Тема 17. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин

Формування нової системи соціально-трудових відносин процес тривалий, який буде мати ряд етапів у своєму розвитку. Процес формування соціально-трудових відносин повинен мати елементи суспільного регулювання, для зменшення наслідків переходу до ринкової економіки.

Регулювання соціально-трудових відносин одна з найважливіших складових частин функціонування економічної системи.

Перехідний період відбивається на регулюванні соціально-трудових відносин відходом від монополії держави, відмовою від надмірної централізації і переходом до програмно-нормативної регламентації соціально-трудових відносин, яка побудована на принципах демократизації.

На сучасному етапі основними напрямами соціальної політики в Україні є:

- формування і розвиток ринкової економіки соціального спрямування;

- реалізація творчого соціального потенціалу;

- досягнення соціальної злагоди і соціальної справедливості на основі соціального партнерства;

- формування нової соціальної культури;

- регулювання розвитку соціально-етнічних відносин на основі принципу рівності всіх націй;

- регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення матеріальних, моральних, соціальних, духовних основ сім’ї;

- регулювання процесів соціально-територіального розвитку;

- заохочення продуктивної трудової діяльності;

- забезпечення необхідного життєвого рівня кожній людині;

- удосконалення системи оплати праці;

- удосконалення системи соціального захисту;

- упровадження сучасної системи соціального страхування (пенсійного, медичного, у зв’язку з хворобою, безробіття);

- удосконалення системи пенсійного забезпечення на основі як обов’язкового, так і добровільного страхування;

- досягнення повної продуктивної зайнятості.

1. Особливості та напрямки діяльності Міжнародної організації праці.

2. Конвенції та рекомендації МОП:

а) про систему захисту прав працівників;

б) про охорону заробітної плати.

1. Міжнародна організація праці утворена в 1919 році і об’єднує делегатів урядів, підприємців та працівників різних держав. Особливістю цієї організації є те, що вона при розгляді усіх питань праці ґрунтується на засадах трипартизму (соціального партнерства). Тобто, держава, підприємці, профспілки є різними частинами, незалежними одна від інший, кожна з яких виконує специфічні функції і несе свою відповідальність. Так, в системі соціального партнерства до цих питань відносяться:

- двосторонні колективні договори; тристоронні консультації і переговори між урядом, підприємцями і працівниками;

- трудові конфлікти і їхнє врегулювання;

- участь працівників у прийнятті рішень на підприємствах тощо.

Міжнародна організація праці здійснює активну діяльність у різних напрямках економіки праці й соціально-трудових відносин. Проте серед напрямків діяльності МОП визначальне місце займають міжнародні трудові норми, які реалізуються через документи двох видів: Міжнародні трудові конвенції і рекомендації. На даний час прийнято біля 400 конвенцій та рекомендації, які в сукупності складають "Міжнародний трудовий кодекс". Практично міжнародні трудові норми у формі конвенцій і рекомендацій, прийняті щорічною Міжнародною конференцією праці, яка ще називається Міжнародним парламентом праці, і утворюють Міжнародний трудовий кодекс.

Слід зазначити, що Конвенції є обов’язковими для держав, які їх ратифікували. Рекомендації дають орієнтири для національної політики, законодавства та практики.

2. а) Пріоритетне місце в практиці діяльності МОП займають конвенції та рекомендації, які спрямовані на захист прав працівників. Так, серед них можливо виділити наступні.

Конвенція про свободу асоціації і захисту права на організацію. Вона встановлює право всіх трудящих і підприємців на створення організацій і вступ до них за своїм вибором без одержання попереднього дозволу та визначає ряд гарантій щодо свободи їх діяльності без втручання органів державної влади.

Конвенція про охорону заробітної плати. Основний її принцип – своєчасна і повна виплата заробітної плати. Документ націлений на усунення протизаконної практики щодо заробітної плати.

Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення. Вона визначає мінімальні норми різних допомог у відсотках від загальної суми попередніх доходів або заробітної плати.

Конвенція про політику в області зайнятості. Вона передбачає активне сприяння щодо повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості.

Конвенція про встановлення мінімальної заробітної плати. В них підкреслено, що мінімальна заробітна плата має силу закону і не підлягає зниженню, а порушення цього обумовлює карні та інші санкції.

Конвенція про сприяння колективним переговора м. Вона поширюється на всі галузі економічної діяльності та, зокрема, містить визначення терміну "колективні переговори".

Конвенція про безпеку, гігієну праці і виробниче середовище. Цим документом вперше на міжнародному рівні закладені основи національної політики з питань безпеки та охорони праці, які стосуються всіх працівників, усіх трудових процесів і всіх галузей виробничої діяльності.

Конвенція про статистику праці. Цією Конвенцією обумовлюються завдання, що стоять перед статистичною наукою в сфері Ринку праці. Зокрема, в статті 1 зазначається, що держава зобов’язується Регулярно збирати, аналізувати та публікувати дані щодо: економічно активне населення, зайнятість, безробіття; структуру і розподіл економічно активного населення; вартість робочої сили.

Конвенція про сприяння зайнятості захисту від безробіття. У ній комплексно розглянуто ряд правових питань, пов’язаних з виплатою допомоги з безробіття.

2 б) Генеральна Конференція Міжнародної організації праці, скликана в Женеві Адміністративною Радою Міжнародного Бюро Праці, яка зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію ухвалює з Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1949 року про охорону заробітної плати:

Стаття 1

Відповідно до мети даної Конвенції термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або будь-який заробіток, який обчислюється в грошах і встановлюється угодою або національним законодавством, котрий в силу письмового або усного договору про наймання підприємець виплачує працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надано чи має бути надано.

Стаття З

1. Грошова заробітна плата виплачується тільки у валюті, що має законний обіг в даній країні, а сплата у формі боргових зобов’язань, розписок, купонів або в якійсь іншій формі, яка нібито відповідає законній валюті, забороняється.

2. Компетентний орган влади може дозволити чи розпорядитися виплачувати заробітну плату банковими чеками або поштовими переказами, якщо така форма виплати є звичайною чи неодмінною з огляду на особливі обставини або якщо колективний договір чи рішення арбітражного органу це передбачають або, за відсутністю таких постанов, якщо зацікавлений працівник на це згоден.

Стаття 4

1. Законодавство країни, колективні договори та арбітражні рішення можуть дозволити часткову виплату заробітної плати в натурі у тих галузях промисловості чи професіях, де така виплата є звичайною чи бажаною; виплата заробітної плати у вигляді спиртних напоїв із високим вмістом алкоголю, а також у вигляді шкідливих для організму наркотиків не дозволяється за жодних обставин.

2. У тих випадках, коли дозволяється часткова виплата заробітної плати у вигляді допомоги натурою, вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб:

а) такого роду допомога була підхожою для особистого вжитку трудівника та його сім’ї або давала йому певну користь;

б) така видача становила справедливу і розумну вартість.

Стаття 5

Заробітна плата виплачується безпосередньо зацікавленому трудівникові за винятком тих випадків, коли інший спосіб її виплати передбачено законодавством даної країни, колективними договорами чи арбітражними рішеннями або коли є особиста згода на те самого трудівника.

Стаття 6

Підприємцям забороняється будь-якою мірою обмежувати трудівників у вільному розпоряджанні своєю заробітною платою.

Стаття 7

1. Коли на підприємстві є магазин для продажу трудівникам предметів першої потреби або надаються інші види обслуговування, пов’язаного з підприємством, трудівників даного підприємства не буде силувано до користування такими магазинами чи іншими видами обслуговування.

2. Коли доступ до інших магазинів чи видів обслуговування неможливий, компетентний орган влади вживає відповідних заходів до того, щоб трудівникам було надано можливість купувати товари чи користуватися обслуговуванням за справедливими і доступними для них цінами або щоб магазини, відкриті підприємством, чи надаване ними обслуговування, здійснювали свої функції не з метою одержання підприємством прибутку, а в інтересах зайнятих на ньому трудівників.

Стаття 8

1. Відрахування з заробітної плати дозволяються тільки за дотримання умов та в розмірах, котрі визначаються законодавством даної країни або встановлюються колективними договорами чи арбітражними рішеннями.

2. Трудівників повідомляють у найбільш придатний з погляду компетентних органів влади спосіб про те, за яких умов та в яких розмірах можуть провадитися такі відрахування.

Стаття 9

Забороняються всякі відрахування з заробітної плати, здійснювані трудівником на користь підприємця чи його представника або якогось посередника (приміром, підрядчика чи вербувальника, з метою шляхом прямої чи непрямої винагороди забезпечити собі падання або збереження роботи).

Стаття 10

1. Заробітна плата може стати об’єктом арешту або цесії лише у формі й межах, які визначаються національним законодавством.

2. Заробітна плата охороняється від арешту і цесії такою мірою, в якій це вважається за потрібне для забезпечення утримання працівника та його сім’ї.

Стаття 11

1. У разі банкрутства підприємства або ліквідації його судовим порядком працівники, зайняті на цьому підприємстві, мають положення привілейованих кредиторів або щодо заробітної плати, яка їм належить за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий визначається національним законодавством, або щодо заробітної плати, сума якої не перевищує суми, продиктованої національним законодавством.

2. Заробітна плата, яка становить цей привілейований кредит, належить до виплати повністю перед тим, як звичайні кредитори можуть зажадати свою частку.

Стаття 12

1. Заробітна плата виплачується регулярно. За винятком тих випадків, коли є інші відповідні способи, котрі забезпечують її виплату у визначені регулярні строки, строки виплати заробітної плати встановлюються законодавством даної країни або визначаються колективними договорами чи арбітражними рішеннями.

2. Після закінчення дії трудового договору остаточний розрахунок у зв’язку з усією належною заробітною платою проводиться відповідно до законодавства даної країни, колективного договору чи арбітражного рішення або, за відсутністю такого законодавства, договору чи рішення, протягом розумного періоду, залежно від умов договору.

Стаття 13

1. Виплата заробітної плати, коли вона провадиться грішми, має відбуватися тільки в робочі дні і на самому місці роботи або поблизу нього, якщо національне законодавство, колективний договір чи рішення арбітражного органу не передбачають іншого або якщо інші відомі трудівникам способи не визнаються за доцільніші.

2. Забороняється провадити виплату заробітної плати в тавернах чи інших таких закладах, а також, якщо треба запобігти зловживанням, у магазинах роздрібної торгівлі та в місцях розваг, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується особам, що працюють у таких закладах.

Стаття 14

Де в цьому є потреба, вживають ефективних заходів для забезпечення того, щоб працівників завжди було повідомлено у відповідній і легкодоступній для них формі:

а) до вступу їх на роботу, а також у тих випадках, коли мають місце якісь зміни, про умови, що стосуються заробітної плати, згідно з якими їх найнято на роботу;

б) при кожній видачі заробітної плати про різні складові частини їхньої заробітної плати заданий період, оскільки вони можуть підлягати зміні.

Стаття 15

Законодавство, яке вводить у дію положення цієї Конвенції:

а) доводиться до відома зацікавлених осіб;

б) визначає осіб, котрі є відповідальними за дотримання його;

в) передбачає належні покарання або інші відповідні заходи у разі його порушення;

г) забезпечує у всіх відповідних випадках проведення належних записів, зроблених за встановленою формою і належним чином.

ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436 – IV в чинній редакції.

2. Закон України "Про колективні договори і угоди" вiд 01.07.1993 № 3356-XII в чинній редакції.

3. Закон України "Про оплату праці" вiд 24.03.1995 № 108/95-ВР в чинній редакції.

4. Закон України "Про зайнятість населення" вiд 01.03.1991 № 803-XII в чинній редакції.

5. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" вiд 15.09.1999 № 1045-XIV в чинній редакції.

6. Закон України "Про організації роботодавців" вiд 24.05.2001 № 2436-III в чинній редакції.

7. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вiд 03.03.1998 № 137/98-ВР в чинній редакції.

8. Закон України “Про охорону праці” вiд 14.10.1992 № 2694-XII в чинній редакції.

9. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” вiд 18.01.2001 № 2240-III в чинній редакції.

10. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” вiд 02.03.2000 № 1533-III в чинній редакції.

11. Закон України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вiд 09.07.2003 № 1058-IV в чинній редакції.

12. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV в чинній редакції.

13. Закон України “Про відпустки” вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР
в чинній редакції.

14. Кодекс законів про працю України вiд 10.12.1971 № 322-VIII в чинній редакції.

15. Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною Конференцією праці, 1919 — 1956, Т.1. —Женева: Міжнародне бюро праці, 1991.

16. Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною Конференцією праці, 1957 — 1990, Т.2. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1991.

17. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: «Знання-Прес», 2000.

18. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003

19. Грішнова О.А. Економіка праці й соціально-трудові відносини. – К.: Знання, 2004.

20. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. – К.: Кондор, 2003.

21. Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2003.

22. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003.

23. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. К.,2001.-1068с.

24. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под. ред. Н.А.Волгина, Ю.Г.Одегова. М. Издательство “Экзамен”, 2003.

25. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под. ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. — М.: Изд-во МГУ, 1996.

26. Экономика труда: Учебник / Под ред. проф. П.Э. Шлендера и проф. Ю.П. Кокина. — М.: Юристъ, 2003.

Додаткова література

1. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці. - К.:ВІПОЛ, 1995.

2. Адамчук В.В., Кокин Ю.П., Яковлев Р.А. Экономика труда: Учебник. — М.: Финстатинформ, 1999.

3. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1999.

4. Васильченко В. С., Василенко П. М. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика. — К., 2000.

5. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Підручник. – К.:Т-во „Знання”, КОО, 2007. – 559 с.

6. Жуков В.І., Осовий Г.В., Привалов Ю.П. Проблеми колективно-договірного регулювання трудових відносин в Україні / Ін-т соціол. НАНУ. — К., 1999.

7. Жуков В.І., Скуратівський В.А. Соціальне партнерство в Україні: Навчальний посібник — К.: Вид-во УАДУ, 2001.

8. Казановський А.В., Колот А.М. Соціальне партнерство на ринку праці. — Краматорськ: Вид. Національного центру продуктивності, 1995.

9. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002.

10. Колот А.М. Проблеми становлення та розвитку соціально-трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. –2000. - №3.

11. Колот А.М. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин //Україна: аспекти праці – 2002. - №5.

12. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика: Учеб. для вузов. — М.: Экзамен, 2001.

13. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. І.К. Бондар, Г.В. Ярошенко, В.І. Науменка, Н.А. Соколенко. — К.: Знання, 1999.

14. Рынок труда и доходы населения: Учеб. пособие / Под ред. Н.А. Волгина. — М.: Филинъ, 1999.

15. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика. — К.: Вид-во УАДУ, 1997.

16. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики. — М.: ИНФРА-М, 1996.

17. Современная экономика труда: Монография / Руководитель авторск. кол-ва и научн. ред. В.В.Куликов. Институт труда Минтруда России (НИИ труда). - М.: ЗАО «Финстатинформ», 2001.

18. Соціальне партнерство / С.В. Бакуменко, І.Є. Левенець (кер. авт. кол.): Навчальний посібник. — К., 1999.

19. Соціальне партнерство на ринку праці України / Ю.М. Маршавін (кер-к авт. колективу), С.В. Бакуменко, В.М. Данюк, О.С. Зінченко, А.М. Колот, С.В. Мартиненко: Навчальний посібник. — К., 1998.

20. Українець С.Я. Соціально-трудові відносини в Україні: зміст і розвиток // Україна: аспекти праці.1999.

21. Управление человеческими ресурсами / Под. ред. М.Пула, М. Уорнера. — СПб.: Питер, 2002.

22. Экономика труда: Учебник / В.В.Адамчук, Ю.П.Кокин, Р.А.Яковлев. Под ред. В.В.Адамчука.- М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999.

23. Эренберг Р. Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. — М.: Изд-во МГУ, 1996.

ЗМІСТ

стор.

Вступ 3

Тема 1. Об’єкт, предмет та завдання дисципліни „ЕП та СТВ 7

Тема 2. Населення. Трудові ресурси і трудовий потенціал

суспільства 14

Тема 3. Відтворення трудових ресурсів 19

Тема 4. Управління персоналом підприємства 24

Тема 5. Продуктивність та ефективність праці 31

Тема 6. Ринок праці та його регулювання 36

Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості населення 41

Тема 8. Безробіття та його форми за умов ринкової економі 47

Тема 9. Організація праці 51

Тема 10. Нормування праці 55

Тема 11. Оплата праці 63

Тема 12. Аналіз та планування трудових показників 73

Тема 13. Вартість робочої сили та політика доходів населен 86

Тема 14. Звітність і аудит у сфері праці 90

Тема 15. Соціальне партнерство 99

Тема 16. Механізм функціонування системи СТВ 102

Тема 17. Міжнародний досвід регулювання СТВ 106

Рекомендована література 112

Дата добавления: 2014-01-11