Інтернет-ресурси

1. www.bank.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України.

2. www.dfp.gov.ua – офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

3. www.kontrakty.com.ua – журнал “Контракти”.

4. www.pfts.com – Перша фондова торговельна система.

5. www.securities.org.ua – інтернет-бібліотека “Цінні папери України”.

6. www.smida.gov.ua – система розкриття інформації на фондовому ринку України.

7. www.ssmsc.gov.ua – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Рекомендована література: 11,14-20, 23, 26-29, 34, 36, 38-44.

1. Особливості, порядок випуску та обігу:

а) муніципальних цінних паперів;

У розвинених країнах муніципальні позики відіграють важливу роль, дозволяючи розв’язувати проблеми фінансування програм соціально-економічного розвитку міст і регіонів. Наприкінці 90-их років муніципальні облігації складали близько 13 % усього ринку облігацій США, а на початку 2000 р. більше ніж 60 % муніципальних органів влади країни мали багатий досвід розміщення й обслуговування боргових цінних паперів.

Так, 20 % акцій концерну Volkswagen належить територіальній громаді федеральної землі Німеччини, де розташоване головне підприємство (управляється урядом землі від імені громади).

Зростаюча останніми роками економічна самостійність регіонів не лише дає змогу місцевим органам влади розвивати ініціативу, а й покладає на них частину відповідальності за реалізацію економічної політики держави. Недостатність бюджетного фінансування міст і областей України актуалізує проблему залучення необхідних ресурсів з інших джерел, зокрема, шляхом використання можливостей ринку цінних паперів за рахунок випуску облігацій місцевих муніципальних та регіональних позик.

Муніципальні запозичення є важливим джерелом фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Муніципальні цінні папери випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, зв’язаних з об’єктами громадського користування.

Муніципальні цінні папери мають такі характеристики [15]:

- за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

- за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

- здебільшого мають неринковий характер;

- доходи на такі цінні папери, як правило, не оподатковуються;

- можуть бути іменними і на пред’явника (останніх стає все менше, оскільки особи, звільнені від податків, державою реєструються);

- при випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.

Види муніципальних цінних паперів, класифікованих за ознакою «тип забезпечення», показані на рис. 1.1.

Види муніципальних цінних паперів

Облігації під загальні зобов’язання

Облігації під дохід від проекту

Облігації під спеціальний податок

Облігації під заставу нерухомості

Погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого вони були випущені.

Забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що знаходяться у комунальній власності.

Гарантією виконання зобов’язань по цих облігаціях є надходження до місцевого бюджету певного виду податку.

Це незабезпечені боргові зобов’язання, підкріплені лише сумлінністю емітента. Переважно випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів.

Рис. 1.1. Види муніципальних цінних паперів

Сукупний обсяг запозичень до місцевого бюджету у формі розміщення (випуску) облігацій не може перевищувати обсягу дефіциту бюджету розвитку місцевого бюджету на відповідний рік. Кошти від розміщення облігацій, які отримує емітент, залучаються до фінансування лише бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу [15].

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Номінальна вартість облігації визначається в національній валюті або, якщо це передбачено умовами розміщення облігацій, в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка, якщо номінальна вартість облігації визначена в національній валюті. Під час розміщення облігації оплачуються першим власником за ціною не нижче номінальної за винятком дисконтних облігацій. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, - в іноземній валюті з урахуванням законодавства про валютне регулювання. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації реєструвальним органом звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. Реєструвальний орган відповідає лише за повноту інформації, що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються до реєструвального органу, несуть особи, які підписали ці документи.

Реєструвальний орган протягом 30 днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску облігацій, випуску облігацій та проспекту їх емісії здійснює реєстрацію випуску облігацій, випуску облігацій та проспекту їх емісії або відмовляє у відповідній реєстрації. Після реєстрації випуску облігацій, випуску облігацій та проспекту їх емісії емітенту видається тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій, яке є підставою для присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера, укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних облігацій, виготовлення сертифікатів облігацій у разі розміщення акцій у документарній формі або оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката у разі розміщення облігацій у бездокументарній формі. Якщо випуск облігацій здійснюється різними серіями, на кожну серію цього випуску облігацій емітенту видається окреме тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій [15].

Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення [27]:

- зниження вартості запозичень (емісія облігацій дозволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозичених ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансовому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покриття дефіцитів і тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, фінансування сезонних робіт. Широке коло інвесторів забезпечує можливість запозичення на більш привабливих умовах порівняно із залученням на ці цілі прямих кредитів комерційних банків);

- відсутність негативних перерозподільчих ефектів (на відміну від використання для фінансування бюджетних розрахунків банківських векселів випуск облігацій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профінансовані за допомогою векселів за номіналом підприємства та організації бюджетної сфери з метою отримання «живих» грошей змушені продавати їх із 15 – 40 % дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають векселі за номіналом негайно шляхом сплати податків або пред’являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);

- фінансування виробничих проектів (велика надійність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення інвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансування конкретних виробничих проектів, дозволяє забезпечити страхування прямих іноземних інвестицій);

- удосконалення інфраструктури регіональних фондових ринків (успішне проведення позик відіграє важливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфраструктури регіональних фондових ринків);

- сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гостру проблему залучення капіталу зі столиці до регіонів, активи в комерційних банках Києва, де проживає 5 % населення країни, складають біля 82 % сукупних активів українських комерційних банків. Процес доступу регіонів до столичних фінансових ресурсів ускладнюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю забезпечити доступ регіонів до сконцентрованих у Києві грошових ресурсів через низькі ліміти міжбанківського кредитування, встановленого для переважної більшості регіональних комерційних банків. Прискорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного міжрегіонального руху капіталу).

Ознаки муніципальних облігацій, як виду цінних паперів:

- мають номінал, розмір якого визначається у час випуску і характеризує основну суму боргу емітента;

- можуть передбачати виплату відсотків;

- мають обмежений термін обігу (на відміну від акцій, що не мають визначеного строку обігу і можуть перебувати на ринку до ліквідації їх емітента або прийняття відповідного рішення про анулювання).

Властивості муніципальних цінних паперів:

- за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

- за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

- здебільшого мають неринковий характер;

- доходи на такі цінні папери, як правило, не оподатковуються;

- можуть бути іменними і на пред’явника (останніх стає все менше, оскільки особи, звільнені від податків, державою реєструються);

- під час випуску передбачається право дострокового погашення їх емітентом.

Проведені дослідження ринку муніципальних позик в Україні свідчать, що вони допомагають створювати в регіонах достатньо конкурентні умови залучення коштів, стимулюють формування макроекономічної фінансової стабілізації, пожвавлюють економічну кон´юнктуру й інвестиції. Мобілізовані муніципальними позиками кошти здатні забезпечувати інвестиційну підтримку вітчизняного товаровиробника і вкладень у нерухомість, привертають увагу закордонних інвестиційних банків до українських регіонів, допомагають прискорити становлення інфраструктури фондового ринку та піднести його роль у стимулюванні економічного зростання.

Державна політика щодо ринку муніципальних облігацій повинна спрямовуватися на недопущення штучного посилення диференціювання регіонів, підвищення ефективності використання місцевими і регіональними органами коштів з метою виробничого інвестування через механізми відкритого конкурсу розподілу інвестиційних ресурсів і підконтрольності цих механізмів органам влади і громадським утворенням, інформаційної відкритості для інвесторів і населення регіонів. Тому ініціативу стосовно цього можуть перебрати на себе місцеві органи влади. Місцева влада повинна мати можливість упереджувати різноманітні негативні соціально-економічні процеси (фінансова та економічна криза; збільшення безробіття; зростання соціального напруження тощо).

б) облігацій господарюючих суб’єктів;

Згідно Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств» облігації підприємств (далі - облігації) розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Гранична сума, на яку емітент має право розміщувати облігації, установлюється законодавством України.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Протягом останніх 5 років найбільшу питому вагу в загальному обсязі зареєстрованих НКЦПФР випусків облігацій мали облігаційні випуски підприємства.

Перелік емітентів, що зареєстрували у першому півріччі 2011 року найбільші обсяги випусків облігацій підприємств, наведено у таблиці 1.1. [45]. Обсяг емісії облігацій цих емітентів становить 49, 76% від загального обсягу випусків облігацій, зареєстрованих НКЦПФР.

Таблиця 1.1.

Перелік емітентів, що зареєстрували у першому півріччі 2011 року найбільші обсяги випусків облігацій підприємств [45]

Назва емітента	Обсяг випуску, млн. грн.	Частка у загальному обсязі емісій, %
ТОВ «ЕСУ»	5 300,0	31,96
ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»	2 000,0	12,06
ПАТ КБ «Правекс-банк»	500,0	3,02
ТОВ Агрокомплекс «Зелена долина»	300,0	1,81
ПАТ «Київхліб»	150,0	0,90

Розміщення облігацій здійснюється у двох формах:

1) відкритого (публічного) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно або із залученням андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг, через організатора торгівлі. Облігації, які пропонуються для відкритого (публічного) розміщення, є такими, що вільно обертаються. Першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи. Строк відкритого (публічного) розміщення облігацій не може перевищувати 1 року з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк відкритого (публічного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати одного року з дати початку розміщення облігацій цієї серії [16, с.3]. Забороняється відкрите (публічне) розміщення облігацій раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії в повному обсязі в офіційному друкованому виданні НКЦПФР.

2) закритого (приватного) розміщення облігацій, яке здійснюється емітентом самостійно. Першими власниками облігацій, що передбачені до закритого (приватного) розміщення, можуть бути юридичні та фізичні особи - учасники закритого (приватного) розміщення, коло яких заздалегідь визначено в рішенні про розміщення облігацій. Кількість учасників закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати 100 осіб. Строк закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати 2 місяців з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк закритого (приватного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати 2 місяців з дати початку розміщення облігацій цієї серії [16, с.4].

Облігації, які пропонуються для закритого (приватного) розміщення, уважаються такими, що мають обмежене коло обігу серед учасників такого розміщення.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Номінальна вартість облігації визначається в національній валюті або, якщо це передбачено умовами розміщення облігацій, в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка, якщо номінальна вартість облігації визначена в національній валюті.

Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, - в іноземній валюті з урахуванням законодавства про валютне регулювання.

Під час обігу облігацій власник облігацій має право звернутися до емітента з вимогою викупити оплачені власником облігації. Емітент зобов'язаний здійснити викуп облігацій у їх власників у разі, коли умовами розміщення облігацій передбачені випадки такого викупу. При цьому умови розміщення мають містити порядок повідомлення власників облігацій про здійснення викупу облігацій, порядок установлення ціни викупу облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені їх власниками для викупу.

Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Перехід права власності на облігації від першого власника до емітента у період після закінчення строку розміщення та до дати реєстрації НКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій дозволяється у разі, якщо уповноваженим органом емітента прийнято рішення про визнання емісії облігацій такою, що не відбулась, або незатвердження у встановлені законодавством строки результатів розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, або у разі відмови НКЦПФР в реєстрації звіту про результати розміщення облігацій [16, с.11].

в) казначейських векселів держави.

Казначейський вексель - один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.

Це короткострокові зобов'язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред'явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також Центральний банк. Широка їх емісія приховує в собі загрозу інфляції, оскільки це сурогати грошей, які легко можуть перетворюватись у капітал або депозити. Для комерційних банків це високоліквідні активи, що не приносять високого прибутку; вони є соло-векселями. В Україні казначейські векселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.

Векселедержателі мають право використовувати казначейські векселі для [17]:

- погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів (розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами);

- продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

- застави - з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

- зарахування у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) - надалі обов'язкові платежі - до державного бюджету за бажанням векселедержателя (таке зарахування може бути здійснене у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем).

В Україні можуть випускатись такі види казначейських зобов’язань:

а) довгострокові (від 5 до 10 років);

б) середньострокові (від 1 до 5 років);

в) короткострокові (до 1 року).

Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

В даному питанні ми розглянули особливості, порядок випуску та обігу муніципальних цінних паперів, облігацій господарюючих суб’єктів і казначейських векселів держави. Недостатність бюджетного фінансування міст і областей України актуалізує проблему залучення необхідних ресурсів з інших джерел, зокрема, шляхом використання можливостей ринку цінних паперів. Відносно новою формою стали казначейські векселі. Започатковані урядом США у 1929 році, нині вони стали найпопулярнішими зобов'язаннями Міністерства фінансів цієї країни. За казначейськими векселями руху матеріальних цінностей немає. Це уряд для поповнення бюджетних грошових коштів на певний час виписує свої боргові зобов'язання і продає їх юридичним і фізичним особам, за що сплачує певні кошти у вигляді дисконту (зниження) ціни казначейських зобов'язань.

Дата добавления: 2014-01-11