Особливості спортивно-оздоровчого туризму

Особливості спортивно-оздоровчого туризму

3. Організаційні форми туристських заходів.

Література:

1. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму. – Київ: Науковий світ, 2003. – 203с.

2. Никишин Л.Ф., Коструб А.А. Туризм и здоровье. – К: Здоровья, 1991,

3. Спутник туриста. – К:Здоровья, 1991

4. Щур Ю.В., Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм. – Київ: Альтерпрес, 2003. – 232 с.

З самої назви - "спортивно-оздоровчий туризм" - вип­ливає його оздоровчий аспект у поєднанні з активною фор­мою здійснення подорожі.

Що стосується його оздоровчої функції, то будь-яка рек­реаційна діяльність (у тому числі й туризм) спрямована на відновлення функцій організму. Тому до всіх видів і форм ту­ризму цілком застосоване визначення "оздоровчий". Різниця між ними лише в тому, яким чином відбувається оздоровлен­ня. В даному випадку оздоровлення учасників здійснюється через зміну виду діяльності, шляхом дозованих фізичних на­вантажень, за допомогою взаємодії з природним середови­щем протягом всієї подорожі, загартування і адаптації до незвичних умов, нормального, повноцінного харчування.

Спортивна складова передбачає заняття туризмом з метою вдосконалення загальної фізичної підготовки, покра­щення спеціальної технічної і методичної підготовки, прак­тичне застосування знань і навичок з тактики і техніки ту­ризму. Спортивний туризм, як і інші види спорту, дозволяє в ході виконання спортивних нормативів покращити спор­тивну підготовку учасників туристських походів, отримати спортивні розряди і спортивні звання. Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими вида­ми спорту, дають ширші можливості для оволодіння знан­нями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини.

Специфічність спортивно-оздоровчого туризму позна­чається і на програмно-нормативному та організаційно-керівному його аспектах.

Здійснення спортивних туристських заходів регламен­туються нормативами і правилами, затвердженими керів­ними туристськими організаціями Держкомтуризму.

Туристська підготовка. Заняття спортивно-оздоров­чим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можли­вість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.

Одна з найважливіших сторін підготовки туриста - тео­ретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми на­вчання і тренування, контролю за навантаженнями, надан­ня невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, пси­хології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов'язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавст­ва, топографії.

Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природ­них явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середови­ще (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння тери­торії. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями кон­кретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу ге­ографічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.

Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об'єкти, робити карто­графічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготов­ки туристів.

Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним зміс­том тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних мож­ливостей організму.

Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров'я людини, розширення функціональних можливос­тей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.

Спеціальна фізична підготовка - вид фізичного вихо­вання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.

Заняття туризмом допомагає виробленню таких якос­тей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.

Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним на­вантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими парамет­рами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.

Спеціальна витривалість - це здатність витримувати ба­гаторазове повторення навантажень без зниження її якості.

При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба за­знають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптималь­ний розвиток усіх груп м'язів, сприяє утворенню міцного "м'язового корсета", зміцнює дихальну мускулатуру.

Вироблення спритності складається із здатності освою­вати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності - координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.

Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного наван­таження відповідатиме стану здоров'я, віковим та індивіду­альним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.

Якими б не були мета і завдання походу, головною умо­вою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.

Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють без­печність подолання маршруту, визначаються характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визна­чають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від гео­графічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.

Виховна роль туризму. Спортивно-оздоровчий ту­ризм є своєрідною школою виховання і гармонійного роз­витку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці. Учасники ту­ристського походу забезпечують автономну життє­діяльність групи на весь період подорожі. Кожний учасник повинен уміти орієнтуватись на місцевості, долати пере­шкоди, влаштовувати табір, готувати їжу, ремонтувати спо­рядження і одяг, надавати першу медичну допомогу тощо. Все це дозволяє туристам не лише засвоїти елементарні навички побутової праці, а й вчить підтримувати свідому дисципліну, виробляє організованість, погодженість дій у спільній роботі.

Одна з важливих виховних і розвиваючих функцій ту­ризму - формування всебічно розвиненої гармонійної осо­бистості, свідомого громадянина, що поєднує в собі духов­не багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Важливо й те, що в туристських подорожах народжу­ються почуття колективізму, любов до природи, розши­рюється кругозір учасників. Загальна мета в поході зближує людей різного віку, сприяє новим знайомствам, встанов­ленню дружніх стосунків. Такі походи є також джерелом по­зитивних емоцій.

Кожний подоланий кілометр шляху зміцнює впев­неність у своїх силах, приносить велике моральне задово­лення.

Туризм, як ніякий інший вид спортивної діяльності, сприяє розумінню прекрасного в природі і в людях, напов­нює життя духовним змістом, робить його красивим, допо­магає краще пізнати навколишній світ. У цьому вияв­ляється естетична функція туризму.

Під час тренувань і в похідних умовах виховуються вольові якості людини: сміливість, рішучість, терпіння, напо­легливість, ініціативність, дисциплінованість. Комплекс цих якостей складає найважливішу рису "спортивного характеру" - волю до перемоги в туристських змаганнях, прагнення прой­ти до кінця запланований маршрут. Це досягається здатністю до граничної мобілізації сил, максимальною зосередженістю в екстремальних умовах, впевненістю в перемозі, психо­логічною стійкістю, вмінням швидко приймати рішення.

У створенні позитивного психологічного клімату в ту­ристській групі активна роль належить керівникові походу (інструктору, тренеру), за умови підтримки його всіма учас­никами. Найбільш важливими психологічними факторами в такому колективі є емоційна стабільність, цілеспрямо­ваність, оптимістична реакція на труднощі, взаємодопомо­га, авторитет керівника.

Дата добавления: 2014-01-11