Ставка податку

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особ­ливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.

Фактично базовою є ставка, встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб». Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встанов­люється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, на­рахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:

процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансо­ву установу відповідно до закону (крім страховиків);

процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших випадках, прямо визначених відповідними норма­ми Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визна­ченої п. 7.1 ст. 7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахова­ного як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів—фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону «Про податок з доходів фізич­них осіб».

§ 5. Пільги з податку

Одним із нововведень Закону «Про податок а доходів фізич­них осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження подат­кових соціальних пільг.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у роз­рахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку. Залеж­но від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.

Податкова соціальна пільга застосовується до нараховано­го місячного доходу платника податку у вигляді заробітної пла­ти виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нара­хованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податко­ва соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що пе­редбачає її найбільший розмір. При цьому платник податку зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отри­маного платником податку як заробітна плата протягом звітно­го податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноже­ної на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

§ 6. Нарахування, утримання та сплата податку

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типа­ми суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.

Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-пра­вового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей по­даток до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність подат­ковим органам відповідно до закону, а також нести відпові­дальність за порушення норм Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стосовно оподаткування окремих видів доходів платника податку законодавець визначає суб'єкта, який виступає подат­ковим агентом та нараховує, утримує та сплачує відповідну суму податку до бюджету. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним докумен­том. Банки не мають права приймати платіжні документи на ви­плату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховуєть­ся, але не виплачується платнику податку особою, що його на­раховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахо­ваного доходу, підлягає сплаті (нарахуванню) до бюджету в стро­ки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму та­ких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму та­ких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та по­дати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є подат­ковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету перед­бачений ст. 16 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зараху­ванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу Ук­раїни. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуван­ню до місцевого бюджету за місцезнаходженням відокремле­них підрозділів юридичної особи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, ви­значається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які пра­цюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезна­ходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам подат­ку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого додатку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних уп­равліннях Державного казначейства України. Територіальні управління Державного казначейства України в установлено­му Бюджетним кодексом порядку здійснюють розподіл зазна­чених коштів згідно з нормативами, встановленими ст. 65 Бюд­жетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: — у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, — за місцем реєстрації у податкових органах;

— в інших випадках — за її податковою адресою.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та спла­ту (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді за­робітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який ви­плачує такі доходи на користь платника податку (самозайнятої особи).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та спла­ту (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України —податковий агент;

для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знахо­диться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утриман­ня та сплати (перерахування) податку до бюджету, — платник податку, отримувач таких доходів;

для доходів, що виплачуються на користь платника додат­ку фізичними особами, — такий платник податку.

§ 7. Звітність платників податку

Обов'язок щодо подання податкової звітності є невід'ємним елементом змісту податкового обов'язку платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи — податкова декларація. Податкова декларація подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію відповідно до законодавства, або має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від подат­кових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього подат­ку у встановленому порядку.

Платники податку—резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податково­му органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність подат­кових зобов'язань з цього податку, яка здається органам мит­ного контролю під час перетину митного кордону та є підста­вою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов'язку подання дек­ларації у таких випадках:

а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платника­ми податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засуджени­ми до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного стро­ку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Законом «Про додаток з доходів фізичних осіб».

Дата добавления: 2014-01-11