Конфлікціоністські концепції

Вони притримуються тієї точки зору, що стратифікація у суспільстві існує завдяки тому, що вона корисна тим індивідам і групам, які мають владу, щоб панувати над іншими та мати можливість їх експлуатувати.

З цієї точки зору суспільство виглядає як арена боротьби за привілеї, престиж, владу, а соціальні групи - як такі, що заради збереження своїх переваг вдаються до примусу - прихованого або неприхованого.

Конфлікціоністські концепції в значній частині будуються на ідеях Карла Маркса.

Маркс вважав, що первинними детермінантами спрямування еволюції суспільства є його продуктивні сили, а саме - основні засоби виробництва, технології та способи його організації. На кожній стадії історії ці детермінанти, за Марксом, визначають ті виробничі відносини, у юридичному виразі - форми власності, що можуть панувати у суспільстві. А ці фактори визначають, яка соціальна група буде панувати у суспільстві, а які групи будуть їй підкорені. При феодальному устрої середньовічні землевласники. контролювали економіку та панували над кріпосними (serfs). При капіталістичній системі, за Марксом, землевласника замінили капіталісти, а кріпосного - позбавлений власності робітник, що міг продати тільки свої руки.

Спрямування капіталістів на отримання додаткової вартості створює за Марксом, основу сучасної йому класової боротьби - непримиренного зіткнення інтересів між робітниками та капіталістами. Додаткова вартість - це різниця між вартістю, яку, за Марксом, створюють робітники, та вартістю, яку вони отримують. З цієї точки зору капіталісти не створюють додаткової вартості, вони її привласнюють через експлуатацію робітників. У зображенні Маркса капіталісти виглядають як злодії, що крадуть здобутки чужої праці. Накопичення капіталу (багатства) породжується привласненням додаткової вартості, та є основним фактором - основною спокусою - розвитку капіталізму.

Маркс притримувався той точки зору, що класи існують не ізольовано один від одного. Видатний німецький соціолог Ральф Дарендорф висловив цю думку таким чином: “Індивіди формують клас тільки в тій мірі, в якій вони утягуються у спільну боротьбу з іншим класом”. При капіталізмі, за Марксом, робітники спочатку засліплені перекрученою свідомістю - неадекватністю оцінок того, як працює система і як вони експлуатуються капіталістами. Але через боротьбу з капіталістами для робітників з’ясовуються їх так звані “об’єктивні” інтереси, які дістають об’єктивного визначення. Тоді вони формулюють цілі організованих дій - тобто, вони набувають класової свідомості. Класова свідомість є вирішальний фактор для перетворення “класу в собі” на “клас до себе”, тобто перетворення соціальної категорії людей у самосвідому войовничу соціальну групу.

Але навіть у сфері власності марксистська дихотомія на клас капіталістів та робітничий клас маскує деякі динамічні соціальні процеси. Найважливіший з них - поширення класу так званої “дрібної буржуазії” - фактично робітничої буржуазії, або робітників-власників. Англійською їх називають “self-employed”. Вже зараз в індустріально розвинутих країнах вони складають до 15% зайнятого населення, а з поширенням інформаційних технологій їх частка зростає).

Крім того, у багатьох країнах у -му столітті суттєвими стали протиріччя між расовими та етнічними групами. Ці та інші фактори притупили гостру класову поляризацію кінця 19-го початку 20-го сторіччя, що за думкою Маркса вела до революцій та загибелі капіталістичного устрою.

Як зауважує один з провідних американських соціологів-конфлікціоністів Ерік Олін Райт, власність на засоби виробництва є тільки одним з джерел влади. Володіння засобами керівництва він виділяє як ще одне джерело влади. І вважає, що устрій колишнього Радянського Союзу та його сателітів - країн Східної Європи добре це ілюструє.

Дата добавления: 2014-01-11