Виміри стратифікації

У метафоричному розумінні стратифікацію зображують як шари торту або щаблі драбини. Науковий погляд на стратифікацію історично змінювався та уточнювався.

Так, Карл Маркс розробив таке бачення стратифікації, в якому встановлені групи відокремлювались одна від одної в залежності від їх відношення до засобів виробництва. Ті, хто володіють основними засобами виробництва та контролюють їх, - це клас капіталістів, або буржуазії. Ті, хто має тільки свою робочу силу, - це робітничий клас, або пролетаріат. При цьому клас буржуазії розглядався як такий, що пригноблює, а пролетаріат - як пригноблений.

Пізніше відомий німецький соціолог Макс Вебер стверджував, що Маркс занадто спрощено змалював соціальну стратифікацію. Вебер доводив, що інші виміри в суспільстві часами є незалежними від класового або економічного аспекту. Вебер запропонував тривимірну концепцію стратифікації:

q на класи (за економічним критерієм);

q на статуси (за престижем);

q на партії (за владою).

Кожен з цих трьох вимірів встановлювався як особливий аспект соціального ранжування. Деякі статуси, такі як статус лікаря, вважав Вебер, мають високий ранг і за багатством, і за престижем, і за владою. З іншого боку, проститутки та професійні злодії мають високий рівень матеріальної забезпеченості, але мають низький престиж та мало влади. Викладачі університетів та духівництво мають досить високий престиж, але найчастіше – порівняно невисокий економічний статус і низький рівень влади. З іншого боку, деякі службовці можуть мати значну владу, але отримувати порівняно невеликі доходи і мати низький престиж.

Але найчастіше ці три виміри стратифікації живлять та підтримують один одного, а тому й поєднуються. Розглянемо кожен з цих вимірів.

Економічний вимір стратифікації, за Вебером, складається з багатства та прибутку. Багатство (wealth) - це те, що люди мають у власності, чим вони володіють. Прибуток (іncome) - це кількість грошей, яку люди отримують за певний час. Наприклад, особа може мати досить велике багатство, але отримувати малий прибуток, як колекціонер, що збирає рідкісні монети або твори мистецтва. Інша людина може отримувати високу платню, але витрачати її, щоб жити на широку ногу і мати невелике багатство.

Виходячи з даних, зібраних Бюро перепису США у 1984 році, американські сім’ї, що мали прибуток більш ніж 40 000 доларів на рік - складали вищі 12 відсотків населення США та контролювали 38 відсотків домашнього багатства, медіанне значення якого складало загальну вартість у 123 474 долари. Ця ж група - вищі 1 відсотків населення США - контролювала 63 відсотки усіх акціонерних капіталів та 53 відсотки усіх облігацій та цінних паперів валютного ринку. Цю групу складають переважно білі, зайняті на білокомірцевих (як їх називають на Заході) роботах й переважно власники свого бізнесу.

В цілому, за даними Бюро цензових переписів США, 20 % відносно найбідніших сімей американців одержали у 1984 році 4,5% загального доходу, а 20 % найбагатших сімей одержали 43 % загального доходу.

Це співвідношення є в Сполучених Штатах досить сталим. Найбідніші 20 % американських сімей одержували, відповідно, у 1950 році - 4,5% загальних доходів, у 1960 році - 4,8%, у 1970 - 5,4%. А найбагатші 20 % сімей одержували, відповідно, у 1950 – 43 %, у 1960 – 41 %, й у 1970- 41% загального доходу.

Цікаво порівняти ці дані з відповідними даними для України. На жаль, у нас поки що немає таких цензових переписів як у Сполучених Штатах. Але дані, одержані КМІС наприкінці 1994 року у репрезентативному опитуванні дорослого населення України, показують, що найбідніші 20 % сімей одержували 4,6% загального доходу, а найбагатші 20 % сімей - 49,5 % загального доходу.

Ці дані показують, що розрив доходів багатих і бідних в Україні зараз, мабуть більший, ніж у США. У всякому разі, якщо відповідний коефіцієнт (співвідношення верхнього та нижнього квантилів сімейних доходів) у США дорівнює приблизно 9,5, то в Україні він дорівнював у 1994 році 10,8.

Особливо помітні контрасти концентрації доходів, якщо порівняти те, яку частину загальних доходів одержують найбагатші 5 % сімей. У Сполучених Штатах за останні 40 років 5 % найбагатших сімей одержували від 15% до 16% загального доходу американських сімей.

В Україні ж, за даними опитування, проведеного КМІС, найбагатші 5% сімей одержували наприкінці 1994 року приблизно 34 % загального доходу.

Розподіл сімейних доходів у США та Україні (1994 рік)

Дата добавления: 2014-01-11