Основи функціонування фондового ринку

Формування вартості цінних паперів

Поняття і види цінних паперів

Основні засади функціонування фондових бірж

Основи функціонування фондового ринку

ТЕМА 7. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

Фондовий ринок – система економічних та правових відносин, пов'язаних із обігом цінних паперів. Фондовий ринок доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на тривалий термін, а цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період (на десятиліття – облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання фондового ринку полягає у тому, щоб забезпечити повніше і швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і функціонуючі на ринку посередники.

Структура фондового ринку приведена на рис.1.

Рис. 1. Структура фондового ринку

Мета функціонування фондового ринку – акумуляція фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподілу шляхом здійснення учасниками ринку різноманітних операцій з цінними паперами, тобто здійснення посередницької діяльності при русі тимчасово вільних коштів від інвестора до емітента цінних паперів.

Суб’єктами фондового ринку є:

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

- НБУ (вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державних цінних паперів)

- емітенти (компанії, товариства, підприємства та держава в особі уряду та місцевих органів управління)

- депозитарії

- реєстратори власників іменних цінних паперів

- зберігачі цінних паперів

- банки

- організатори торгівлі цінними паперами

- торговці цінними паперами

Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницької діяльності:

− виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;

− купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;

− купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).

До фінансових послуг на фондовому ринку належать:

- емісійні (здійснюються через випуск цінних паперів)

- інвестиційні (операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені)

- клієнтські (посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів)

Залежно від того, чи нові цінні папери пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фондовий ринок поділяють на первинний та вторинний. Первинний ринок – це ринок, на якому продаються вперше випущені цінні папери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи, підприємства, компанії тощо.

Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дає змогу зробити обґрунтований вибір цінного паперу для вкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації і підготовки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з боку державних органів.

Емітентом цінних паперів може бути юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і виконує обов'язки, що випливають з умов їхнього випуску.

Випуск цінних паперів – зареєстрована в установленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають покупцям однакові права.

Цінні папери можуть випускатися у паперовій та безпаперовій формах.

Цінним папером у документарній (паперовій) формі є сертифікат, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії та дані про кількість цінних паперів, складений за встановленою законодавством формою з додержанням відповідної технології виготовлення.

Цінні папери у бездокументарній формі є засвідченням майнових прав письмово або на електронних носіях, що його здійснює уповноважена особа (реєстратор або зберігач цінних паперів), яка в установленому порядку фіксує зазначені майнові права і несе відповідальність за вірогідність та збереження відповідних записів у облікових реєстрах.

У безпаперовій формі можуть випускатися тільки іменні цінні папери. Вони, якщо в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються за допомогою повного індосаменту (передавального напису, який засвідчує перехід прав до іншої особи). Щодо іменних цінних паперів ведеться система реєстру власників.

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінний папір починає своє повноправне існування тільки після державної реєстрації випуску. Цінні папери додаткових випусків можуть розповсюджуватися серед власників перших випусків.

Процедура розміщення цінних паперів нового випуску серед інвесторів інвестиційним банком або брокерського фірмою-посередником називається андеррайтингом.

На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розміщення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановлена законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того, щоб успішно пройти процедуру публічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінансово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. У законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.

Порядок реєстрації цінних паперів визначений Законами України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р., "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (ст.7) від 30 жовтня 1996 р. із наступними змінами та доповненнями, та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію від 18 червня 2001 р.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторинний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу ліквідність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

Як сегмент фінансового ринку, фондовий ринок підлягає класифікації за ознаками:

1) за терміном обігу:

- ринок грошових цінних паперів, де перебувають в обігу боргові зобов'язання з терміном обігу меншим як один рік (короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо)

- ринок капітальних цінних паперів, де мають обіг інструменти власності – акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобов'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу понад один рік.

2) за умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів:

- міжнародний (обертаються цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інвесторам різних країн). Можливість інвестувати кошти в цінні папери, які обертаються на міжнародному ринку, регламентується законодавством окремих країн, оскільки процес придбання іноземних цінних паперів пов'язаний із вивезенням капіталу та здійсненням інвестицій за межі окремо взятої країни. Можливість залучати кошти на міжнародному ринку залежить від кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку потенційних інвесторів.

- національний (перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни )

3) за місцем торгівлі:

- біржовий ( включає угоди, що вкладаються на фондовій біржі, й охоплює, насамперед, вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу)

- позабіржовий ( відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він стосується, насамперед, первинного ринку, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку)

Історія. Цінні папери відомі з пізнього Середньовіччя. Тоді великі географічні відкриття спричинили суттєве розширення міжнародної торгівлі, і підприємцям знадобилися великі суми капіталів для використання нових можливостей. Витрати з освоєння нових територій не змогли покрити окремі підприємці. Внаслідок цього виникли акціонерні товариства – англійські та голландські компанії для торгівлі з Ост-Індією, компанії Гудзонової затоки, якій стали першими емітентами цінних паперів. У XVI – XVII ст. в Англії акціонерні товариства створювалися також для фінансування видобутку вугілля та інших капіталомістких робіт.

Тільки з початком промислової революції і створенням великих обробних підприємств торгівля акціями стала поширеним явищем. З виникненням і розвитком акціонерних товариств веде своє походження акція (розпорядження, дозвіл, претензія).

У 60-х роках XIX ст. відбулася ще одна важлива подія. У Німеччині з'явилися універсальні інвестиційні банки, які здійснювали весь комплекс посередницьких операцій з цінними паперами. Розробляючи нетрадиційні джерела капіталу та формуючи майже цілі галузі промисловості, вони відіграли видатну роль в індустріалізації таких передових країн, як США, Швеція, Німеччина. Інвестиційні банки, як правило, здійснюють перший продаж цінних паперів інвесторам та діють як посередники між корпорацією, яка хоче мобілізувати свій капітал, та індивідуальними інвесторами.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів призводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів – фінансовий ринок, що вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, а й виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа.

У 1773 р. утворюється Лондонська фондова біржа. Перша американська фондова біржа з'явилася у 1791 р. у Філадельфії. У 1792 р. виникла попередниця відомої Нью-Йоркської фондової біржі. Спочатку біржі проводили торгівлю здебільшого облігаціями, які охоче випускали уряди та залізничні компанії, вимагаючи величезних капіталів для створення інфраструктури потужного машинного виробництва. Переможний марш акціонерної власності з кінця минулого століття призвів до спеціалізації бірж на торгівлі акціями, торгівля та робота з облігаціями сконцентрувалася на "вуличному ринку".

Дата добавления: 2014-01-11