Просадкові грунти

Заторфовані грунти.

В районах поширення заторфованих грунтів і торфів необхідно встановити:

· вид торф’яних покладів (верхові, низинні, перехідні);

· видовий склад та ступінь розкладення рослинних залишків;

· рельєф покрівлі грунтів, що підстиляють торф”яні поклади, їх склад і властивості;

· джерела живлення торф’яних покладів (атмосферні, грунтові, поверхневі води чи води змішаного типу).

Визначення виду торф’яного покладу чи заторфованих грунтів є обов’язковою умовою для проведення оцінки цих грунтів при використанні їх як основи споруд, при прогнозуванні їх поведінки під різними видами навантажень і для розробки заходів щодо підвищення несучої здатності грунтів основи (ущільнення, виторфовування).

З цією метою вишукуваннями визначаються особливості формування грунтів, режимів водного та мінерального живлення, фіксуються в товщі грунтів шари, що різко відрізняються за стисливістю, ступенем розкладу, вологістю, визначальними фізико – механічними властивостями.

В районах поширення просадових грунтів слід встановити:

· характер мікрорельєфу і розвитку просадкових процесів і явищ та їх параметри (розмір і форми просадкових блюдець, подів, суфозійно – просадкових вирв, знижень, улоговин, лесового псевдокарсту, ярів і вибоїн, такирів, солончаків, солонців, вертикальних тріщин – усихання, окремості та ін.);

· приуроченість форм рельєфу до певних геоморфологічних елементів;

· форми просідань, викликаних господарською діяльністю людини;

· наявність і поширення викопних грунтів, карбонатних та гіпсових утворень, кротовин; їх стратиграфічне та інженерно – геологічне значення;

· потужність лесових відкладів та просадкової товщі, їх мінливість по площі;

· особливості структури (характер веритикальних і горизонтальних макропор, розміщення їх по глибині та площі, пилуватість, агрегативність та ін.) і текстури (тонка шаруватість, тріщинуватість, наявність конкрецій, скупчень гіпсу, карбонатів, ходів органічного походження, слідів викопних криогенних проявів);

· ступінь скипання від дії 10% - ї HCI, розподіл карбонатів у розрізі;

· циклічність будови просадкової товщі, особливості контактів між шарами та їх комплексами;

· зміна вологості та меж пластичності грунтів з глибиною, особливо в приконтактних з викопними грунтами шарах;

· характеристики складу та властивостей грунтів, кількісну оцінку їх просадковості;

· величину просідання грунту від власної ваги;

· тип ґрунтових умов за просадковістю, характер зміни просадковості по площі і глибині;

· просадкові властивості грунтів у зниженнях рельєфу і на ділянках між ними;

· фільтраційні властивості просадкових грунтів;

· нормативні значення характеристик просадковості, показників міцності та деформативності грунтів природної вологості і у водонасиченому стані виділених інженерно – геологічних елементів;

· глибину залягання, літологічний склад і характеристику непросадкових грунтів, що підстеляють просадкову товщу, з оцінкою їх фільтраційних властивостей;

· оцінку зміни режиму підземних вод;

· дані про наявність тимчасових водоносних горизонтів в товщі просадкових грунтів ділянки, місця та глибини можливого їх виникнення при експлуатації об’єкта;

· рекомендації щодо вибору протипросадкових заходів і типів фундаментів.

Особлива увага приділяється стану конструкцій і існуючих будівель та наявності в них деформацій просадкового походження.

Гірничі виробки (шурфи та дудки)слід розміщувати з урахуванням можливості побудови інженерно – геологічних розрізів для кожного інженерно – геологічного елемента. Моноліти і зразки грунту відбираються через 1...2м у кількості не менше шести монолітів для кожного інженерно - геологічного елемента.

Для проектування будівель і споруд I та II класів відповідальності необхідно виконувати випробування грунтів штампами із замочуванням водою, виконувати дослідне замочування котлованів, стаціонарні дослідження грунтів (фільтрація, можливість закріплення грунтів, попереднє замочування).

Дата добавления: 2014-01-11