Цінності

Закони

Норми

Мова

Елементи культури

Як випливає зі сказаного, ключові компоненти культури - це знаки (symbols). Можна сказати, що знак це що-небудь, що суто соціально стає чимось іншим, тобто, що може значуще репрезентувати що-небудь інше. Один з підходів до розуміння культури розглядає її як систему знаків, що мають певне значення. Саме знаки дають нам можливість репрезентувати об'єкти, події та людей іншим людям та нам самим.

Знаки дають можливість розглядати та обговорювати правила поведінки, хоча правила самі по собі не мають фізичного існування.

Як би інакше ми могли повідомити одне одного про „регулювання дорожнього руху” або про „модний одяг”. Як би ми могли навіть думати про них, якщо б не мали знаків для їх означення?

Знаки мають багато форм. Візьмемо жести - пози тіла або рухи, що мають соціальне значення. „Ні” („No”) - хитають головою із сторони в сторону американці, українці, а болгари хитають так головою, коли хочуть сказати „Так” („Yes”), а на Адміралтейських островах швидко гладять ніс пальцем.

Знаки - це прапори, герби, ікони, уніформа й таке інше. Люди - це істоти, що живуть у знаковому оточенні. Ніякі інші істоти на Землі не мають таких здібностей створювати, маніпулювати та використовувати знаки, щоб формувати свою власну поведінку та впливати на інших осіб.

Найважливішою системою знаків є мова: соціально структурована система звукових зразків.

Мова є, можливо, найбільш характерним та найскладнішим досягненням людей.

Що дає мова? - можливості:

q виразити все: від фізичних потреб до духовних запитів;

q створювати культуру, накопичувати досвід та передавати його наступним поколінням (культури не існує без мови);

q виконувати складну соціальну діяльність;

q вводити речі, що знаходяться поза безпосереднім контекстом, у більш широку соціальну картину, для пошуку їх взаємозв'язків.

Залежність наших можливостей пізнання світу, реальності від рівня розвитку мови

Приклади диференційованості відображення деяких речей та явищ:

„Верблюд” - 6 варіацій цього слова в арабів для позначення різних верблюдів.

„Рис” - 9 різних назв у мові Хануну, племені, що живе на Філіппінах.

„Сніг” - найбільше назв снігу є в ескімосів, для позначення щонайменших відмінностей снігу та снігопаду (але немає узагальненого поняття „сніг”).

Це відкриття поставило питання: чи визначає мова форму нашого мислення та нашого сприйняття світу?

Benjamіn Lee Worf (Уорф) у 1956 році відповів - „так”. Гіпотеза лінгвістичної відносності (релятивності) Уорфа стверджує, що носії певної мови з необхідністю вимушені тлумачити світ крізь унікальну лексику і граматику, які дає їм їхня мова. Відповідно до цієї гіпотези, кожна мова дає різні зрізи світу, звертаючи увагу на різні грані людського досвіду. За Уорфом, ми селективно просіюємо сенсорну інформацію тим способом, що визначається нашою мовою: одні речі ми сприймаємо, інші відфільтровуються мовою.

Так, якщо мові бракує певного вислову, то думка, якій відповідає цей вислів, навряд чи прийде на думку тим, хто розмовляє лише цією мовою.

З цієї точки зору, англійська мова, яка використовує слова чоловічого роду стосовно обох статей („mankіnd” - людство, „polіtіcal man” - політик) та визначає за статтю назви професій („foreman” – „майстер”, „fіreman” – „пожежник”, „statesman” – „державний діяч”, але „maіd” - „покоївка” („дівчинка”), „cleanіng woman” – „прибиральниця” („прибиральник”)), заохочує до стереотипного бачення людей та до статевої дискримінації.

Гіпотеза лінгвістичної відносності не стверджує, що носії різних мов нездатні висловити однакові ідеї або дивитися на світ однаково. Гіпотеза стверджує тільки те, що мова, якою ми розмовляємо, змушує (predіspose) нас до особливого (специфічного) тлумачення реальності.

Приклади: міжрасові ставлення дітей, що з раннього дитинства привчаються називати афроамериканців „нігерами” або білих „хонками” (образливі вислови). Такі слова, поєднані з певними інтонаціями, що викликають підсвідомо відповідні відчуття є психологічним регулятором людської поведінки.

Мова, таким чином, не є нейтральним фактором нашого спілкування. Вона впливає як на нашу свідомість, так й на підсвідомі чинники нашої поведінки.

Тому, якщо ми збираємося жити у певному соціальному оточенні, нам необхідно виробляти спільне розуміння стосовно того, на що можна сподіватися від кожного з нас. Саме мова дозволяє нам зробити це.

Але чим є такі очікування (соціологи їх називають експектаціями)?

Приклади соціальних очікувань:

q очікування в черзі магазину, біля квиткової каси („прийде черга й тоді нас обслужать”, „першим прийшов - першим обслужать”);

q очікування стосовно паперових грошей, які ми отримуємо за нашу роботу - що їх можна обміняти на потрібні нам товари та послуги (ми керуємось правилом, що надруковані урядом гроші є законним платіжним засобом, громадським та приватним).

Тисячі таких розумінь, що поділяються людьми, є у соціальному житті. Зазвичай, вони приймають форму очікувань, втілених у норми.

Норми - це соціальні правила або директиви, що визначають, яка саме поведінка відповідає і яка не відповідає певній ситуації.

Більш загальне визначення:

Норми - це сукупність фіксованих очікувань та вимог соціального угрупування до своїх членів стосовно їх поведінки у певних ситуаціях.

Найчастіше норми фіксуються та презентуються індивідам вербально (засобами мови).

Частина норм презентується у предметно-знаковій формі (зразки одягу, дорожні знаки), а інша у формі символів (гімни, прапори, ордени).

Випадок спекотного дня - арешт поліцією голого чоловіка на вулиці. Пояснення в лікарні: „голий, бо спека; не знімав черевиків та шкарпеток, бо асфальт гарячий і пече в ноги”. Раціональність, що суперечить соціальним нормам. Діагноз - шизофренія, покладений у лікарню.

Порушення норм має соціальні наслідки - суспільство застосовує ті чи інші санкції.

Норми – це, перш за все, засоби нашої діяльності, за допомогою яких ми орієнтуємося у світі людей. Вони дають нам вказівки, як поводитись, щоб досягти успіху в спільній діяльності.

Але норми є також і цілями. Люди надають нормам самостійну цінність й поводяться з ними як з речами сконструйованої реальності. Норми стають стандартами, за якими люди оцінюють дії один одного, та винагороджують або карають за відповідну або невідповідну поведінку.

Сила соціального тиску, що примушує дотримуватись тих чи інших норм, дуже різна і залежить від значення відповідних норм для суспільства або його певних груп.

Стосовно тих норм, що називають звичаями (або правилами поведінки (folkways)) реакція суспільства на їх порушення може бути досить толерантною.

Але стосовно інших норм, дозволяються лише дуже невеликі відхилення.

В англійській мові це „mores”, в російській – „нрави” (в українських словниках це позначається словом „звичаї” й лише як архаїзм – „норови”).

Звичаями соціологи називають форми повсякденного побутового життя, які вважаються нормальними або доцільними.

Наприклад, дослідженнями американських соціологів показано, що у американському побуті є звичаєм чистити зуби, часто приймати душ або ванну, не запізнюватись на зустрічі та побачення, пропонувати друзям або сусідам їх підвезти, якщо хтось їде у тому самому напрямку, добре одягатися для офіційних зустрічей.

Є люди, які досить часто порушують такі норми. Але, зазвичай, американці не вважають їх аморальними або злочинними.

Наприклад, людей, які ходять у брудному одязі, американці найчастіше вважають неохайними, але не гріховними. А тих, хто запізнюється на зустрічі - вважають недбалими, але не злими.

Основні механізми, якими підтримуються звичаї, - це пересуди та осміювання.

Більш жорсткими нормами є „норови” (норми моралі). Ці норми суворо засуджують та забороняють вбивство, крадіжки, насильство, зрадництво.

Норови вважаються людьми за такі норми, які необхідні для виживання суспільства та його спокійного існування. Тих, хто порушує такі норми, вважають аморальними або злочинними. Вони можуть бути оштрафовані, ув’язнені, страчені чи покарані іншим способом.

Деякі норови можуть мати якості табу, тобто вести до самопокарання. У американському житті - це інцест (кровозмішування, тобто статеві зносини між найближчими родичами) та канібалізм.

Приклад різниці між звичаєм і моральною нормою: без одягу на верхній та нижній частинах тіла.

Моральні норми суспільства є найважливішим джерелом законів.

Закони - це такі норми, що встановлюються державною владою й підтримуються її органами, які мають право застосовувати силу.

Можливість легального застосування фізичного примусу - це специфічна ознака норм закону.

Закони змінюються швидше ніж звичаї та норми моралі.

Цінності - це ідеї стосовно того, що є добрим, правильним, справедливим чи бажаним, які поділяє більшість членів суспільства або соціального угрупування.

Різниця між нормами та цінностями - цінності це абстрактні, загальні поняття, в той час як норми - це конкретні правила дії у конкретних ситуаціях. Цінності - це критерії оцінювання.

Дата добавления: 2014-01-11