Тема 8. Фотографічна оптика

Для одержання прихованого зображення необхідно побудувати оптичне зображення об’єкта зйомки яке відповідає як оптичним вимогам так і художньо-естетичним. Для цього, спочатку вибирають точку зйомки, масштаб зображення в відповідності з художнім задумом, потім проводять фокусування зображення.

Фотографічна зйомка. Задачею цього етапу являється одержання прихованого фотографічного зображення на фотографічному матеріалі.

Модуль II. Обладнання та методи виготовлення статичних та динамічних інформаційних засобів навчання

Однією з задач курсу ТЗН являється створення технічних засобів навчання тобто слайдів, діапозитивів, фотографій, відеофільмів. Тому необхідно вивчити фотографічний процес, а на практичних заняттях набути навички виготовлення фотографій і створення відеофільмів.

Тема 7. Схема фотографічного процесу

Фотографія отримала свою назву від грецьких слів фото (світло) і графо (пишу) і в перекладі означає світлопис – створення зображення за допомогою світла.

Академік Вавілов К.М. порівнював значення відкриття фотографії для людства з книго друкарством.

Фотографія широко застосовується в техніці, науці, суспільному житті, побуті. Фотографія дозволяє заглянути під воду, під землю, в космос заглянути в мікро і макросвіт.

Фотографія дозволяє зафіксувати історичні події.

Для одержання фотографічного зображення необхідно три послідовних етапи:

- Фотографічна зйомка чи сканування.

- Негативний процес.

- Позитивний процес.

Наступний етап – експонування. Він полягає в тому, щоб при відкритті затвору направити оптичне зображення безпосередньо на поверхню світлочутливого шару на час необхідний для даної плівки. Час, на протязі якого світло попадає на плівку, називається витримкою. Так як величина витримки залежить від умов освітленості та світлочутливості плівки, її визначають безпосередньо перед фотозйомкою. Ця операція найбільш відповідальна і є причиною більшості невдач при зйомці, тому для визначення параметрів експозиції бажано використовувати прилади, які це роблять більш точно – це експонометри. Експонометр дозволяє визначити експозицію, тобто необхідну кількість світла, що має потрапити на світлочутливий матеріал.

Негативний процес. Кінцевою метою цього етапу являється отримання якісного негативного зображення чи негатива.

Негативне зображення по світлу і тіням обернене об’єкту зйомки.

Одержане при експонуванні світлом приховане зображення проявляють в розчині проявника. При цьому в процесі проникнення проявного розчину в експонований шар плівки найдрібніші частинки срібла, створені за безпосередньо дією світла і складаючи приховане зображення, діють як каталізатори на кристали галоїдного срібла, в якому вони утворились в результаті чого весь кристал перетворюється в аморфне чорне металеве срібло, згустки якого і складають видиме нами негативне зображення.

Після проявлення плівку полощуть у воді, а потім фіксують. Це робиться для видалення залишкового неекспонованого галоїдного срібла. Фіксаж перетворює нерозчинні у воді галоїдні солі срібла в розчині з’єднання. Після цього промивкою при світлі із шару вимиваються всі стороні речовини. Отримане негативне зображення складається з желатини і розміщених в ній частинок металевого срібла. Мокрий желатиновий шар механічно слабкий. Для укріплення його необхідно висушити.

Негатив є проміжний матеріал фотографічного процесу. Заключним етапом є позитив.

Позитивний процес. Метою позитивного процесу являється перетворення негативного зображення в позитивне.

Для одержання позитивного зображення необхідно повторити описаний вище негативний процес але в якості об’єкта використовувати одержаний негатив. Негатив перетворюється в позитив. Можливо одержати багато копій різного розміру.

Замість фотоапарата використовують фотозбільшувач. Об’єктив проектує зображення негатива на екран. Світло йде від лампи. Переміщуючи колбу фотозбільшувача можна змінювати масштаб і розміри зображення. Проводиться фокусування. На екран кладуть фотопапір, який експонують, проявляють, полощуть, фіксують, промивають, сушать і позитивне зображення готове.

Фотографічний об’єктив – найважливіша частина будь-якого фотоапарата.

Зорову уяву про навколишнє середовище ми отримуємо завдяки оку.

Око і об’єктив фотоапарата як оптичні прилади схожі між собою. Зображення предметів, які вони проектують є перевернуте і зменшене. Зіниця ока може звужуватись і розширюватись як діафрагма фотооб’єктива. Таким чином око адаптується до зміни освітленості.

І око і фотоапарат мають можливість фокусувати зображення. Для очей це явище називається аккомодаціей.

Із курсу фізики відомо, що промінь світла, який падає на лінзу паралельно оптичній осі лінзи після переломлювання в лінзі пройде через фокус, а промінь світла, що проходить через фокус, після переломлювання в лінзі піде паралельно оптичній осі.

Загальний випадок побудови зображення подвійно-випуклою лінзою.

Рис.5. Загальний випадок побудови зображення подвійно-випуклою лінзою

На рис.5 показаний загальний випадок побудови зображення подвійно випуклою лінзою. Ця схема найбільш характерна для фотозйомки. Об’єкт зйомки знаходиться на кінцевій віддалі від лінзи. Зображення об’єкта зменшене, перевернуте і знаходиться між фокусом і подвійним фокусом. Другий випадок - коли об’єкт зйомки знаходиться на відстані рівній подвійній фокусній віддалі (рис.6). При цьому зображення об’єкту зйомки буде в натуральну величину. Ця схема використовується при репродукційних фотороботах.

Рис.6. Побудова зображення подвійно випуклою лінзою, коли об’єкт зйомки знаходиться на відстані подвійного фокусу

Третій випадок, коли об’єкт зйомки знаходиться між фокусом і подвійним фокусом (рис.7) зображення об’єкту зйомки більше об’єкта зйомки. Ця схема використовується при макрозйомці.

Рис. 7. Побудова зображення подвійно випуклою лінзою, коли об’єкт зйомки знаходиться між фокусом і подвійним фокусом

Дата добавления: 2014-01-11