Собівартість: її'склад та види

Собівартість продукції — це грошовий вираз витрат на її вироб­ництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства скла­дається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробницт­ва продукції, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво.

Фірма, що займається виробничою діяльністю, визначає витра­ти виробництва, а фірма, яка здійснює збутову, постачальницьку, торгово-посередницьку діяльність — витрати обігу.

Конкретний склад витрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва і обігу, практично у всіх країнах світу регулюється за­конодавчо. Це пов'язано з особливостями податкової системи і не­обхідністю розрізняти витрати підприємства за джерелами їх повер­нення (які включаються у собівартість продукції і повертаються за рахунок цін на неї, та витрати, що повертаються з прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів).

Собівартість продукції — це якісний показник, у якому концент­ровано відображаються результати господарської діяльності органі­зацій, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні засо­би, матеріали, паливо, тим дешевше коштує виробництво продукції як підприємству, так і суспільству в цілому. Собівартість продукції виділяється із загальної її вартості як особлива економічна катего­рія, тому що кожне підприємство незалежно від форми власності повинне повернути затрачені ним ресурси в межах собівартості, щоб мати можливість безперебійної роботи.

Собівартість - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконання робіт і послуг. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулюван­ня собівартості продукції. Оскільки собівартість відображає лише поточні витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг), цим вона принципово відрізняється від одноразових капітальних вкла­день (інвестицій), які формують основні засоби підприємства. Це означає, що за рахунок собівартості не можна поповнювати запаси, створювати ресурси.

Собівартість продукції є узагальнюючим показником, який відповідає стану техніки і рівню організації виробництва, раціональ­ного, економічно обгрунтованого господарства на підприємстві.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним групуван­ня витрат за їх визначеними ознаками.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за ви­дами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елемен­тами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнен­ня.

Згідно з П(С)БО-16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реа­лізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних за-гальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат [54].

У такому разі треба пам'ятати про відмінності між термінами «ви­робнича собівартість продукції» та «собівартість реалізованої про-

дукції», оскільки, згідно з принципом відповідності доходів і вит­рат, на результати діяльності впливатиме не виробнича собівартість виготовленої продукції, а тільки собівартість готової продукції, відпущеної у продаж.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

—прямі матеріальні витрати;

—прямі витрати на оплату праці;

—інші прямі витрати;

—загальновиробничі витрати.
За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду про­дукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих витрат належать ті, що можуть бути безпосе­редньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, а саме:

—сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплек­туючі вироби, інші матеріальні витрати;

—витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робі­тникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанні робіт або
наданні послуг;

—інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, пла­та за оренду обладнання, амортизація.

Непрямі витрати — це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат еконо­мічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Крім виробничої собівартості до складу собівартості реалізова­ної готової продукції, яка формує результат від реалізації, повинні включатися нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і по­наднормативні виробничі витрати.

Щодо терміну «прямі витрати» питань, як правило, не виникає. А ось зміст категорій «розподілені постійні загальновиробничі витрати» і «змінні загальновиробничі витрати» потребує деякого пояснення.

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на управління виробництвом, амортизацію основних засобів і нематері­альних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного, лінійного); витрати на утримання, ремонт, страхуван­ня, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення тех­нологій та організації виробництва; на утримання виробничих при­міщень; на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплата простоїв.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяють­ся на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні — це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збіль­шенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості. Майже всі прямі витрати є змінними за винятком аморти­зації спеціального обладнання, орендної плати та деяких інших пря­мих витрат.

Загальновиробничі витрати також поділяються на постійні та змінні. Так, у ПБО-16 всі загальновиробничі витрати поділено на змінні та постійні. Сума змінних витрат коливається залежно від об­сягів продажу готової продукції. Сума змінних загальновиробничих витрат збільшує виробничу собівартість виготовленої продукції.

Постійні витрати включають витрати на обслуговування і управ­ління виробництвом, що не змінюються при зміні обсягів діяльності (наприклад, розмір орендної плати за приміщення тощо). Залежно від умов діяльності конкретного підприємства один і той самий вид витрат може бути як змінним, так і постійним. Наприклад, аморти­заційні відрахування можуть бути постійними, якщо підприємство обрало такі методи нарахування амортизації: прямолінійний, при­скорений, кумулятивний або податковий. При виробничому методі витрати, пов'язані з амортизацією, будуть змінними.

Згідно з ПБО-16 постійні загальновиробничі витрати також підлягають розподілу на кожний об'єкт витрат. При цьому базою розподілу можуть бути години роботи, заробітна плата, обсяг діяль­ності, прямі витрати тощо за умови нормальної потужності.

Під нормальною потужністю обладнання розуміється очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягнути в умовах звичай­ної діяльності підприємства протягом декількох років або операцій­них циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробниц­тва. Інакше кажучи, підприємство самостійно планує на декілька років уперед середній обсяг діяльності обладнання, яке використо­вується під час виробництва продукції. Маючи показник нормаль­ної потужності, для визначення собівартості реалізованої продукції підприємство повинно розрахунковим шляхом визначити, яку час­тину постійних загальновиробничих витрат здійснено в межах нор­мальної потужності, а яка перевищує запланований рівень. Отже, відбувається певне розрахункове регулювання ефективності витрат­ної частини діяльності підприємства.

Уразі, якщо на кінець звітного періоду (кварталу) на підприємстві є нереалізована готова продукція, її виробнича собівартість буде вра­хована у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на об­слуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Дата добавления: 2014-01-11