Об'єкт і предмет рекреаційної географії

Науково-методичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів

Лекція 1.

1.Об'єкт і предмет рекреаційної географії

2. Рекреаційні ресурси (зміст поняття, класифікація).

3. Чинники формування, властивості і функції територіально-реакційних систем

4. Рекреаційне районування

5. Методи дос­лідження

Об'єктом вивчення рекреаційної географії є територіаль­но-рекреаційні системи всіх типів і рангів. Територіально-рекреаційна система (ТРС) - форма тери­торіальної організації рекреації, яка є поєднанням рекреа­ційних установ і супутніх підприємств виробничої і невироб­ничої галузей обслуговування, об'єднаних виробничими і соціально-економічними зв'язками, а також загальним викорис­танням природних і трудових ресурсів регіону. Особливістю ТРС є органічне поєднання об'єктивно існую­чих територіальних рекреаційних утворень.

Предметом рекреаційної географії є вивчення взаємовід­ношення людини і природного середовища, що складається у вільний час.

Сферу діяльності рекреаційної географії схематично мож­на виразити наступним чином:

1. Рекреаційна географія виявляє закономірності:

– формування динаміки, розвитку, різноманітності і по­ширення ТРС;

– морфологічної структури;

– територіальної диференціації і інтеграції,

– внутрішніх взаємозв'язків (структур), які обумовлюють цілісність ТРС;

– зв'язків між ТРС;

– взаємодії ТРС з іншими геосистемами.

2. Рекреаційна географія прогнозує:

– спонтанні і цілеспрямовані зміни ТРС.

3. Рекреаційна географія розробляє:

– систему методів пізнання ТРС.

4. Разом з іншими науками рекреаційна географія:

– розробляє заходи з оптимального функціонування сис­тем і з проектування систем із заданими властивостями;

– визначає рекреаційні потреби;

– прогнозує наслідки створення і функціонування систем;

– розробляє систему методів вивчення і проектування ТРС;

– забезпечує суспільну практику інформацією про регіональ­ні особливості ТРС.

В рекреаційній географії значне місце займає конструк­тивний елемент, але це не прикладна наука, оскільки основне її завдання - виявлення об'єктивних закономірностей форму­вання і розвитку ТРС.

Рекреаційна географія при вивченні свого об'єкту взає­модіє не тільки з географічними науками, але й з іншими рек­реаційними науками (рекреаційною архітектурою, психологією, соціологією, економікою та ін.), що сприяє розв'язанню рекреа­ційних проблем [32].

2. Рекреаційні ресурси (зміст поняття, класифікація).

Розвиток сфери рекреаційного обслуговування поставив питання про необхідність не тільки глибокого осмислення по­в'язаних з використанням рекреаційних ресурсів, але і чітко­го визначення самого поняття "рекреаційні ресурси".

Ще донедавна при обговоренні проблеми організації ку­рортної і рекреаційної діяльності використовувались такі ка­тегорії, як "умови рекреаційної діяльності", "лікувальні або курортні чинники", "об'єкти туризму чи екскурсій". Харак­терною рисою більшості цих понять було те, що вони визнача­ли якісну сторону можливостей організації відпочинку, даючи оцінку умов комфортності, корисності використання того чи іншого чинника (лікувального чи ін.), оперативності культурно-історичного чи соціально-механічного об'єкту.

Розглянемо підходи вчених до визначення поняття "рек­реаційні ресурси". Віднесення тих чи інших об'єктів до рекреаційних ресурсів повинно опиратися на ряд критеріїв і на уявлення про: І) соціальну необхідність (потребу) використання, 2) техніко-економічні можливості освоєння, 3) рівень вивченості. На основі цих критеріїв Мінц А.А. дає таке визначення рекреаційних ресурсів: "Це тіла і сили природи, які на даному рів­ні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути вико­ристані для задоволення потреб людського суспільства у формі участі в матеріальній діяльності" [17].

Лиханов Б.Н. відносить до рекреаційних ресурсів "при­родні, господарські, історичні цінності, які відіграють для організації відпочинку роль специфічних споживчих цінностей" [11].

На думку Єфремова Ю.К., до рекреаційних ресурсів відносяться місця від­починку і туризму, мальовничі пейзажі, гарні і декоративні види організмів та ін. [11].

Нефедова В.Б. розглядає в розумінні ресурсів такі еле­менти природи, як геологічна будова, рельєф, клімат, поверх­неві води, підземні води, рослинність, грунти. При цьому на­даючи перевагу клімату [11].

Поняття "рекреаційні ресурси" не обмежується лише при­родними об'єктами. Алаєв Е.Б. відносить до них будь-які ви­ди речовини, енергії, інформації, що виробляються поза рек­реаційною системою і служать для неї відправним матеріалом функціонування, розвитку, існування [2].

Значну роль у формуванні сучасного поняття "рекреацій­ні ресурси" відіграла стаття Л.А.Багрової, М.В.Багрова, В.С.Преображенського, де вперше було дано визначення цього поняття як "природних, природно-технічних і соціаль-но-економічних геосистем і їх елементів, котрі при існуючих технічних і матеріальних можливостях можуть бути використа­ні для організації рекреаційного господарства.[5]. Рекреаційний ресурс - це ланка в системі понять: природний чи соціально-технічний об'єкт - умови відпочинку - ресурси-фонди.

Традиційно під рекреаційними ресурсами розуміють перш за все компоненти природного чи культурного ландшафту і від­повідно виділяють: кліматичні, водні, гідромінеральні, лісові, гірські, соціально-культурні та інші ресурси [28].

Кліматичні. При оцінці клімату як рекреаційного ресурсу, необхідно виявити ступінь його сприятливого впливу на люди­ну, на її здоров'я. Найсильніше вплив клімату простежу­ється через реакцію людини на погоду. При цьому літня рекреа­ційна діяльність ставить одні вимоги до погодних умов, зи­мова зовсім інші. Погоду для кліматолікування оцінюють за її впливом на хвору людину при знаходженні на відкритому повіт­рі в стані спокою. В зимові місяці найкращі умови кліматоте­рапії і рекреаційної діяльності на півдні, де тривалість дня близько 10 годин.

Ультрафіолетова радіація необхідна для організму люди­ни і має значний біологічний вплив: протирахітний, бактеріцидний, підвищує стійкість до різних захворювань (створює за­гар і сприяє засвоєнню вітаміну Д). Від надходження ультрафіолетових променів в значній мірі залежить комфортність умов таласотерапії (лікування морським кліматом і поєднання купання із сонячними ваннами). На цій основі виділяють такі зони: 1) зона ультрафіолетового дефіциту -північніше 57,5° пн.ш., 2) зона ультрафіолетового комфорту між 57,5° і 42,5° пн.ш., 3) зона ультрафіолетового надлишкового опромінення - південніше 42,5 пн.ш.

Для літніх видів рекреаційної діяльності проводиться ще оцінка погодних умов за фізіолого-кліматичною типізацією погод (комфортні, прохолодні субкомфортні, жаркі субкомфортні, дискомфортні), за якою визначається вплив різних типів погод на тепловий баланс тіла людини і створювана в зв'язку з цим напруга її терморегуляторної системи.

Важливим є питання впливу метеорологічних і геофізич­них чинників на організм людини, праці по вивченню адапта­ції людей до клімату різних рекреаційних районів, створення кадастру кліматорекреаційних даних [28].

Водні рекреаційні ресурси. Ріки з давніх-давен викорис­товувались не тільки для цілей господарства, а й для відпо­чинку. Останнім часом вони залучені до активного рекреацій­ного користування: як зони для відпочинку з пляжами і зеле­ними насадженнями по берегах, ріки з тихою течією використо­вуються для річкових поїздок на теплоходах, човнах, гірські ріки придатні для водного туризму різної ступені складності.

Поряд з річками з рекреаційною метою широко використову­ються озера, водосховища, їх рекреаційна цінність визна­чається такими чинниками, як береговий ландшафт, форма, глибина і площа водойм, температура води та ін. Проте є і негативні сторони при використанні водосховищ: підтоплення території, погіршення умов відпочинку на ділянках рік в ниж­ніх б'єфах гідровузлів через різкі добові і тижневі коли­вання рівня води і пониження температури води нижче 17 ^оС, "цвітіння води", відсутність берегової смуги шляхів, лісових масивів, інші, які можуть бути усунені в процесі залучення їх для використання як територій, що придатні для відпочинку [28].

Гідромінеральні ресурси. За принципом гідрогеологічного районування, виділяють такі основні гідрогеологічні структури, в яких можуть фор­муватись мінеральні води різних типів: артезіанські басейни, гідрогеоморфологічні складчаті області, гідрогеологічні масиви і супербасейни вулканічних областей.

Зараз найбільш практично корисною в курортологічному від­ношенні визнана класифікація В.В.Іванова і Г.А.Невраєва. За нею виділяють такі групи вод:

Група А. Води без специфічних компонентів, властивос­тей, лікувальне значення визначається тільки основним іонним складом і загальною мінералізацією від 1 до 300 г/л.

Група Б. Води вуглекислі. При бальнеотерапевтичному ви­користанні оптимальний вміст СО₂ складає 1,2 - 1,4 г/л.

Група В. Води сульфідні. Лікарське значення мають у вигляді ванн, що пов'язане з наявністю в їх складі сульфі­дів. Найбільше курортне значення мають широко поширені хлоридно-натрієві води, менш поширені сульфатно-кальцієві, сульфатно-хлоридні, гідрокарбонатно-хлоридні води. В газовому скла­ді присутні азот і метан, при інтенсивній сульфапродукції в помітних кількостях з'являється сірководень і вуглекислота. З мікроелементів у водах високої і розсольної мінералізації найбільш характерні бром і йод.

Група Г. Води залізисті Fе²⁺ + Fe³⁺, мінералізація яких більше 10 г/л. За газовим складом виділяють: залізисті азотні і вуглекислі, миш'якові (мінералізація менше 0,7 г/л) з високим вмістом ряду мікроелементів (Мn,Аl та інші).

Група Д. Води бромні: для лікування мінералізація В= 25 мг/л і I =15 мг/л, при умові перерахунку на 10 г/л загаль­ної мінералізації, йодні і з високим вмістом органічних ре­човин.

Група Е. Води родонові (радіоактивні), для лікування використовуються родонові води з мінералізацією більше 5 нКu/л; і зрідка родоново-радієві Rn-Ra. Дуже важливі баленеологічні вуглекислі слабо- і середньомінералізовані холодні і субтермальні води з концентрацією родону від 10-40 до 100-200 нКu/л, яким властивий широкий діапазон лікарської дії.

Група Є. Кремнисті терми [28].

Лікувальні грязі (пелоїди). В основу класифікації покладено умови їх утворення, склад і фізико-хімічні властивості. Л.С.Міхеєва і Я.Л.Требухов [28] виділяють 6 типів із підтипами і різновидами лікувальних грязей. Вміст води в сульфідних грязях 37-70 %, в торфах не менше 60-68%, в сапропелях до 85 %, вміст частинок в гря­зях крупніших 0,25 мм не більше 2-3 %; величина опору зсуву - 1500-2000 дін/см², величина окисно-відновлюваного по­тенціалу повинна бути 150-250 мВм і т.д.

Всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у вигляді загальних і місцевих аплікацій, грязеворозводних ванн, суспензій і т. ін.

Виділяють такі родовища грязей:

– торфові болота і заболочені місцевості із сприятливими умовами для накопичення і біохімічного розкладу рослин,

– сапропелеві: водойми, в основному прісні, з високою біологічною продуктивністю і переважанням в них тонкодисперсних частинок,

– намулові сульфідні: водойми, в основному мінеральні із сприятливими умовами для накопичення глинистого матеріалу і органічних речовин і для протікання процесів сульфотредукції (на рівнинах з аридним кліматом, в лиманах тощо),

– сопочні в підземних колекторах і тріщинах, зонах тек­тонічних порушень грязевих вулканів, і ділянки їх скупчення на поверхні [28].

Лісові ресурси. Найбільш важливими характеристиками з точки зору рекреа­ційного лісокористування є: лісистість, породний склад, бонітет, заболоченість, пересіченість рельєфу, наявність і протяжність берегової смуги водних об'єктів, медико-географічні особливості району.

Виділяють дві основні категорії лісів, що використовують­ся для відпочинку: 1) рекреаційні ліси, які виконують пере­важно рекреаційні функції (парки, лісопарки, інші), 2) ліси, які лише частково використовуються з рекреаційною метою, а основне призначення їх інше (експлуатаційне, водоохоронне). Окрім двох основних категорій лісів існують ліси, потенцій­но придатні для цілей рекреації, але поки ще не використовувані [28]. Практика зонування лісів рекреаційного призначення показує, що виділяють три зони: 1) паркову (для масового відвідування, середнє навантаження 50 чол/га), з високою пла­нувальною організацією і благоустроєм; 2) лісопаркову (на­вантаження до З0 чол/га) із середнім рівнем благоустрою, З) лісову з малим навантаженням 2-4 чол/га і незначним бла­гоустроєм (прокладання доріжок і т.ін.) [16].

Гірські ресурси. Гори є найкращим об'єктом для відпочинку. Мальовничість гірських ландшафтів, величність краєвидів, чисте повітря - все це допомагає людині не тільки в оздоровчому плані, а й в духовному, несучи великий емоційний заряд.

Виділяють наступні типи рекреаційного використання гір: І) альпіністський вищих категорій складності; 2) альпіністсь­кий гірсько-туристський, 3) гірсько-туристський середньої ка­тегорії складності, 4) гірсько-туристський спортивно-оздоров­чий, 5) масовий прогулянково-оздоровчий; 6) курортно-лікувальний [30].

Крім гірських, слід виділити орографічні ресурси. Вони широко використовуються для масового відпочинку.

При аналізі поняття "соціально-історичні рекреаційні ресурси" слід виділити групу культурно-історичних ресурсів (культурні об'єкти, пам'ятники, історичні місцевості, етнографічна своєрідність та інші) [7].

Крім того, існують соціально-економічні об'єкти, які в процесі відпочинку виступають або як умови, або як ресурси (на­селення курортної місцевості виступає як умова рекреаційної діяльності, а частина його зайнята в закладах відпочинку- це вже трудові ресурси господарства). В останній час висловлюєть­ся думка, що до ресурсів виробництва, крім сировини, матеріа­лів і живої праці, слід відносити основні виробничі фонди, матеріально-технічну базу.

Споживачем всіх видів рекреаційних ресурсів є людина і за ставленням до них виділяють такі види попиту:

1. Споживання природних цінностей (огляд пейзажів, ці­кавих місць природи, спостереження за мальовничими і незви­чайними явищами природи).

2. Споживання культурних цінностей (бесіди, відвідуван­ня театрів, концертних залів, музеїв, огляд пам'яток природи тощо).

3. Фізичні заняття (спортивні ігри, плавання, пішохід­ні, водні, лижні прогулянки тощо).

4. Аматорські заняття (мисливство, рибальство, збиран­ім ягід та грибів і т. ін.).

5. Лікувально-гігієнічні (приймання сонячних і повітряних ванн, грязелікування, ін.).

Задоволення рекреаційних потреб людей залежить від можливостей рекреаційного виробництва, обумовлених перш за все наявністю придатних для використання рекреаційних ресурсів і об'єктів антропогенної діяльності, тобто сукупність компо­нентів природного і культурного ландшафту (або функціональ­ні поєднання ресурсів), що визначають можливість організації певних наборів рекреаційних занять і мають територіальну цілісність. Кожне поєднання рекреаційних ресурсів враховує дві групи елементарних рекреаційних ресурсів. Перша група визначається структурою циклів, рекреаційних занять і тех­нологічно співпадає з видами умов діяльності (кліматичні, гідромінеральні, гідрографічні, флористичні тощо), друга гру­па визначається структурою рекреаційно-господарського циклу, функціонуванням рекреаційного господарства і зв'язками з ін­шими галузями (енергетичні, водні, територіальні, трудові ресурси). Ведєнін Ю.А. пропонує наступну схему циклів рекреаційної діяльності [28] (рис. 1.1.).

Дата добавления: 2014-01-11