Оптимізація умов постачання

Підприємства, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність та укладаючи різні договори (контракти), пов'язані з продажем або придбанням товарів, повинні пам'ятати про те, що різні базисні умови поставки, які застосовуються у таких договорах (контрактах), по-різному впливатимуть на юридичні, податкові та бухгалтерські ас­пекти їхньої господарської діяльності.

У зв'язку з цим виникає питання: чи існує можливість оптимі-зації оподаткування імпортних операцій шляхом застосування тих чи інших базисних умов поставки?

Оскільки основною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, про Правила ІНКОТЕРМС забувати не слід, оскільки, крім інших особливостей, під час здійснення зовнішньо­економічної діяльності великого значення набуває митне оформлен­ня товару.

Використовуючи під час проведення зовнішньоекономічних опе­рацій різні умови ІНКОТЕРМС, підприємство може наблизити або навпаки, віддалити момент відвантаження, тим самим прискорити або відстрочити момент виникнення валового доходу.

У контракті на імпорт товарів можна передбачити перехід права власності в момент отримання товару покупцем-резидентом або його представником як на складі продавця-нерезидента, так і в іншому зазначеному в контракті місці (наприклад, на складі покупця-рези-дента вже на території резидента). Право власності до покупця може перейти і без відвантаження товару нерезидентом. У такому випадку товар залишиться на відповідальному зберіганні у продавця-нерези­дента.

Щоб передбачити різні ситуації, які можуть виникнути під час виконання зобов'язань за контрактом, слід пам'ятати про важливість відображення в цьому документі моменту переходу права власності. Укладаючи контракт, треба передбачати такий момент переходу пра­ва власності, який би не суперечив визначеним у цьому контракті базисним умовам поставки.

Розглянемо вплив базисних умов поставки на моменти виник­нення валових витрат і податкового кредиту з ПДВ. Закон про при­буток не визначає розбіжності між моментом виникнення валових витрат у разі проведення господарських операцій на території Ук­раїни і у зовнішньоекономічній діяльності. Датою збільшення вало­вих витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на по­датковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

—або дата списання коштів з банківських рахунків платника по­датку в оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку
— день їх видачі з каси платника податків;

—або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата Фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

Не викликає труднощів ситуація, коли імпортер для придбання товару здійснює передоплату. Валові витрати у нього виникнуть на дату перерахування коштів і не залежатимуть від базисних умов по­ставки. А якщо отримання товару є першою подією, згідно з наведе­ним підпунктом Закону про прибуток, валові витрати у імпортера виникнуть у момент оприбуткування товару.

Підставою для відображення в бухгалтерському обліку госпо­дарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. У разі використання в договорах різних базисних умов поставки можуть бути оформлені різні первинні до­кументи, що підтверджують факти проведення тієї чи іншої операції.

Наприклад, підприємство-імпортер отримує товар згідно з зовні­шньоекономічним контрактом на умовах ООИ В контракті визна­чено, що перехід права власності на товар відбувається в момент здійснення поставки товару. Документом, на підставі якого імпор­тер зможе оприбуткувати товар, буде належним чином оформлена вантажна митна декларація (далі — ВМД). Ще один приклад. Кон­тракт на імпорт товарів укладають на умовах ЕХ\¥, а перехід права власності на товар передбачений в момент здійснення поставки. При цьому імпортер має право оприбуткувати (а отже, і віднести на ва­лові витрати) товар за тими документами, на підставі яких його було передано представникові імпортера (інвойс або інший документ, що підтверджує передачу товару продавцем покупцеві). У цьому випад­ку підприємство-резидент оприбутковує товар, одержаний за кон­трактом з нерезидентом, без його реального ввезення.

Таким чином, виникає можливість раннього оприбуткування без фактичного ввезення з оформленням ВМД, а це означає, що вини­кає і ранній податковий кредит з ПДВ у разі проведення зовнішньо­економічних операцій, оскільки Закон про ПДВ визначає, що у разі ввезення (імпортування) товарів документом, який засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається відповідно оформ­лена митна декларація, що підтверджує сплату податку на додану вартість. Якщо ПДВ сплачують безпосередньо під час проведення митного оформлення товару, що ввозиться, то право на податковий кредит підприємство-імпортер одержує на підставі правильно офор­мленої ВМД.

Деякі імпортери, обираючи певні базисні умови поставки, на­магаються зменшити базу оподаткування ПДВ. Уразі, коли резидент імпортує товар на умовах ЕХ\¥ (якщо інші умови однакові), конт­рактна вартість отримуваного товару буде менше вартості товару, що ввозиться на умовах ООІХ Однак, зважаючи на вимоги Закону про ПДВ, зменшити суму податку на додану вартість шляхом вибору умов поставки ЕХ\У не вдасться, оскільки база оподаткування ПДВ при імпорті визначається за контрактною вартістю, але не нижче митної. Це означає, що для визначення бази оподаткування ПДВ навіть до початкової невисокої ціни, за якою товар продано резидентові, до­ведеться додати низку наведених вище витрат.

І все жтаки, чи можна впливати шляхом вибору певних базисних умов поставки на оподаткування у разі імпорту? Виявляється, мож­на. Сума мита, що справляється під час імпорту, залежить уже не від контрактної, а від митної вартості товару. У свою чергу, митну вартість визначають відповідно до даних, наведених у первинних документах.

Наприклад, контракт на імпорт товарів укладено на умовах СІР (Перевезення і страхування оплачені до (...назва місця призначен­ня)). Продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погоджено­го місця призначення. Ризик загибелі або пошкодження товару пе­реходить від продавця до покупця після поставки товару на зберіган­ня перевізникові.

Отже, згідно з цією умовою витрати на транспортування товару несе продавець, при цьому транспортування може здійснюватися до пункту на території України, зазначеного у контракті. Оскільки зо­бов'язання з проведення митних процедур під час ввезення товару лежать на імпортерові, йому вигідно шляхом подання відповідних даних митниці зменшити базу оподаткування митним збором на суму витрат на транспортування товару територєю України. Економія мо­же бути великою, оскільки у деяких випадках вартість транспор­тування по територією України сягає 50 % від фактурної вартості імпортного товару, що поставляється. З огляду на це можна обчис­лити економічний ефект поєднання базисних умов поставки з особ­ливостями митного законодавства.

Дата добавления: 2014-01-11