Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Цивільно-правова відповідальність

Цивільно-правова відповідальність – це система заходів майнового характеру, що полягають у позбавленні особи, яка вчинила цивільне правопорушення, певних цивільних прав чи накладанні на неї цивільних обов’язків

Цивільно-правова відповідальність є однією з форм примусу, оскільки пов’язана із застосуванням санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і стимулювання нормальних економічних відносин, і полягає у стягненні збитків, заподіяної шкоди, неустойки, штрафу або пені.

Єдиною підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності є вчинення нею цивільного правопорушення. Ознаками цивільного правопорушення є:

· протиправне діяння (дія чи бездіяльність);

· наявність майнової шкоди (у грошовому виразі – матеріальних збитків);

· причинний зв’язок між збитком і протиправною поведінкою. Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності;

· вина.

Для притягнення правопорушника до цивільної відповідальності необхідна наявність усіх названих умов одночасно, за винятком випадків заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, коли цивільно-правова відповідальність може наставати і за відсутності вини.

Протиправне діяння (дія чи бездіяльність) може полягати у заподіянні шкоди майну чи майновим інтересам потерпілої особи або у невиконанні чи неналежному виконанні прийнятих за договором зобов’язань.

Під майновою шкодою слід розуміти будь-яке зменшення наявного майна або неодержання доходів. Грошовий вираз майнової часто називається збитками. Збитки можуть мати дві форми:

· позитивна шкода (будь-яке зменшення вартості наявного майна);

· упущена вигода (неодержані доходи, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов’язання було виконане).

Умовою цивільно-правової відповідальності є також наявність причинного зв’язку між протиправною дією боржника і тим негативним наслідком, що настав через цю протиправну дію.

Вина може бути у формі наміру (коли правопорушник передбачає негативні наслідки своєї протиправної поведінки та бажає її настання або ставиться до її настання байдуже) чи необережності (передбачення настання негативних наслідків своєї протиправної дії, але з легковажним наміром їх відвернути, уникнути, тобто правопорушник не бажає настання цих негативних наслідків).

На відміну від кримінального та адміністративного права, цивільне право встановлює презумпцію вини боржника, тобто, особа, яка не виконала зобов’язання або вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною, доки не доведе протилежного.

Залежно від підстави виникнення виділяються два види цивільно-правової відповідальності – договірна (настає внаслідок невиконання чи неналежного виконання стороною договору прийнятих на себе умов) та позадоговірна (настає у випадках заподіяння шкоди іншій особі, якщо правопорушник та потерпіла особа не перебували між собою у договірних відносинах).



Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Це правило на застосовується, якщо шкода заподіяна малолітньою та недієздатною фізичною особою.

Ст. 1178 ЦК України встановлює, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоду було завдано не з його вини.

Згідно зі ст. 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

Якщо шкода заподіяна спільними діями декількох осіб або неповнолітнім, можуть застосовуватися такі види цивільно-правової відповідальності:

· часткова – коли шкода заподіяна спільними діями декількох осіб, і кожна з них несе відповідальність лише за ту частину шкоди, яка заподіяна нею особисто. Так, наприклад, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, відшкодовується кожним із власників (володільців) таких джерел у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України);

· солідарна – кредитор має право звернути стягнення на майно всіх боржників, частини їх або одного з них. Виконання солідарного зобов’язання одним із декількох боржників звільняє останніх від відповідальності, при цьому боржник, який виконав зобов’язання за інших боржників, отримує право вимагати від інших боржників
частини понесених витрат у порядку регресу. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим;

· субсидіарна (додаткова) – якщо основний боржник відмовляється або не спроможний задовольнити вимогу кредитора, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі або обсязі, не задоволеному кредитором, до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Субсидіарна відповідальність може бути лише у випадках, прямо передбачених законодавством або договором. Зокрема, за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, солідарну відповідальність несуть батьки (усиновителі) або піклувальники. Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоду було завдано не з його вини.

Боржник звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання або вчинення позадоговірної шкоди, коли є непереборна сила чи випадок. На практиці такі ситуації часто називаються “форс-мажором”.

Випадок підставою звільнення від відповідальності є тоді, коли шкода була заподіяна внаслідок збігу обставин і жодна особа не є винною у заподіянні цієї шкоди. Випадок не може розглядатися як підстава звільнення від відповідальності у разі, коли шкоду було заподіяно джерелом підвищеної небезпеки.

Непереборна сила – це надзвичайні і невідворотні за даних умов явища, що виникають поза сферою діяльності конкретної особи. Ці явища можуть носити як фізичний (землетрус, виверження вулкана, повінь, сель тощо), так і соціальний характер (війни, терористичні акти, масові заворушення).

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Цивільно-правова відповідальність

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 920; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.224.202.224
Генерация страницы за: 0.092 сек.