Місцеві податки і збори

Резервні фонди

Формування резервних фондів місцевих рад передбачено в 1990 р. Законом "Про бюджетну систему Української РСР". Згідно з ним резервні фонди формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13 передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій. Обсяги резервних фондів тоді законодавчо не встановлювались і визначалися місцевими радами при затвердженні бюджету. Більш детально створення резервних фондів регламентує нова редакція Закону "Про бюджетну систему України", прийнятого в 1995 р. Стаття 20 цього Закону встановлює, що в республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і міст обласного підпорядкування) та районних рад. Ці фонди утворюються в розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими бюджетами. Згідно із Законом, ці фонди утворюються за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на місцях при формуванні й використанні резервних фондів може призводити і до певних суперечностей між ними. З метою уникнення їх доцільно розробити типове положення про резервні фонди місцевих органів виконавчої влади.

У процесі становлення інституту позабюджетних, валютних та цільових фондів в Україні доцільно також використати окремі аспекти відповідного зарубіжного досвіду.

Інститут місцевих податків і зборів є ключовим у сфері формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих зарубіжних країн. Закономірність функціонування місцевих фінансів у тому, що основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки і збори.

Теорія місцевого оподаткування почала інтенсивно розвиватися в середині XIX ст.

У кінці XIX - на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії місцевого оподаткування:

- теорія поворотної послуги - визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого самоврядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;

- теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.

Історія запровадження місцевих податків в Україні починається ще в часи Київської Русі та її міських самоврядних громад. Міські громади Київської Русі, як і інших середньовічних європейських держав, встановлювали збори з населення, котрі можна вважати прообразом місцевих податків і котрі спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.

Процес становлення місцевих податків і зборів як інституту місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності.

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування. Засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Законом України "Про систему оподаткування" 1997 р. із подальшими доповненнями і змінами.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські):

- запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами;

- за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок;

- визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;

- затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби;

- мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні");

- обов'язково запроваджувати (за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов^’язане запровадження певних податків і зборів) комунальний податок, а також збори: за припаркування автотранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Місцеві податки і збори в Україні:

Комунальний податок сплачують юридичні особи (крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств) Обєктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників Гранична ставка -10% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць за кожного працівника

Податок з реклами сплачують юридичні особи та громадяни (замовники реклами). Вартість послуг за встановлення і розміщення реклами - 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами - 0,5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий термін

Готельний збір сплачують особи, які проживають у готелях. Стягується збір також з осіб, що орендують місця у готелях, які до цього були спальними. Об'єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг), у тому числі за неповну добу. Гранична ставка збору встановлена в розмірі 20% від добової вартості найманого житла (без додаткових послуг).

Збір за припаркування автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які пар-кують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єктом оподаткування є час паркування автотранспорту.

Граничні ставки оподаткування визначені за одну годину паркування у таких розмірах:

- 3% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у спеціально обладнаних місцях;

- 1% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у відведених для цього місцях.

Місцеві ради визначають перелік органів, які справляють цей збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету.

Ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Ринковий збір посідає друге місце після комунального податку за обсягами надходжень. Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Ринковий збір справляється за кожен день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється в розмірі:

- від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб;

- від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.

Не справляється ринковий збір із:

- підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку;

- власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

Платниками збору за видачу ордера на квартиру є особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири. Сплачується збір за послуги, пов'язані з видачею відвідних документів. Граничний розмір ставки збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 % від неоподатковувано мінімуму доходів громадян. Облік платників даного збору проводять органи з обліку та розподілу житла.

Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають курортної місцевості. Винятки становлять:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, що прибувають за путівками і курсівками до санаторіїв, у будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- особи, що прибувають до курортної місцевості у службові відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів;

- особи, що прибувають за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також ті що здійснюють подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Граничний розмір курортного збору не повинен перевищувати 10 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Збір стягується з платників за місцем їхнього тимчасового проживання. При зміні місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Сплата збору повинна бути проведена протягом триденного строку з дня прибуття в курортну місцевість.

Збір за участь у перегонах на іподромі сплачують юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Об'єктом оподаткування стає кожен кінь, виставлений на змагання. Граничний розмір ставки збору за участь у перегонах на іподромі встановлений у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Облік платників збору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне й повне його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за виграш на перегонах на іподромі сплачують особи, які виграли на тоталізаторі на іподромі, сплачують збір за виграш на перегонах на іподромі. Стягують цей збір адміністрації іподромів під час видачі виграшів. Розмір збору не повинен перевищувати 6 % від суми виграшу. Об'єктом оподаткування збором за виграш на перегонах на іподромі є сума виграшу, одержаного при грі на тоталізаторі.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі стягується з учасників гри на тоталізаторі на іподромі ї час придбання ними квитків. Справляється збір у вигляді процентної надбавки до ати за участь у грі. Об'єктом оподаткуваня є плата за участь у грі. Граничний розмір ставки збору становить 5% від ля плати, визначеної за участь у грі. Стягнення збору та врахування до місцевого бюджету здійснює адміністратор.

Збір за право використання місцевої символіки сплачують юридичні особи та громадяни, використовують місцеву символіку з комерційною метою. Ставки збору за використання місцевої символіки не іинні перевищувати:

- для юридичних осіб - 0,1% від вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

- для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок стягується в розмірі, який не повинен перевищує фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей сплачують юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей сплачують місцевий збір за право проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єктом оподаткування є вартість заявлених на аукціон і конкурсний розпродаж товарів з урахуванням їхньої початкової ціни або сума, на яку випускається лотерея. Ставки збору не повинні перевищувати 0,1% від вартості заявлених на місцеві аукціони та конкурсний розпродаж товарів або суми, на яку випускається лотерея.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон сплачують юридичні особи та громадяни, що виїжджають за кордон. Об'єктом оподаткування є автотранспорт, який прямує за кордон. Збір стягується у диференційованому розмірі залежно від марки та потужності автомобіля. Ставки збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон:

- для юридичних осіб і громадян України - не більше 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- для юридичних осіб і громадян інших держав - від 5 до 50 доларів США.

Не справляється даний збір за проїзд автотранспорту, який здійснює перевезення за кордон:

- вантажів за державним замовленням і державним контрактом;

- громадян України, які прямують у закордонні відрядження;

- спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;

- громадян, які від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей), за телеграмою на похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг є платою за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Платники збору – юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари. Граничні ставки збору встановлені в таких розмірах:

- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно ведуть торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;

- 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян на день за одноразову торгівлю.

Диференціація ставок збору здійснюється залежно від одиниці торгового місця, його територіального розміщення продукції.

Збір із власників собак стягується з громадян – власників собак.Надходження цього збору незначні, незважаючи на обов'язковість, і тому він є яскравим прикладом обов'язкового платежу, витрати зі справляння якого перевищують входження коштів (питома вага надходжень збору з власників собак у цілому по Україні становить приблизно 0,04% усіх надходжень місцевих податків і зборів).

8 ІНСТИТУТ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Дата добавления: 2014-01-11