Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин

Визначення правового механізму реалізації та захисту прав суб’єктів правовідносин належить до найбільш актуальних проблем в соціально-економічному й політичному житті суспільства. Зумовлено це тим, що в Україні на конституційному рівні закріплено як головний обов’язок держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ефективна діяльність держави залежить від ефективності функціонування механізму, в якому має бути досягнено баланс інтересів суб’єктів фінансових правовідносин, а саме, з одного боку, держави, яку в фінансових правовідносинах представляють уповноважені органи державної влади та управління(для прикладу Державна податкова інспекція), а з другого – платників наприклад податків.

Суб’єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів – оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов’язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого самоврядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту «є» пункт 4 ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банку у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого самоврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб’єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальними та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів. Державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.(ст.56)

Особливе місце у судовому порядку захисту прав і законних інтересів суб’єктів фінансового права належать актам Конституційного Суду України. Досить згадати такі рішення: справа 1-15/2002 за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Верховного Суду України «Про державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2,3,4,5,8,9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), справа №1-17/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та ч 1 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриманню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

Методи захисту фінансових правовідносин. Дотримання правил, закріплених у фінансово-правових нормах, означає і забезпечення прав суб'єктів фінансового права. З цією метою широко застосовується метод переконання в різних формах, перш за все в проведенні роз'яс­нювальної роботи. В результаті суб'єктами вони виконуються пере­важно добровільно. У разі порушення встановлених правил в галузі формування, розподілу і використання державних і місцевих грошових фондів (правового регулювання публічних фінансів) вводиться в дію метод примусу в різних його проявах (застосу­вання санкцій, заборонних заходів та ін.). Важливо, щоб у співвідно­шенні цих методів першочерговість належала методу переконання, оскільки така послідовність властива високій правосвідомості, до якої галузь фінансів в умовах переходу до ринкових відносин висуває під­вищені вимоги.

[1] Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование. – СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2004. – С.366-367.

Дата добавления: 2014-01-11