Методи дос­лідження

Існують найрізноманітніші методи оцінки природи (корис­ності і шкідливості багатьох явищ і тіл природи). В оцінках відображаються не просто властивості предметів, а і наше ставлення до них. Змінюються потреби людей, змінюються і під­ходи до оцінок явищ природи. Певні проблеми створює те, що позиції оцінки відпочи­ваючого і оцінки організатора не у всьому повністю співпадають.

В процесі проектування рекреаційних систем постійно виникають завдання по оцінці природних комплексів для про­ведення і організації відпочинку.

Ця оцінка ведеться з точки зору придатності природно­го комплексу для задоволення різноманітних потреб під час відпочинку, а також для будівництва інженерних споруд, що забезпечують організацію відпочинку. Простіше це завдання вирішувати, розглядаючи не самі потреби, а заняття і системи занять, необхідні для їх задоволення.

Оскільки природний комплекс простіше оцінити через оцінку його компонентів (рельєф, рослинність, клімат та ін.), то для кожного заняття число оцінок буде відповідати числу покомпонентних показників, які враховуються при оцінці для цього виду занять. Число ж оцінок одного природного комплек­су для всіх можливих видів занять буде складати суму оцінок по окремих видах занять.

Набір показників дуже великий, їх значення неоднакове, тому їх потрібно відібрати за ступенем впливу на вид рекреаційного заняття, що розглядається. Це можна зробити шляхом логічного аналізу або оцінки експертів. Один із методів - аналіз коефіцієнтів кореляційних оцінок набору показників. Коефіцієнт узгодження розраховується за формулою:

,

де S - сума квадратів відхилень сум рангів від середньої,

m - число експертів, n -число показників.

Одним із показників оцінки природного рекреаційного потенціалу лісів виступає їх пропускна здатність, яка визна­чається стійкістю насаджень до рекреаційного навантаження. Натуральна форма природного рекреаційного потенціалу лісів виражається через величину екологічно допустимої ємкості рекреаційних лісових ресурсів, яка розраховується за форму­лою:

,

де E - екологічно допустима ємкість лісів, n - число гранично допустимої густоти відпочиваючих по кожному із урочищ з вра­хуванням типів лісу і крутизни схилів (чол/га); S - площа кож­ної з і-тих ділянок лісу рекреаційного використанняі [28].

Є, проте, вид оцінки, який викликає деякі труднощі. Мова йде про естетичну оцінку природних комплексів. Слід відміти­ти, що майже всі запропоновані методи в якості об'єкту оцін­ки беруть точку, з якої сприймається зоровий вигляд географіч­ного середовища (пейзаж). Причому цінність однієї і тієї ж території з однією і тією ж пейзажною різноманітністю з по­зицій пішохода і автомобіліста зовсім різна. Пішохід спог­лядає повільніше місцевість, хоча і більш детальніше. В той час, як автомобіліст за відповідний проміжок часу відкриває для себе більшу панорамність.

Досить добре розроблені теоретичні оцінки природних ресурсів для відпочинку. Із методичних уявлень природні ре­сурси умовно поділені на природні складові (рельєф, рослин­ність, гідрографію і т.д.) і кліматичні, які включають метеорологічні елементи (температура повітря, опади, волога і т.д.).

В процесі оцінки використовується наступна бальна сис­тема.

Ціна	Назва балів для умов
бала	природних	кліматичних
	несприятливі	дискомфортні
	малосприятливі	субкомфортні
	сприятливі	комфортні
	досить сприятливі	досить комфортні

Одержання одним із компонентів природних умов чи метеорологічних елементів 0 балів означає відсутність рекреаційних угідь. Це веде до обов'язкової зупинки оцінки природних і кліматичних умов для одного виду рекреаційних занять.

Крім оцінок природних даних рекреаційних угідь широко використовують економічні оцінки.

В затратних методах оцінки розглядається вартісна оцінка, що залежить від затрат на їх освоєння і відтворення.

В західній літературі поширені оцінки рекреаційних ре­сурсів (територій) за затратами відвідувачів на відпочинок (практично вдається врахувати лише транспортні затрати).

Оцінка рекреаційних ресурсів через оцінку вільного часу. Оцінка вільного часу проводиться через прирівнювання ціни робочого і вільного часу. Максимальна грошова оцінка робочого часу визначається на основі розрахунку виробничої функції кінцевого продукту від величини ресурсу, який використовуєть­ся, включаючи ресурси вільного часу. Дана економічна оцінка - це ті суспільні затрати, які йдуть на вивільнення 1 години робочого часу без втрат в національному доході (наприклад: економічна оцінка функції лісу: добуток сумарного часу від­починку на вартість 1 години вільного часу (Тарасов, 1980).

Метод потенціалів дає уяву про характер тяжіння взає­модії місця відпочинку і місць формування рекреаційних пот­реб (Crampton, 1965), вводиться показник потенціалу попи­ту на відпочинок:

,

де P_j - потенціал попиту (людина), А - число населення і-того центру формування попиту, R_ij - відстань від і-того центру формування попиту до зони відпочинку, n - параметр моделі.

Імітаційне моделювання (Шонтцел,. Дорфман П.) - динамічна модель рекреації, побудована на концепції врахування задоволення потреб відпочиваючих і послідовної зміни стереотипів рекреаційної діяльності - рекреаційної сукцесії. Ця модель повинна розробляти загальні принципи управління взаємодією між відпочиваючими і середовищем, вивчаючи зміну стереотипів поведінки відпочиваючих і відповідні їм фізичні середовища відпочинку, ми зможемо управляти рекреаційними системами і конструювати за заданим критерієм [27].

Слід особливо відмітити метод картографічного моделювання. За його допомогою можливе узагальнення оцінок природних компонентів, їх узгодження, виявлення закономірностей розвитку чи дегресії рекреаційних угідь.

Дата добавления: 2014-01-11