і фінансових затрат, пошуку додаткових ресурсів для розвитку фізкультури та спорту, співставлення затрат та отриманого ефекту. “Спортивна індустрія” вимагає наукового аналізу економічних аспектів її функціонування. Для вирішення проблем ФК і С недостатньо опиратися на особистий досвід та логіку спортивних працівників. Основою для організації практичної роботи повинен бути узагальнений досвід економічних проблем ФК іС, сформована наукова теорія економічного забезпечення галузі.

Кожна галузь діяльності може успішно розвиватися лиш опираючись на знання економічних закономірностей характерних для неї.

ФК іС виділились в окрему галузь в суспільному розподілі праці, мають свою організацію, матеріально-технічну базу, кадри, навчальні заклади, свої фінанси і органи управління. ФК іС як галузь являє собою систему підприємств, закладів та організацій, які здійснюють спрямовану на забезпечення всестороннього фізичного вдосконалення людини, відновлення працездатності.

В дану галузь (вид діяльності) можуть бути віднесені і інші види діяльності, які не пов’язані безпосередньо із наданням спортивних послуг. Віднесення інших видів обумовлено доцільністю створення кращих умов для підвищення ефективності праці фізкультурних працівників та якості підготовки фізкультурників та спортсменів. В склад ФК і С як галузі входять колективи і організації, які займаються фізичним вихованням людей (спорткомітети, ради ДС товариств, ради відомчих фізкультурно-спортивних організацій, колективи ФК і спортклуби, фізкультурні учбові заклади, спортивні школи, лікувально-фізкультурні диспансери, спортивні споруди, НД та проектні інститути ФК, а також колективи ФК і спортивні клуби на підприємствах і в організаціях, учбових закладах.

Відомчо в склад галузі включені і підприємства по виробництві спортивного інвентаря, одягу, взуття. Разом з тим відомча лікувальна фізкультура знаходиться в охороні здоров’я, відділах ФК іС в інших організаціях.

Формування ФК іС як галузі необхідне для досягнення ширшого масштабу робіт по задоволенню потреб членів суспільства в фізичному розвитку і появі на цій основі підприємств, організацій та закладів пов’язаних єдністю управління, діяльності і функціональною роллю.

Все суспільне виробництво, як відомо, поділяється на матеріальне і нематеріальне. Користуючись результатами матеріального виробництва (спорт. споруди, інвентар, одяг і т.д.) фізична культура виконує свою специфічну функцію. Вона надає: спортивні послуги, нематеріальні блага.

Галузь ФК іС багатофункціональна і використовує засоби наявні і використовувані в інших галузях. Виховна задача вирішується із багатьма іншими організаціями цього ж спрямування; фізичне вдосконалення людини, зміцнене здоров’я зближує ФК іС із охороною здоров’я, проведення спортивних видовищ споріднює її із організаціями культури. Методи фіз. виховання та спортивних тренувань наближують ФК і С до освіти. Велика роль ФК іС в моральному, духовному та естетичному вихованні.

Все вище вказане пояснює те, що задачі розвитку фізкультурного руху в нашій країні вирішують не тільки фізкультурні, але і багато інших державних і громадських організацій.

Всі ці фактори (багатофункціональність, подібність з іншими галузями, недоліки розвитку ФК і С) перешкоджали формуванню поглядів, підходів до формування ФК і С як специфічної галузі.

В даний час, коли відбувається реформування економіки, зміна форм власності ще більш актуальними стають проблеми розвитку ФК і С, підходів і методів формування її як “спортивної індустрії”.

В народному господарстві виділяють виробничу сферу і невироюничу сферу. До невиробничої сфери відносять: просвіта, культура, мистецтво, наука побутове обслуговування, пасажирський транспорт, зв’язок, кредитування та страхова діяльність, управління та громадські організації, а також охорона здоров’я, фізкультура і соціальне забезпечення. ФК і С тісно пов’язані із виробничою та невиробничою сферами. Виробнича сфера створює матеріальну базу ФК іС, в невиробничій сфері створюються умови для заняття ФК і С.

Проблема вдосконалення механізму управління фізкультурним рухом в країні спрямована на ефективне використання засобів та ресурсів і підвищення творчої активності фізкультурних працівників в здійсненні режиму економії.

Успіх діяності фізкультурних працівників в раціональному, ефективному використанні матеріальних засобів в значній мірі визначається рівнем їх економічної підготовки, вмінням керуватися в своїй практичній діяльності досягненнями економічної науки.

Фізкультурні організації багато уваги надають і повинні навати стороні своєї діяльності. Вони ведуть розробку перспективних та поточних планів розвитку фізкультури та спорту, визначають витрати на підготовку фізкультурників та спортсменів, складають кошториси на проведення спортивних заходів, вишукують шляхи економного використання грошових та матеріальних засобів, а також вдосконалення організації праці. Студенти повинні навчитись підходити системно до вирішення задач, аналізу економічних ситуацій.

Виконання фізичних вправ значно поліпшує умови відтворення та функціонування робочої сили. Швидше освоюються навики роботи, підвищується інтенсивність праці, посилюється уважність. Фізичні вправи поряд із профілактичними заходами можуть використовуватися і в лікувальних цілях. Рухова діяльність індивідума не може протікати ізольовано від психіки та свідомості. Поряд із фізичним розвитком в особи розвивається воля, здатність переборювати труднощі. Заняття ФК і С мають і виховне значення: знижується куріння, алкоголізм і хуліганство. Функціональна роль ФК і С реалізується в процесі фізичного виховання. Ланки ФК і С: державна форма фізвиховання (ВНЗ, училища, школи), добровільна. Попередні ланки є базою високих спортивних досягнень в тому числі олімпійських.

Предметом економіки спорту є вивчення специфіки дії, прояву економічних законів у галузі ФК і С, економічних відносин, які складаються між членами суспільства в сфері ФК і С. Економіка ФК і С тісно пов’язана із такими науками як планування, економічна статистика, економіка праці та іншими економічними дисциплінами.

Економіка ФК іС невідємна частина системи економічних наук, проте сама галузь має специфічні особливості.

Елементи діяльності ФК і С:

1. Засоби виробництва (діяльності)- спортивні споруди, їх обладнання, спортивний інвентар;

2. Праця- фізкультурних працівників;

3. Предмет праці- фізкультурники та спортсмени.

Економічні відносини в ФК і С мають свої особливості, які находять вираження в формах власності, в формуванні господарського механізму, в функціональній ролі ФК і С, в способах компенсації затрат праці та матеріальних засобів, в обмінні діяльністю фізкультурних працівників із працівниками інших галузей.

Форми власності (до реформи):

Державна власність

Колгоспно-кооперативна власність

Профсоюзних та інших організацій

Нові форми власності:

Індивідуально-колективна

Приватна

Державна власність включає: спортивні споруди, підприємства по виготовленню спортивного інвентаря, навчальні учбові заклади, які знаходяться в розпорядженні спорткомітетів та ін. Спорткомітети зобов’язані коорденувати роботу добровільних спортивних товариств і надавати допомогу при виборі місця для спортплощадок, стадіонів.

У власності організацій, профсоюзів крім спортивних споруд знаходяться підприємства, адміністративні будівлі, учбово-спортивні та туристичні бази та ін.

В даний час з’являються нові форми власності, які замінюють структури власників, що змінить і умови використання власності. Забезпеченість стадіонами, площадками, футбольними полями, плавальними басейнами, спортзалами неоднакова в різних районах, містах, населених пунктах. Великі підприємства в минулому маючи кошти створювали цілі спортивні комбінати, але використання також неоднакове.

В західних країнах здійснюється продажа та перепродажа спортклубів, спортсменів, використовуються спортивні споруди для рекламних цілей, високі ціни на спортивні послуги та товари. В західних розвинутих країнах існують клуби для багатих клієнтів, де внески дуже великі і не всі можуть туди вступити.

Трудова діяльність не може дати робітникові всі якості необхідні для досягнення фізичної досконалості і високої ефективності праці. Виникає необхідність самостійно займатися ФК і С.

Тема: Матеріальна база ФК і С.

План

1. Основні виробничі фонди.

2. Оцінка та структура основних фондів.

3. Амортизація основних фондів.

4. Показники використання основних фондів.

5. Оборотні засоби.

6. Види та структури оборотних фондів.

7. Нормування оборотних фондів.

8. Показники використання.

Тема: Матеріально-технічна база ФК і С.

Виробничі фонди фізичної культури та спорту. Основні виробничі фонди.

Засоби, які складають матеріально-технічну базу ФК і С поділяються в залежності від характеру їх участі в процесі надання послуг на засоби праці (будівлі, споруди, обладнання та ін.) і предмети праці(основні та допоміжні матеріали).

Засоби праці, які використовуються в процеі занять фізичною культурою, спортом, в процесах надання послуг протягом тривалого періоду називають основними фондами.

Предмети праці, які використовуються за один цикл (заняття) або протягом короткого періоду називається оборотними засобами.

Для спрощення обліку до оборотних фондів відносять предмети, які служать менше одного року.

Згідно діючої типової класифікації основні фонди ділять на наступні групи:

1. Будівлі;

2. Споруди;

3. Передавальні пристрої;

4. Машини та обладнання в тому числі КВП (прилади) обчислювальної техніки;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти;

7. Господарський інвентар;

Основні фонди поділяють також на активну та пасивну частини.

Активна частина безпосередньо приймає участь в процесах надання послуг, в тренувальних процесах.

Пасивна частина тільки сприяє здійсненню процесів.

Структура основних фондів залежить від типу і призначення матеріально-технічних баз спорту. Прогресивною є структура де переважає високий відсоток активної частини.

Основні фонди оцінюють в натуральних та вартісних показниках. Натуральні вказують на можливості відповідних основних фондів. Вартісні показники використовуються для розрахунку амортизаційних відрахувань та аналізу використання основних фондів. Оцінка основних фондів може проводитись по початковій відповідній вартості або залишковій (за вирахуванням зношування). Терміни служби і шляхи підтримання основних фондів в робочому стані і амортизація залежить від:

1. Правильної експлуатації;

2. Поточного обслуговування;

3. Капітальних ремонтів;

Дата добавления: 2014-01-11