Витрата теплоти на теплове навантаження опалення

Навантаження

Визначення витрати теплоти на різні види теплового

Характеристика споживачів теплової енергії

Системи теплопостачання

Теплове навантаження системи теплоспоживання може бути сезонним і цілорічним.

Сезонне теплове навантаження залежить від температури зовнішнього повітря. До нього відноситься опалення, вентиляція, кондиціонування повітря.

Цілорічне теплове навантаження – це теплове навантаження гарячого водопостачання (ГВП), величина якого залежить від благоустрою житлових і громадських будівель і який має змінний добовий графік. До цілорічного відноситься і технологічне теплове навантаження промислових підприємств, що працюють цілорічно.

Сезонним є теплове навантаження промислових підприємств, що здійснюють, як правило, переробку сільськогосподарської продукції і мають власні джерела теплової енергії (цукрові, консервні заводи).

Кількість теплоти, необхідної для опалення окремої будівлі дорівнює:

де: Q – сумарні теплові втрати;

Q_m – теплові втрати через зовнішні огороджувальні конструкції шляхом теплопередачі від повітря всередині приміщення до зовнішнього повітря;

Q_інф – втрати теплоти інфільтрацією (проникненням) нагрітого повітря з приміщення в навколишнє середовище через нещільність огороджувальних конструкцій (перш за все вікон і кватирок).

Розрахунок теплових втрат проводиться для всіх приміщень будівлі залежно від призначення, розташування, характеристики зовнішніх огороджуючих конструкцій та інших чинників. Таким чином, Q_m являє собою сумарні теплові витрати всіх приміщень будівлі.

Сумарні теплові витрати забезпечуються надходженням теплоти від опалювальних приладів Q_о та джерел внутрішнього тепловиділення (обладнання, що виділяє теплоту, люди, тварини, інше), Q_m.в, тобто:

(3-1)

Втрати теплоти через інфільтрацію повітря враховують коефіцієнтом інфільтрації, , який дорівнює 0,05÷0,06 від Q_m, тобто втрати теплоти інфільтрацією складають в межах 5 – 6% від Q_{m .} Тоді:

(3-2)
Для приблизного визначення витрати теплоти на опалення (за укрупненими показниками) за умови нехтування надходженням теплоти за рахунок внутрішнього тепловиділення, тобто Q = Q_о, користуються такою формулою:

, Дж/год (3-3)

де: q_о – питомі теплові втрати при опалення приміщень, , величина яких нормується залежно від призначення приміщення і встановлюється сантехнічними нормами;

V – об’єм будівлі за зовнішніми розмірами (визначається як добуток ширини на висоту та на довжину приміщення), м³;

t_в – розрахункова температура повітря в середині приміщень – це сантехнічна норма, яка залежить від призначення приміщення, ;

t_з – поточне значення температури зовнішнього повітря, .

Розрахункова величина витрати теплоти на опалення (максимальна величина витрати теплоти, надходження якої до споживача повинна забезпечити система теплопостачання) визначається за формулою:

, кДж/год, (3-4)

де: t_з.о. – розрахункова температура зовнішнього повітря для опалення, . Ця величина визначається за кліматологічними таблицями для будь-якого регіону як середня величина 8-ми самих холодних п’ятиденок за останні 50 років. Її значення наводиться у довідникових таблицях. Наприклад, для м. Києва t_з.о = -21°С.

Дата добавления: 2014-01-11