Хеджери, спекулянти та арбітражери

З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи – спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.

Спекулянт – це особа, що прагне дістати прибуток за ра­хунок різниці в курсах фінансових інструментів, що може виник­нути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ри­зик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими сло­вами, спекулянт – це учасник ринку, що приймає на себе розра­хований ризик за плату.

Хеджер – це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер – це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.

Арбітражер – це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція – це операція, що дозволяє отримати при­буток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснення арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхи­лень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню па­ритетних співвідношень між взаємозалежними активами.

Хеджери в економічному плані є основними учасниками ринку ф'ючерсних контрактів. Хеджери використовують ринок ф'ючерсних контрактів для того, щоб застрахувати себе від ризику, зв'язаного з коливаннями цін. Він дозволяє виробникам і споживачам уникну­ти чи зменшити ціновий ризик реалізації чи придбання товарів, експортерам і імпортерам – ризик зміни валютних курсів, влас­никам фінансових активів – ризик падіння їх курсової вартості, позичальникам і кредиторам – ризик зміни процентних ставок.

З метою запобігання цих ризиків хеджери можуть здійсни­ти покупку чи продаж контрактів на ф'ючерсному ринку. Така тактика називається хеджуваниям. Хеджування – це спосіб одержан­ня прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що ґрунтується на розходженнях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар.

Продавець готівкового товару, прагнучи застрахувати се­бе від передбачуваного зниження ціни, продає на біржі ф'ючерсний контракт на даний товар (хеджування продажем). У випадку зниження цін він викуповує ф’ючерсний контракт, ціна на який теж упала, і дістає прибуток на ф'ючерсному ринку за рахунок нарахування позитивної маржі, що повинна компенсувати недоотриманий ним виторг на ринку реального товару.

Наприклад, у січні директор текстильної фабрики планує через 3 місяці (у квітні) продати ве­лику партію пряжі. Він планує продати 1 кг цієї пряжі за ціною 100 грн. однак він побоюється, що ціна через 3 місяці упаде, тому 1 січня він продає на ф'ючерсному ринку ф'ючерсний контракт за ціною 120 грн. з терміном виконання 1 квітня. Через три місяці (1 квітня) його побоювання виправдалися і ціна на пряжу на готів­ковому ринку упала до 80 грн. за кілограм; аналогічне падіння цін відбулося і на ф'ючерсному ринку. Унаслідок падіння цін на ф'ючерсному ринку був отриманий прибуток у розмірі 20 грн. В остаточному підсумку він одержав від продажу пряжі (80 грн.) і від ф'ючерсного ринку (20 грн.) ту суму виторгу, що він розрахову­вав одержати за станом на 1 січня (100 грн.)

Покупець готівкового товару зацікавлений у тому, щоб не потерпіти збитків від підвищення цін на товар. Тому, думаю­чи, що ціни будуть рости, він купує ф'ючерсний контракт на да­ний товар (хеджування купівлею). У випадку, якщо тенденція вгадана вірно, покупець продає свій ф'ючерсний контракт, ціна якого теж зросла в зв'язку з ростом цін на ринку реального това­ру, і тим самим компенсує свої додаткові витрати по купівлі готівкового товару.

Існують різні форми хеджування в залежності від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється. Хеджу­вання може проводитися на весь наявний товар чи на його части­ну; на наявний товар чи товар, відсутній у момент укладання ф'ючерсного контракту; на комбінацію різних дат постачання реального товару і виконання ф'ючерсного контракту.

Хеджування дозволяє одержати і додатковий прибуток. Середня різниця між ціною готівкового товару і ф'ючерсного контракту на відповідний місяць постачання являє собою базис і залежить від витрат на збереження й інші важко прогнозовані фактори.

У випадку хеджування продавець товару. що бажає отримати додатковий прибуток, повинен прагнути продати ф'ючерсний контракт на свій товар за ціною, що перевищує діючу ринко­ву ціну реального товару на величину базису. Якщо надалі базис буде зменшуватися, то хеджер виграє, тому що або ріст цін на ф'ючерсному рийку відстає відросту цін на реальному ринку, або зниження цін на ф'ючерсному ринку випереджає зниження цін на реальному ринку. У випадку збільшення базису хеджер-продавець програє. Покупець товару, що бажає дістати додатковий прибу­ток, ґрунтується у своїх прогнозах на іншій зміні базису, тобто при його зростанні хеджер виграє, а при зменшенні базису - – програє. У зазначених варіантах кінцева ціна для хеджера дорів­нює його цільовій ціні плюс зміна базису. Вона визначається по формулі:

Цк = Цц + Б′

де Цк – кінцева ціна для хеджера;

Цц – цільова ціна для хеджера;

Б′ – зміна базису.

Якщо хеджер є продавцем, то в нього буде додатковий прибуток у випадку, коли кінцева ціна виявиться вище цільової. Це можливо при зменшенні базису.

Біржова спекуляція – це спосіб одержання прибутку в про­цесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що базується на розходженнях у динаміці цін ф'ючерсних контрактів у часі, просторі і на різні види товарів.

Зовні операція хеджування не відрізняється від спекулятивної гри. Гравець також як і хеджер, спочатку відкриває, а потім за­криває позиції не доводячи укладені контракти до постачання. Відмінність полягає в тому, що для хеджера операції на ф'ючерс­ному ринку страхують операції, укладені на ринку реального то­вару. Завдання ж гравців полатає в тому, щоб дістати прибуток за допомогою ризику. Вони займаються купівлею і продажем ф’ючерсних контрактів, і їх прибуток (збиток) прямо пов'язаний з тим, наскільки точні їх прогнози щодо динаміки цін. Таким чи­ном, біржові спекулянти приймають на себе ризик від невизначе­ності в прогнозуванні змін цін.

Спекулянти відіграють важливу роль у ф’ючерсній торгівлі Вони забезпечують ліквідність ф'ючерсного ринку, тобто ситуацію, коли кожен продавець знаходить на ринку покупця, і навпаки. Не будь спекулянтів на ринку, хеджерам було б важко чи зовсім неможли­во погодити ціну, оскільки продавці хочуть домогтися найвищої можливої ціни, а покупці – самої низької. Коли спекулянт прихо­дить на ринок, кількість продавців і покупців зростає, розширю­ються межі по хеджуванню, збільшується стабільність рівня цін.

У політико-економічному змісті і хеджування, і біржова спекуляція являють собою просто спекуляцію, тобто спосіб одер­жання прибутку, що ґрунтується не на виробництві, а на різниці цін. Хеджування і біржова спекуляція – дві форми спекуляції на ф'ючерсному ринку, що співіснують і доповнюють одна одну, але в той же час і відрізняються між: собою. Це дві сторони однієї ме­далі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції і навпаки.

Існує кілька способів класифікації спекулянтів:

- за обсягами відкритих позицій. Як гравці виступають посередницькі фірми і їх клієнти. Все більшу роль на ф'ючерсному ринку починають грати банки, що вклада­ють у гру частину свого капіталу в якості ризикового. Дрібними спекуляціями займаються як організації, так і фізичні особи.

- за способами гри. За цією ознакою їх можна класифікувати як позиційних, одноденних, скалперів і спекулянтів, що грають на різниці цін (спредерів).

Позиційні спекулянти утримують відкриті позиції протя­гом тривалого періоду часу, кілька днів чи тижнів. В основному це великі гравці, тому що одноденна гра не вимагає великого об­сягу контрактів, приносить порівняно невеликі прибутки. Робота з великим обсягом диктує визначену стратегію ігор. Це поступо­ве відкриття і закриття позицій, гра на декількох контрактних місяцях. Необхідність поступового здійснення угод викликана тим, що при значному перевищенні над сформованими обсягами торгів числа, що відкриваються, чи позицій, що закриваються од­ним гравцем, ринок обов'язково відреагує несприятливою зміною котирувань. Так, продаж великої кількості контрактів призводить до зниження ціни, а покупка – до підвищення ціни.

Одноденні спекулянти рідко залишають відкриті позиції більш одного дня. Близько до них знаходяться скалпери – гравці, що торгують за свій рахунок невеликим обсягом і здійсню­ють велику кількість угод. Граючи на коливаннях цін у ході однієї торгової сесії, скалпер не залишає відкритих позицій наступного дня. Прагнення скалперів робити угоди по найбільш виграшній ціні приводить до високої ліквідності ф'ючерсного ринку. Угоди, укладені скалперами, складають велику частину спекулятивного обороту на ф'ючерсному ринку.

Більш обережної стратеги дотримують в основному дрібні і середні спекулянти, що грають на різниці між котируваннями контрактів з різними місяцями постачання, чи на "спредах". Техніка такої операції припускає купівлю контрактів по ближ­ньому місяцю і продаж по далекому, коли розрив між їх котиру­ваннями перевищує середній для ринку, і навпаки – продаж по ближньому і покупку по далекому при надмірному стиску коти­рувань. Наприклад, спред між котируваннями червневого і лип­невого контрактів склав 10%, у той час, як середній спред складає 12-13%. Можна чекати виправлення цієї аномалії. У цьому ви­падку гравцю необхідно продати червневий контракт і купити липневий контракт.

Дата добавления: 2014-01-11