Формування переконання і винесення вироку судом

Цей етап діяльності має особливість у психічних спілкуваннях, які тут виникають тільки між складом суддів, що розглядають кримінальну справу. Закон прямо і категорично забороняє суддям вступ на даній стадії в будь спілкування з усіма іншими особами без винятку. З урахуванням підвищеної відповідальності цієї стадії винесення вироку завжди здійснюється колегіально, причому в строго визначеному складі. Нарада суддів є специфічною сукупністю елементів формалізованого і неформалізована спілкування. Формармалізованность покликана забезпечити повноту вирішення необхідних питань у формуванні переконання, активність діяльності кожного судді. Елементи неформалізованності забезпечують свободу висловлювання думок з питання.

Суворе обмеження колегіальності сприяє підвищенню почуття відповідальності суддів за хід і результати їх діяльності в нарадчій кімнаті, граничної активізації їх психічних процесів, гарантує від сторонніх впливів. Успіх дій колегії суддів знаходиться в прямій залежності від діяльності кожного з них. У всіх членів колегії має бути чітке розуміння цілей їх діяльності, свідомість високої відповідальності, що в свою чергу має забезпечити підвищену психічну активність кожного судді.

Формування суддівського переконання не просто результат впливу на свідомість суддів певною сукупністю доказів, встановленої і перевіреної в ході судового розгляду. Воно завжди складається на основі раціонального пізнання причинно-наслідкових та інших зв'язків між фактами об'єктивної дійсності, ціннісного до них підходу, їх співвідношення із заборонами кримінального права, чуттєвого переживання отриманих у кримінальній справі результатів пізнання, зроблених з них правових висновків. На формування суддівського переконання впливають соціально-психологічні і позасудові фактори (поведінка підсудного в суді, оцінка засобів масової інформації і т.д.).

У відповідності з нормами закону колегія присяжних засідателів у дорадчій кімнаті на підставі підсумків судового слідства повинна винести вердикт, тобто рішення щодо поставлених перед нею питань, включаючи основний - про винність підсудного. Виходячи з контексту уявлень про суд присяжних, останні керуються при цьому своїм розумом, совістю, життєвим досвідом, почуттями справедливості, обов'язку, відповідальності і т.д. У складному розумовому і психологічному процесі за оцінкою результатів судового слідства істотного значення може мати "правове світогляд" присяжних засідателів, особливо пізнання їх в області кримінального та кримінально-процесуального права. Неминуще значення в цьому відношенні має і напутнє слово, з яким головуючий звертається до присяжним засідателям перед видаленням їх в дорадчу кімнату.

У гносеологічному аспекті процес формування суддівського переконання розгортається в системі "незнання-знання", від ймовірнісного знання до знання істинного та достовірного на основі дослідження сукупності доказів. Усвідомлення суддею своєї ролі в здійсненні правосуддя сприяє появі психологічної установки незв'язаності свого висновку по суті кримінальної справи з висновками органів попереднього розслідування. Така психологічна установка сприяє критичному ставленню до результатів попереднього розслідування, допомагає розкрити допущені при розслідуванні помилки або порушення закону.

У психологічному аспекті істотним для процесу формування суддівського переконання є переростання сумніву як наслідку вірогідного знання в переконаність судді, що характеризує достовірність одержаних знань і готовність діяти у відповідності з ними.

Викладене вище дозволяє нам намітити наступні етапи формування переконання суддів:

1) попереднє вивчення матеріалів кримінальної справи з метою вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду;

2) планування судового розгляду і висунення судових версій;

3) перевірка матеріалів попереднього слідства в судовому розгляді;

4) судові дебати і співставлення своїх оцінок з оцінками звинувачення та захисту;

5) остаточне формування переконання судді в дорадчій кімнаті при виробленні колективного переконання.

Перші два етапи характеризує переконання в гносеологічному аспекті як знання ймовірнісна, а в психологічному - наявність сумнівів. Суддя під час судового слідства, вивчаючи докази, спрямовує свою діяльність на усунення виниклих сумнівів, імовірні припущення потверждает або приходить до висновку, що вони були необгрунтованими. На двох останніх етапах відбувається остаточне формування суддівського переконання. І хоча цей розподіл схематично, важливо підкреслити, що процес формування переконання грунтується не тільки на дослідженні зібраних доказів, але і є вираженням особистісної позиції судді, його етичних поглядів, професійної правосвідомості, вимоги закону.

Слід зазначити, що суддя як організатор процесу повинен володіти високим рівнем самоорганізованості, цілеспрямованістю, наполегливістю та іншими вольовими якостями. Головуючому в процесі, крім того, необхідно мати неабиякі організаторські здібності, які реалізуються в складних умовах змагань між сторонами кримінального процесу.

Зупинимося коротко на специфіці допиту в судовому засіданні, який визначається самою процедурою судового допиту. Головуючий пропонує підсудному дати свідчення з приводу пред'явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи. Суд вислуховує показання підсудного, не перебиваючи його. У ході викладу підсудним показань суд має право лише звертати його увагу на необхідність повідомляти факти, що мають відношення до справи і представляють для суду інтерес. Після того як підсудний закінчить виклад своїх показань, його допитують за законом - судді, обвинувач, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, захисник. Потім підсудному право ставити питання інші підсудні та їхні захисники. Незалежно від прийнятого процесуальним законом порядку суд вправі в будь-який момент допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому уточнюючі і додаткові питання.

У загальних рисах такою ж є процедура допиту в суді потерпілих та свідків. Перед допитом ці особи попереджаються про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і їм роз'яснюється обов'язок розповісти правдиво все відоме у справі. За загальним правилом, потерпілі допитуються раніше свідків.

Слід виключно обережно ставитися до формування громадської думки до розгляду справи в суді, так як воно може зробити сильний вплив на весь хід ведення судового процесу і винесення вироку. За загальним правилом, ніхто не може і не повинен через ЗМІ стверджувати про винність тієї чи іншої особи і тим більше вимагати для нього суворого покарання, перш ніж винність цієї особи буде доведена в судовому порядку.

На стадії винесення вироку виконується виховна функція. Кожен вирок повинен виховувати, і його виховний вплив буде досягнуто в тому випадку, якщо він буде зрозумілий усіма присутніми, якщо він відповідає їх моральному переконанню, заснованому на правосвідомості, сприйнятим обставиною справи.

Дата добавления: 2014-01-11