Елементи податків та їх характеристика

Функції податків та їх характеристика

Функції податків виявляють їх соціально-економічну сутність, внутрішній зміст, тобто суспільне призначення даної фінансової категорії. Функції – це конкретна форма внутрішнього змісту.

Отже, функції податків – це проявлення їх сутності в дії, спосіб вираження їх властивостей.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну та розподільчо-регулюючу (економічну).

Суть фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків формуються державні грошові фонди та створюються матеріальні умови для функціонування держави.

Податки виступають основним та найважливішим джерелом доходів бюджетів усіх рівнів.

Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

1.Надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість).

2.Стабільність надходження.

3.Податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних (регіональних) рівнях.

Розподільчо-регулююча (економічна) функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб’єктами. Податки як активний учасник перерозподільчих процесів спричиняє серйозний вплив на виробництво, стимулює або стримує його темпи, посилює або послаблює накопичення капіталу, процес інвестування, розширяє або зменшує платоспроможний попит населення.

Через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції перерозподілу валового внутрішнього продукту. Крім того, завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні – впливати на конкретну поведінку платника податків.

Оподаткування пов’язано з рядом категорій, які прийнято називати елементами податку.

До основних (обов’язкових) елементів податку відносять (згідно ПКУ): платники податку, об’єкт оподаткування,, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання податкової звітності.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку. Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

Ставки можуть бути абсолютні та відносні.

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Порядок обчислення податку - обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Податковим періодом визнається встановлений ПКУ період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.

До додаткових елементів податку відносяться: податкові пільги, предмет оподаткування, джерело сплати податку, масштаб вимірювання (одиниця оподаткування), оклад податку, норма оподаткування, податкова квота, податковий тиск, податкові канікули та інші.

Дата добавления: 2014-01-11