Споживання кормів та фактори, що його визначають

При використанні вище названих ферментів на фістульних тваринах підвищується ферментація крохмалю і білку. Також відомі погляди про вплив ферментних препаратів на поліпшення енергетичного живлення. Також в деяких дослідженнях відмічається позитивний вплив ферментів на рівень гіпогенну, ліпідів, амінокислот та протеїну, що особливо важливо у годівлі молодняку свиней, в період його інтенсивного росту.

Роль екзогенних кормових ферментів в тваринництві.

Екзогенні (кормові) ферменти діють на компоненти комбікорму у травному каналі. Найчастіше їх використовують в птахівництві і свинарстві.

Класифікація кормових ферментів. Найбільш відомі екзогенні ферменти з родини целюлаз, а геміцелюлаз, які називають ксиланазами. Відомі також фітази (діють на фітиновий фосфор), кератинази, ліпази, протеази, амілази.

Сьогодні випробовуються не очищені препарати, а мультиензимні комплекси. Найбільш поширені є целовиридін, пектофоетидин, протосубтилін, пектоваморин, амілосубтилін, лізоцим, МЕКи (мультиензимна композиція) та ін.

До основних передумов використання екзогенних ферментів при виробництві комбікормів слід віднести:

1. Широкому використанні кормів та раціонів, які мають помірну концентрацію енергію та доступність поживних речовин (ячмінно-пшенична зерно суміш, висівки, шрот соняшнику та ін.),

2. Відсутністю або недостатньою кількістю (в молодому віці) у травному каналі власних ферментів, які спроможні розщепити складні полісахариди не крохмального походження,

3. Розширенним використанням високобілкових ресурсів, з підвищенним вмістом інгібіторів ферментації (горох, соя,ріпак, люпин, боби та ін.)

При виробництві ферментних добавок провідні біотехнологічні фірми використовують різні штами грибів, значно рідше бактерії і бацили. Грибні ферменти не мають неприємного запаху, культивування грибів проводять у кислому середовищі де майже немає патогенних бактерій, кожний препарат являє собою мультиензимну композицію.

Ферментну активність визначають на ефекті зниження вязкості розчину субстрату. Ця властивість сприяє зниженню в’язкості вмісту шкт тварин, що сприяє підвищенню їх продуктивності на 8-10%, та зниженню витрат кормів на одиницю продукції. Крім того зменшується споживання води, знижується вологість калу, що покращує гігієну станка. Також ферменти є ефективними при вимушеному використанні в раціонах свіже збираного зерна, яке загострює проблему в’язкості хімусу.

В якості наповнювачів використовують: сульфат амонію, борошно, кухонну сіль, крейду.

Роль ферментів у живленні тварин полягає у наступному:

1. Вони руйнують клітинні оболонки і підвищують доступність вмісту клітини для власних травних ферментів організму;

2. При цьому поліпшується засвоєння поживних речовин в тонкому відділі кишечника

3. Зменшуються негативний ефект анти поживних речовин,

4. Покращується мікро біоценоз кишковика за рахунок підвищення рівня моносахаридів та зниження в»язкості хімусу;

5. Компенсації дефіциту власних ферментів під час стресів у молодняку (при відлученні).

Технолого економічні наслідки застосування ферментів:

1. Загальне підвищення поживності раціонів на 5-10%,

2. Зниження витрат корму на одиницю приросту живої маси на 5-10%,

3. Підвищення приростів ЖМ на 6-10%,

4. Можливість заміни дорогих компонентів (соєвий шрот, кукурудзи) більш дешевими (соняшниковий шрот, горох, висівки, ячмінь, жито та ін.),

5. Покращення зоогігієни приміщення.

1.1.6.4. Премікси, загальна характеристика та застосування у тваринництві, принципи розробки та виготовлення.

Премікси- це суміш біологічно-активних речовин з наповнювачами, яку використовують для збагачення комбікормів та вітаміно- мінеральних добавок.

Мінерально-білково-вітамінні добавки або премікси включають 30 і навіть 40 компонентів. 30-70 г таких складних преміксів повністю забезпечують потребу тварин у дефіцитних елементах живлення.

До складу преміксів входять амінокислоти, антибіотики, ферменти, антиоксиданти, смакові добавки та інші біологічно-активні і лікувальні препарати. Як наповнювач використовують соєвий шрот, кормові дріжджі, висівки, сапоніти, тощо. Премікси вводять у комбікорм у кількості 1% за масою.

Найефективнішим способом рівномірного розподілу кормових добавок є їх попередня підготовка у рідкому вигляді з подальшим внесенням у сухий комбікорм перед його гранулюванням.

Споживання корму є фундаментальним поняттям в живленні тварин, оскільки визначає рівень поживних речовин, які надходять в організм для забезпечення різних функцій. В той же час перетравність і подальша утилізація поживних речовин в організмі в більшій мірі є якісними показниками використання спожитого раціону. Споживання регулюється і обмежується цілим рядом факторів включаючи фізіологічні потреби організму, особливостями метаболізму речовин, якістю корму та іншими факторами.

Термінологія. В найбільш ранніх публікаціях споживання описується з точки зору рівня перетравних поживних речовин, що надходять в організм у відношенні до підтримуючих потреб.

Кількість корму, що споживається тваринами може змінюватись в широких межах: від “0” (голодування) і досхочу (ad libitum), в останньому випадку корм повинен бути постійно присутнім в годівниці. Ad libitum- кількість корму, що згодовується тваринам в кількості яка значно перевищує їх потреби.

Споживання можна обмежити штучно, за рахунок регулювання кількості кормів в годівниці. Термін обмежена годівля і годівля тварин досхочу застосовується лише для тварин, які находяться на стійловому утриманні. В умовах випасу.ряд дотаткових факторів, що обмежують споживання починають відігравати роль- зокрема доступність корму. Доступність корму при випасі тварин визначається навантаженням тварин на пасовищі, продуктивністю пасовища, морфологією рослин. Крім того на споживання корму може вплинути відстань до джерел напування та доїльної установки.

Голод та апетит є термінами, які використовуються для характеристики можливостей тварин споживати корми. Відомо, що апетит збільшує спроможність тварин споживати корм.

Насичення – це теоретичний рівень поживних речовин необхідний організму для балансування втрат енергії та забезпечення росту, утворення молока, виконання роботи.

Як визначити споживання. Споживання корму визначається його кількістю, яка надходить в організм протягом доби. Для оцінки споживання корму конкретної тварини, використовують обмінну масу або жива маса^0,75 ,- використання даної величини базується на тому, що споживання і метаболічні потреби тварин для забезпечення теплопродукції пов’язані лінійним зв’язком.

Традиційний метод визначення реальних показників споживання вимагає подрібнення корму і згодовування його тваринам у кількості, яка перевищує потреби не більше ніж на 15%, що дозволяє мінімізувати втрати кормів з кормовими залишками і обмежити (мінімізувати) селективний вибір корму тваринами.

Дата добавления: 2014-01-11