Поняття податкових правовідносин

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особ­ливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, уре­гульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпоря­дження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов'язки суб'єктів, заходи, що гаран­тують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад­но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий харак­тер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб'єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьо­му податковий орган, виступаючи від імені держави, наділе­ний певними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основ­ному юридичний обов'язок за встановленими для нього прави­лами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий харак­тер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них¹.

Платник податків не має права за своїм розсудом розпоря­джатися частиною майна, що у вигляді певної грошової суми підлягає внесенню до бюджету чи позабюджетного цільового фонду. В цьому обов'язку втілений публічний інтерес усіх чле­нів суспільства, що визначає і законодавчу форму закріплення податку, обов'язок його сплати, примус при забезпеченні цьо­го обов'язку, однобічний характер податкових обов'язків.

Податкові правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні всі ознаки останніх. По-перше, вони виника­ють на підставі фінансово-правової норми як форми її реалі­зації. По-друге, мають владний характер, який за своїм змістом виражає інтереси держави. При цьому податкові правовідно­сини мають свої специфічні характеристики, зумовлені пред­метом і методом правого регулювання, — вони виникають і роз­виваються в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядаються як публічно-правові відносини.

За своїм змістом податкові правовідносини є економічними. Ю. А- Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінан­сових правовідносин є те, що вони виступають юридичною фор­мою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин¹. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держа­ви, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об'єкт правового регулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-пра­вового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів³.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов'язані та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансове-правової норми і реалізуються за прин­ципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового права). Саме тому однією із сторін фінансових правовідносин є суб'єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений нею орган).

§ 6. Особливості податкових правовідносин

У податкових правовідносинах найбільш виразно, порівня­но з усіма іншими формами фінансових правовідносин, просте­жуються державно-владна і майнова сторони. Відносини щодо зборів і податків є владно-майновими. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює над­ходження коштів до бюджету. З іншого боку, надходження по­датків є одним з основних каналів формування об'єктів влас­ності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі). Розглядаючи цю проблему, Ю. А. Ровинський звертав увагу на різну міру прояву владного характеру, що відмежовує фінан­сове право від інших галузей¹.

Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:

1) реалізацію волі держави як власника коштів;

2) певну поведінку учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (дер­жави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується пев­на підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок платника має безумовний характер, за якого немає рівності сторін.

Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин, наприклад цивільних, полягає насамперед у нерівності положення їх учасників. Відносини сторін тут осно­вані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі її органів чи органів місцевого самовря­дування). На думку Н. І. Хімічевої, основною особливістю, що визначає інші відмінні риси фінансових правовідносин (у тому числі й податкових), є те, що вони виникають у процесі утво­рення, розподілу й використання державних грошових фондів, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Крім того, од­ним із суб'єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними по­вноваженнями. Це єдина система контролю за додержанням податкового законодавства, за правильністю нарахування, по­внотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і зборів, установлених законодавством. Відмінність податко­вих правовідносин від інших фінансових правовідносин, що також характеризуються як владно-майнові (грошові) відно­сини, полягає у своєрідності структурних елементів змісту по­даткових правовідносин.

Отже, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юри­дичних фактів, учасники цих відносин наділені суб'єктивни­ми правами і мають юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів.

Дата добавления: 2014-01-11